Постанова Київський апеляційний суд № 755/2450/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 755/2450/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/11105/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Чобіток А.О., Шебуєвої В.А. при секретарі - Шепель К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора про зміну черговості права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року, встановив: у лютому 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкоємцями першої черги. Також позивач просила забезпечити позов шляхом заборони державному нотаріусу Десятої Київської державної нотаріальної контори видавати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , та вчиняти реєстраційні дії щодо спадкового майна до закінчення розгляду справи по суті. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що відносно спірної квартири вживаються заходи, спрямовані на її відчуження, а тому підстави для накладення арешту на майно відсутні. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам. Як вбачається із виділених матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила визнати за нею право на спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 разом зі спадкоємцями першої черги, посилаючись на те, що вона протягом тривалого часу опікувалась та матеріально забезпечувала померлого брата, оскільки він хворів та перебував у безпорадному стані. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила суд заборонити державному нотаріусу Десятої Київської державної нотаріальної контори видавати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , та вчиняти реєстраційні дії щодо спадкового майна до закінчення розгляду справи по суті, посилаючись на те, що невжиття відповідних заходів може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Вимог про накладення арешту на будь-яке майно позивачем заявлено не було. Крім того, позовна заява ОСОБА_1 має немайновий характер, що також свідчить про безпідставність висновків суду про ненадання доказів на підтвердження необхідності накладення арешту на спірне майно. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. Виділені матеріали справи свідчать про те, що предметом спору в даній справі є право на спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька ОСОБА_4 - неповнолітня ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, тоді як позивач ОСОБА_1 є сестрою померлого та має право на спадкування за законом в другу чергу, що свідчить про можливість отримання ОСОБА_3 в особі свого законного представника ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, що призведе до ускладнення виконання рішення суду та ефективного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду у випадку задоволення позовних вимог. За таких обставин колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину та вчиняти реєстраційні дії щодо спадкового майна є співмірним заявленим вимогам. Судом першої інстанції вказані обставини до уваги взяті не були. Оскаржувана ухвала не містить висновків щодо заявлених ОСОБА_1 у заяві вимог, тоді як висновок про відсутність підстав для забезпечення позову зроблений судом щодо вимог про накладення арешту, яких позивач не заявляла. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення вимог заяви. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора про зміну черговості права на спадкування задовольнити. Заборонити державному нотаріусу Десятої Київської державної нотаріальної контори видавати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вчиняти реєстраційні дії щодо спадкового майна до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Стягувач: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м.Києві 28 жовтня 1997 року. Боржник: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2020 року. Головуючий Судді