Постанова 4855 № 640/10074/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10074/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство Гідроресурс" до Антимонопольно комітету України, Козинської селищної ради про забезпечення позову, - ВСТАНОВИВ: Позивач Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство гідроресурс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, Козинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.04.2020 № 7920-р/пк-пз, визнання укладеним договору між Козинською селищною радою та позивачем про вивезення побутових відходів та сміття з території смт. Козин, Обухівського району, Київської області на 2020 рік. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом: - зупинення дію рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, прийняте 24.04.2020 № 7920-р/пк-пз, яким зобов`язано Козинську селищну раду скасувати рішення про визначення приватного підприємства " Науково-виробниче підприємство Гідроресурс" переможцем процедури закупівлі - "ДК 021:2015:90510000-5" - Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям", оголошення про проведення якої оприлюднено на вебпорталі Уповноваженого органу за № UA-2020-03-07-000028-b; - заборони Козинській селищній раді здійснювати будь-які дії на вчинення та продовження будь-яких дій, направлених на вчинення та продовження процедур закупівель послуг ДК 021:2015:90510000-5-утилізація сміття та поводження зі сміттям (вивезення побутових відходів та сміття з території смт. Козин Обухівського району Київської області) на 2020 рік, що оголошена Козинської селищною радою в електронній системі закупівель за ідентифікатором UA-2020-03-07-000028-b та UA-2020-04-02-000015-а; - заборони Козинській селищній раді укладати (підписувати) договори із будь-якими учасниками процедури закупівлі послуг за ДК 021:2015:90510000-5-утилізація сміття та поводження зі сміттям (вивезення побутових відходів та сміття з території смт. Козин Обухівського району Київської області) на 2020 рік. Дана заява вмотивована тим, що за підсумками аукціону, який відбувся 26.03.2020 року в рамках Закону України "Про публічні закупівлі", переможцем відкритих торгів визначено Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство гідроресурс", як таке, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, оскільки є найбільш економічно вигідною пропозицією на відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, передбачених ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі". Однак, рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 24.04.2020 № 7920-р/пк-пз зобов`язано Козинську селищну раду скасувати рішення про визнання позивача переможцем процедури закупівлі за ДК 021:2015:90510000-5-утилізація сміття та поводження зі сміттям, оголошення про проведення оприлюднено на веб-порталі уповноваженого органу за № UA-2020-03-07-000028-b. Разом з тим, заявник наголошує, що оскаржуване рішення є обов`язковим для виконання замовником та може мати наслідком новий розгляд та оцінку тендерних пропозицій, визначення переможця та прийняття рішення про намір укласти договір згідно Закону України "Про публічні закупівлі", що буде підставою для укладення договору про закупівлю. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року заяву задоволено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України. Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17. Так, Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство Гідроресурс" зазначає, що підставою для задоволення його заяви про забезпечення позову є те, що оскаржуване рішення є обов`язковим для виконання замовником та може мати наслідком новий розгляд та оцінку тендерних пропозицій, визначення переможця та прийняття рішення про намір укласти договір згідно Закону України "Про публічні закупівлі", що буде підставою для укладення договору про закупівлю. Разом з тим, такі заходи забезпечення позову будуть фактично рівнозначним задоволенню позовних вимог без ухвалення рішення по суті. В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті. Водночас, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат Приватним підприємствои "Науково-виробниче підприємство Гідроресурс", ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі не надано. З метою унеможливлення тривалої дії заходів забезпечення позову у зв`язку з виникненням нових обставин або встановлення фактів помилковості або передчасності їх вжиття законодавцем і запроваджено інститут скасування заходів забезпечення позову як судом з власної ініціативи, так і за вмотивованим клопотанням сторони. Відтак твердження суду першої інстанції про те, що доводи Відповідача підлягають оцінці виключно у ході розгляду справи по суті, є, з огляду на вищевикладені обставини, помилковим. З огляду на викладене наявні підстави для висновку, що викладені у клопотанні Антимонопольного комітету України про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням додаткових пояснень до нього вказують на обґрунтованість його вимог, оскільки, правова природа оскаржуваного рішення та його відповідність положенням чинного законодавства може бути встановлена лише за наслідками розгляду справи по суті, а обрані заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами, на чому було наголошено вище. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити. Керуючись ст. ст. 150, 157, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - скасувати. Прийняти нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі №640/10074/19. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 14 вересня 2020 року.