Постанова 4824 № 755/12052/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/12052/19 головуючий у суді І інстанції: Астахової О.О. провадження №22-ц/824/6415/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 15 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_2 на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, стягувач: Журбас Денис Вікторович, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, у якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про передачу нерухомого майна, саме квартири АДРЕСА_1 на реалізацію Державному підприємству «Сетам». Також просить визнати незаконним висновок державного виконавця про вартість нерухомого майна. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що у провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження з примусового використання виконавчого листа № 2604/29397/12, виданого 19.06.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 675855,98 гривень. Боржнику стало відомо, що державним виконавцем передано на реалізацію державному підприємству «Сетам» квартиру АДРЕСА_1 , про що боржник довідався з сайту ДП «Сетам». Разом з тим, в порушення ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна ОСОБА_2 не було направлено. Боржник вважає, що об`єкт оцінки було досліджено не повно, з порушенням діючих норм законодавства, які регулюють оціночну діяльність, що призвело до суттєвого зниження ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, в даній квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не взято до уваги і не отримано попередньої згоди Органу опіки та піклування для вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають малолітні особи. З огляду на вищезначене боржник просить задовольнити скаргу. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року відмовлено представнику боржника ОСОБА_6 у прийнятті заяви про збільшення заявлених вимог. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року задоволено частково скаргу боржника ОСОБА_2 на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, стягувач: ОСОБА_1 . Визнано неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про передачу нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 на реалізацію з прилюдних торгів Державному підприємству «Сетам». В іншій частині відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні скарги. Вказує, що висновок суду першої інстанції, на його думку, свідчить про застосування формалізму у спірних правовідносинах та супечить нормам ЗУ "Про виконавче провадження". Зазначає, що дії державного виконавця не мали істотних негативних наслідків для сторін виконавчого провадження, з урахуванням того, що сторони мають право оскаржити результати оцінки майна в судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції частково задовольнив скаргу з підстав порушення строків, проте при здійсненні виконавчих дій без встановлення невідповідності оцінки дійсній вартості майна не може бути підставою для задоволення скарги. Крім того, вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки доказав, які ним подані до заперечення на скаргу. Зазначає, що ОСОБА_2 є бабою, а не матірю малолітніх дітей, доказів, що вона до батьків чи осіб, що їх замінюють, до суду не надано. Також вказує, що реєстрація місця проживання малолітних дітей відбулась в момент передачі майна на реалізацію, а саме 15.07.2019 року. Діти володіють на праві власності іншою житловою нерухомістю, їхні батьки в квартирі, що передається на реалізацію, не проживають та не зареєстровані. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Крім того, боржник заявила клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме: копію відповіді з Міністерства юстиції України №4595/ІІІ-К-1246/20/4.1. від 29.05.2020 року та копію відповіді Уповноваженого Президента України з прав дитини від 29.05.2020 року. Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відзиву, у встановлений апеляційним судом строк, до суду не надійшов. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в частині вимог скарги про визнання незаконним висновку державного виконавця про вартість нерухомого майна, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що дані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх необгрунтованість. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. В цій частині судове рішення сторонами не оскаржувалось. Задовольняючи скаргу в частині неправомірності дій державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про передачу нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 на реалізацію з прилюдних торгів Державному підприємству «Сетам», суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що державним виконавцем порушено вимоги ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна боржнику ОСОБА_2 та не дотримано вимог п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна до Київської філії ДП «Сетам». Також, державним виконавцем в порушення п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, не отримав дозвіл органів опіки та піклування на передачу для реалізації нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Відповідно до ст. 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 57 закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права та свободи. Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Відповідно до п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Встановлено, що про оспорювані дії державного виконавця боржник ОСОБА_2 дізналася 26.07.2019 року. Зі скаргою до суду звернулася 30.07.2019 року. Тобто, у строки встановлені ст. 449 ЦПК України. Судом встановлено, що Постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Шеремет Ю.М. від 21.11.2013 року відкрите виконавче провадження № 40864753 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/29397/12 виданого 19.06.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 0426/07/01-CL від 08.11.2007 в сумі 675855,98грн.. 21 листопада 2013 року старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Шеремет Ю.М. у виконавчому провадженні № 40864753 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях № 51141805 та № 40864753 по виконанню виконавчих листів № 2604/29397/12 виданих 19 червня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості у розмірі 675855 грн. 98 коп. з ПАТ «Банк Форум» на ОСОБА_3 . Постановою від 27 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 40864753 Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві здійснено заміну стягувача, а саме ПАТ «Банк Форум» на ОСОБА_3 .. Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.02.2010 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаровою С.В., зареєстровано в реєстрі за № 358, боржнику ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 ,загальною площею 44,10кв.м.. 08.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Лагоцькою В.Ф. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . 08.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Лагоцькою В.Ф. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» для участі у виконавчому провадженні № 40864753 про стягнення боргу 675 855,98 грн.. Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, у квартирі АДРЕСА_1 з 11.07.2019 року та з 15.07.2019 року зареєстровані малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд апеляційної інстанції, не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволеня скарги в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про передачу нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 на реалізацію з прилюдних торгів Державному підприємству «Сетам», оскільки права малолітніх дітей при відчуженні майна, що належить на праві приватної власності боржнику - ОСОБА_2 , не порушуються, виходячи з наступного. Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що у власності малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить по 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 . Мати малолітніх дітей ОСОБА_8 володіє на праві власності 1/3 частиною вказаної квартири. Отже, місцем проживання дітей є місце проживання матері ОСОБА_8 (батьків), а не їх баби ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Крім того, суд першої інстанції розглядаючи скаргу, не взяв до уваги положення ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Так, боржник ОСОБА_2 будучи обізнаною про наявність судового рішення Дніпровського районного суду м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 0426/07/01-CL від 08.11.2007 в сумі 675855,98грн., порушила зобов`язання визначене ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"та вчиненила дії, що ускладнюють виконання рішення, а саме зареєструвала у квартирі, яка її належить на праві власності малолітніх дітей (онуків). Таку поведінку боржника, суд апеляційної інстанції розцінює, як умисне зволікання та ухилення від виконання судового рішення, та при таких обставинах вважає, що з урахуванням наявності у малолітніх детей зареєстрованого права власності на інше нерухоме майно, відстутні порушення їх житлових чи інших прав. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що державним виконавцем під час передачі на реалізацію державному підприємству «Сетам» не порушено права боржника та її малолітніх онуків, оскільки державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення скарги. Згідно Звіту про оцінку квартири АДРЕСА_3 від 09.07.2019 року складеного ТОВ «Приватна експертна служба» вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить 849000,00 грн.. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах виконавчого провадження №40864753 не містять докази на підтвердження повідомлення державним виконавцем боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна: квартири АДРЕСА_3 , оскільки 10.07.2019 року канцелярією відділу отримано вказаний висновок, а передано державному виконавцю у п'ятницю 12.07.2019 року, тобто в останній робочий день тижня. Тому, державним виконавцем повідомлення боржнику направлено у понеділок 15.07.2019 року, тобто на наступний день після вихідного дня. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець діяв на підставі ч. 5 ст. 57 закону України «Про виконавче провадження» та направив боржнику повідомлення на наступний робочий день після отримання звіту про оцінку об`єкта. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та на підставі положень ЗУ "Про виконавче провадження", а тому підстави для задоволення скарги відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Тобто при вирішенні даної скарги, суд першої інстанції мав керуватисьположеннями ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду в частині задоволених вимог скарги не відповідають обставинам справи та вимогам закону, ухвала суду першої інстанції в цій частині прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги боржника ОСОБА_2 на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, стягувач: ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «16» вересня 2020 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова Я.С. Мельник