Ухвала КЦС ВС № 354/120/18

Ухвала 11 вересня 2020 року м. Київ справа № 354/120/18 провадження № 61-8450ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України (далі - ДЗ «Спеціалізований санаторій «Гірське повітря») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звільнено з посади медичної сестри на підставі пункту 4 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з її перебуванням у прямому підпорядкуванні близької особи (дружина головного лікаря), з урахуванням листа Міністерства охорони здоров`я України від 15 січня 2018 року № 09-05/38/1804. Позивач вважала своє звільнення незаконним, оскільки згідно з пунктом 1.2 посадової інструкції медичної сестри, вона, як медична сестра, безпосередньо підпорядковується старшій медичній сестрі, черговому лікарю та завідувачу медичної частини. Заклад знаходиться в гірському населеному пункті, тому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції», дані обмеження щодо спільної роботи близьких осіб не поширюються на осіб, які працюють у сільських населених пунктах та гірських населених пунктах. Також зазначала, що головний лікар не прирівнюється до осіб, визначених в підпунктах «а», «в-з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, вважала, що відповідачем порушено вимоги частини четвертої статті 41 КЗпП України та пункту 2.3 частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки іншої роботи їй не пропонувалось та роботодавець не запитав її згоди на здійснення переведення на іншу посаду. Жодних пояснень при звільненні згідно з положеннями статей 148, 149 КЗпП України у неї відібрано не було. У зв`язку з викладеним просила визнати незаконним та скасувати наказ ДЗ «Спеціалізований санаторій «Гірське повітря» від 15 січня 2018 року № 4-к про звільнення її з посади медичної сестри, поновити на роботі, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути судові витрати. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 41, 233 КЗпП України, статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», встановивши факт перебування позивача та керівника (головного лікаря) державного закладу в сімейних відносинах (наявність приватного інтересу, зумовленого сімейними стосунками та наявності в його діях конфлікту інтересів), що суперечить Закону України «Про запобігання корупції», беручи до уваги недоведеність наявності вільної посади на час звільнення позивача для переведення її на іншу роботу, що виключатиме підпорядкування керівнику, дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням процедури звільнення відповідно до статті 41 КЗпП України та статті 29 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому зазначив, що обрання керівником саме такого виду позбавлення приватного інтересу як звільнення, було наслідком вивчення інших можливих умов для такого, передбачених частиною першою статті 29 Закону України «Про запобігання корупції». Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної з косметичних процедур на 0,5 ставки ДЗ «Спеціалізований санаторій «Гірське повітря». Стягнуто з ДЗ «Спеціалізований санаторій «Гірське повітря» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року в розмірі 60 622,07 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає до негайного виконання. Стягнуто з ДЗ «Спеціалізований санаторій «Гірське повітря» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов висновку, що виконуючи свої обов`язки позивач не перебувала в прямому підпорядкуванні керівника ДЗ «Спеціалізований санаторій «Гірське повітря», який є її чоловіком. Проте, керівник юридичної особи публічного права наділений повноваженнями щодо видання розпорядчих актів, які стосувалися позивача, таким чином, мав місце конфлікт інтересів, який необхідно було врегулювати із застосуванням способів, визначених у статті 29 Закону України «Про запобігання корупції». Всупереч вимог законодавства позивач звільнена з роботи в умовах реального конфлікту інтересів особою, яка не мала права приймати щодо неї рішення, без вирішення питання про можливість застосування інших способів врегулювання конфлікту інтересів, не пов`язаних зі звільненням, що призвело до порушення її трудових прав. З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток. Не погодившись із вищезазначеною постановою в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано заявнику надати нову редакцію касаційної скарги відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, сплатити судовий збір у розмірі 1409,60 грн. Встановлено строк для виконання зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, але який не може перевищувати десять днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У серпні 2020 року від ОСОБА_1 на поштову адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема: касаційна скарга в новій редакції та квитанція від 11 серпня 2020 року № ПН1625644 про сплату судового збору у розмірі 1 409,60 грн. У новій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 просить продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, посилаючись на ушкодження суглобу а також на положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) та пункт 3 «Прикінцевих положень» ЦПК України. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ). Відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Закону у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ ХІІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня на усій території України карантин. 18 червня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ). Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 731-ІХ передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом. Закон № 731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року, а тому строки, які були автоматично продовженні згідно із Законом № 540-ІХ, продовжуються до 06 серпня 2020 року. Згідно зі штрихкодовим ідентифікатором на конверті 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема і клопотання про продовження строку на усунення недоліків. За змістом частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений, в тому числі і за ініціативою суду. За таких обставин, враховуючи незначний час пропуску заявником встановленого судом строку для усунення недоліків, а також їх усунення заявником, вказаний строк необхідно продовжити до 11 серпня 2020 року - дня подання ОСОБА_1 заяви про продовження строків на усунення недоліків касаційної скарги. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). В новій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 як підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2018 року у справі № 523/18850/14-ц, та від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження. З урахуванням наведеного касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити. Керуючись частиною другою статті 127, статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 11 вересня 2020 року. Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скар гу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик