Постанова 4855 № 620/1308/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року Справа № 620/1308/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач) про: - визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення; - зобов`язання відповідача вчинити дії з приводу встановлення позивачу статус інваліда війни та видання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з документів, які були подані позивачем відповідачу для встановлення статусу інваліда війни, а також до суду на підтвердження заявлених ним позовних вимог, вбачається, що він дійсно направлявся до зони ЧАЕС для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії, але належних доказів того, що він була залучений саме до формувань Цивільної оборони для виконання відповідних робіт, немає. При цьому, судом першої інстанції було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах при вирішенні аналогічних спорів. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, що, на його думку, підтверджується наданими ним документами та стверджує, що він набув право на встановлення статусу інваліда війни. Разом з тим, у своїй скарзі апелянт посилається на довідку ВАТ «Ніжинське автомобільно-транспортне підприємство 17455» від 05.05.2020, яка на його переконання підтверджує участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на відсутності доказів залучення позивача до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій він наполягає на своїй правовій позиції та стверджує, що поданими ним документами належним чином підтверджується наявність у нього права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . У довідці до акту огляду МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 124496 від 05.04.1999 позивачу встановлено довічно інвалідність 2-ї групи, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В експертному висновку Київської регіональної міжвідомчої ради, захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У довідках ВАТ «Ніжинське автотранспортне підприємство 17455» № 25 від 19.02.1998, № 91 від 15.08.2012, № 90 від 15.08.2012, маршрутних листах та посвідченні про відрядження зазначено, що позивач, працюючи слюсарем по ремонту автомобілей, у період з 02.05.1986 по 06.05.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується списком Ніжинського автотранспортного підприємства 17455. У листі Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.10.2019 № 03-15005/162 про надання інформації щодо формувань цивільної оборони, зазначено, що особи, направлені на виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків, могли залучатися для їх виконання у складі формувань. Прийняття такого рішення належало до повноважень відповідних начальників цивільної оборони. Також зазначено, що ДСНС не володіє архівними документами, що стосуються створення формувань цивільної оборони об`єктивного рівня та їх залучення для виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення. Листом від 25.10.2019 № 01-16/07/5435 УПСЗН Ніжинської міської ради Чернігівської області повідомило позивача про відмову у встановленні йому статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з Законом, оскільки причина інвалідності зазначена в довідці МСЕК не належить до переліку причин інвалідності, зазначених в Законі, за якими може бути встановлено статус та видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Відповідач вважає, що пакет документів наданий позивачем підтверджує правовий статус останнього, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у ст. 7 Закону № 3551-XII. Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. У п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Відповідно до п. 10 Положення № 302 «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, в яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до п. 8 цього Положення. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, з викладених правових норм вбачається, що статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності в особи сукупності таких обов`язкових умов: 1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони; 2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. При цьому, наділяючи осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, правом на отримання статусу ветерана війни (інваліда війни), законодавець у Законі № 3551-XII та Положенні № 302 не визначив родових ознак формувань Цивільної оборони, на склад яких поширюються зазначені пільги, та/або переліку документів, які б підтверджували факт участі осіб у складі формувань ЦО. Тому, зазначені обставини підлягають встановленню в кожному випадку індивідуально, з урахуванням обставин справи. Разом з тим, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування ЦО, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Однак, окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь й інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування ЦО та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. При цьому, пунктом дев`ятим, відповідно до якого статус інваліда війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину другу статті 7 Закону № 3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 р. № 1770-IV, метою прийняття якого було віднести до інвалідів війни близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач дійсно направлявся до зони Чорнобиля для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але належні докази, якими б підтверджувалося, що такі роботи здійснювалися ним саме у складі формувань Цивільної оборони відсутні. Водночас, посилання апелянта на довідку ВАТ «Ніжинське автомобільно-транспортне підприємство 17455» від 05.05.2020, яка на його переконання підтверджує участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Наведену правову позицію в аналогічних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 у справі № 751/1484/17. Разом з тим, участь особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі загонів Цивільної оборони для вирішення спору в цій справі є істотної обставиною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширювався би на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не відповідає меті Закону № 3551-ХІІ. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді даної справи. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 15 вересня 2020 року. Головуючий суддя Судді: