Постанова 4870 № 914/3812/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2020 р. Справа №914/3812/15 Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді (доповідача) Матущака О.І. суддів: Бойко С.М. Якімець Г.Г. за участю представників від: кредиторів: не з`явилися; боржника: арбітражний керуючий (ліквідатор) Зубачик В.Р. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» м.Київ від 19.06.2020 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 (повний текст 01.06.2020 суддя А.Я. Морозюк) у справі №914/3812/15 за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейдер», с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз», м. Львів ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 12.11.2015 порушено провадження у справі № 914/3812/15 про банкрутство ТзОВ «Компанія «Агро-союз», визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - ТзОВ «Зернотрейдер», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара І.О. Оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Компанія «Агро-союз» оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 13.11.2015 № 24945. Ухвалою суду від 14.02.2017 затверджено остаточний реєстр вимог кредиторів боржника, а постановою від 27.04.2017 його визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Гусара І.О. Ухвалою від 28.09.2017 припинено повноваження ліквідатора боржника Гусара І.О. і призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Зубачика В.Р. Ухвалою від 22.01.2019 затверджено звіт і ліквідаційний баланс боржника, ліквідовано боржника, а провадження у справі закрито. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 вказану вище ухвалу суду першої інстанції від 22.01.2019 скасовано, а справу для подальшого провадження повернуто до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідаційної процедури. У вказаній постанові судом апеляційної інстанції як недолік у роботі ліквідатора було зазначено те, що ним всупереч вимог ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не з`ясовувались обставини можливості покладення субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника. Під час нового розгляду судом першої інстанції ухвалою від 26.05.2020 окрім іншого, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Компанія "Агро-Союз» арбітражного керуючого Зубачика В.Р. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його учасників (засновників) ОСОБА_2, ТОВ «Агро-Союз-Україна» та ТОВ «ТС «Агро-Союз» та у стягненні з них солідарно на користь ТОВ «Компанія «Агро-Союз» 848 338 473,17 грн шкоди, яка складає різницю між заявленими і погашеними вимогами кредиторів у цій справі. Вказана ухвала мотивована тим, що ліквідатором банкрута не надано належних доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про доведення ТзОВ «Компанія «Агро-Союз» до банкрутства з вини засновників та керівника боржника, з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Тому, оскільки обставини які стали підставою для подання ліквідатором заяви про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника виникли уже після визнання боржника банкрутом, а не до відкриття провадження у справі чи в період процедури розпорядження майном, тому немає підстав застосовувати такий вид майнової відповідальності до учасників (засновників) боржника, що також підтверджується звітом про проведений поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Агро-Союз» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, яким умисних дій доведення до банкрутства не виявлено, а ознаки фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, відсутні. ПАТ АБ «Укргазбанк» подано апеляційну скаргу №203/1-20 від 19.06.2020 (Вх. ЗАГС №01-05/1852/20 від 22.06.2020) на зазначену ухвалу суду. Вказана апеляційна скарга мотивована загалом тим, що саме рішенням засновників боржника від 28.04.2017, оформлене протоколом №2, уповноважено ОСОБА_2 здійснити зберігання заставного майна вартістю 62 000 000 грн яким забезпечувалися вимоги банку-апелянта, а також уповноважено його укласти договір на зберігання майна з ФОП Лівіцьким В.М., який було укладено 19.06.2017, а майно в подальшому було втрачене. Вказані у апеляційній скарзі обставини, які були єдиною і основною підставою заяви до суду першої інстанції, стосувалися періоду, який виник (розпочався) після завершення процедури розпорядження майном, тобто у ліквідаційній процедурі. У майже типових відзивах на апеляційну скаргу, поданих з дотриманням строку, встановленого ухвалою апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 30.06.2020, уповноважена учасниками боржника особа Білик Д.І., засновники (учасники) боржника: ТОВ «Агро-Союз-Україна» та ТОВ «ТС «Агро-Союз», висловлено заперечення щодо доводів апеляційної скарги з тих підстав і обставин, якими обґрунтоване оспорюване судове рішення суду першої інстанції та відповідно просили залишити таку без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Окрім цього у таких відзивах зазначено, що оскільки у боржника було відсутнє нерухоме майно, у якому можливо було б зберігати заставне майно, засновниками було прийняте рішення визначити уповноважених осіб для передавання майна на відповідальне зберігання третім особам (зберігачам) для подальшого передання цього майна ліквідатору ТзОВ «Компанія «Агро-Союз». Окрім цього, ФОП Лівіцьким В.М. було запропоновано найвигідніші умови, а саме, що він за власні кошти вивозить майно на своє місце зберігання та не вимагає авансування плати за зберігання, а за згодою сторін було визначено, що оплата зберігання здійсниться після реалізації цього майна у процедурі банкрутства. Тому вважають, що відсутні обставини наявності вини уповноваженої особи чи засновників у зникненні активів боржника під час здійснення ліквідаційної процедури. До початку судового розгляду в адресу суду апеляційної інстанції будь-які заяви процесуального характеру від учасників провадження у справі про банкрутство не надходили. Присутній у судовому засіданні ліквідатор підтримав апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» та просив її задовольнити з підстав, зазначених у такій. Дослідивши матеріали справи в межах вимог апеляційної скарги в сукупності з доводами присутнього у судовому засіданні ліквідатора боржника, судова колегія апеляційного суду прийшла до висновку про необгрутованість апеляційної скарги та як наслідок відмови у її задоволенні із залишенням без змін оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Як вірно визначено судом першої інстанції, предметом судового розгляду у суді першої інстанції та відповідно у суді апеляційної інстанції є вимога ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Зубачика В.Р. про стягнення солідарно із уповноваженої учасниками (засновниками) боржника на збереження активів боржника у сумі 62 000 000 грн. заставної вартості особи - ОСОБА_2, засновників (учасників) ТзОВ «Компанія «Агро-союз»: ТОВ «Агро-Союз-Україна»; ТОВ «ТС «Агро-Союз» 848 338 473,17 грн шкоди, яка складає різницю між заявленими і погашеними вимогами кредиторів у цій справі. Згідно звіту про проведений поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Агро-Союз» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, яким умисних дій доведення до банкрутства не виявлено, а ознаки фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, відсутні. Аналогічний висновок зроблено розпорядником майна Гусарем І.О. у звіті про проведення аналізу фінансового стану боржника на предмет виявлення ознак прихованого, фіктивного чи доведення до банкрутства боржника за період 3-ри роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство без номера та дати. (а.с. 9-16 т. 38) Рішенням комітету кредиторів боржника, оформленого протоколом № 2 від 12.04.2017 вказані вище два звіти фінансово-господарської діяльності боржника з дослідженням ознак доведення до банкрутства чи наявності ознак фіктивного банкрутства, комітетом кредиторів взято до уваги, а проведену з цього приводу роботу розпорядника майна одноголосно визнано задовільною. (а.с. 50-60 т.38) 04.01.2018 ліквідатором боржника Зубачиком В.Р. отримав поштове повідомлення від уповноваженої особи учасників ОСОБА_2 з інформацією про те, що товарно-матеріальні цінності які є предметом забезпечення за зобов`язаннями перед ПАТ «Укргазбанк» на загальну суму 62 856 755,24 грн, були передані на відповідальне зберігання згідно з договором відповідального зберігання, а також були здійсненні заходи щодо повернення майна з відповідального зберігання для його подальшої передачі ліквідатору. Під час виїзду на місце відповідального зберігання майна було з`ясовано, що ОСОБА_1 помер, а контроль за даним об`єктом на даний час здійснюють інші особи, які порекомендували звернутись до правоохоронних органів. 20.12.2017 року до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 було подано заяву про вчинення злочину та здійснено виїзд з оперативно-слідчою групою на місце відповідального зберігання майна. Під час огляду місця події було виявлено майно, але не в тій кількості в якій воно було передано на відповідальне зберігання. Дане майно було вилучене та передане під зберігальну розписку ОСОБА_2 Місцезнаходження іншої частини майна невідоме, оскільки після смерті зберігача місце відповідального зберігання неодноразово розкрадалось. За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та відкрито кримінальне провадження. 04.07.2018 вказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку із смертю зберігача майна, а майно передане на зберігання, правоохоронними органами та ліквідатором не виявлене. Таким чином, підставою заяви ліквідатора про притягнення уповноваженої особи та учасників боржника до солідарної субсидіарної відповідальності є саме обставини уповноваження учасниками боржника без будь-яких обмежень ОСОБА_2 на збереження майна, а останній не вжив достатніх заходів для збереження такого майна. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом апеляційної інстанції застосовуються наступні норми чинного законодавства. Так, відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Відповідно до 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ГК України, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. Вірно судом першої інстанції зроблено посилання на судову практику Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16 та від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Згідно ч. 2 ст. 12, ч.3 ст. 44, ч.1 ст. 61 КУзПБ, арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію. Розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: аналізує фінансовий стан банкрута. Аналогічні обов`язки були покладені на арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) згідно норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що був чинним до 21.10.2019, тобто у період виникнення і тривання спірних правовідносин. Підсумовуючи зазначені вище норми чинного законодавства, судова колегія приходить до безальтернативного висновку, що невід`ємною підставою для настання субсидіарної відповідальності можуть бути дії чи бездіяльність керівника, уповноваженої особи, засновників боржника і т.д., які мали місце чи факт, що передував періоду до порушення провадження у справі або протягом процедури розпорядження майном до ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, оскільки провадження у справі порушено 12.11.2015, а постанову про визнання боржника банкрутом винесено 27.04.2017, тоді як договір відповідального зберігання який покладено в основу заяви про покладення субсидіарної відповідальності укладено 19.06.2017, він не може слугувати доказом наявності обставин та підстав притягнення до субсидіарної відповідальності уповноваженої особи та учасників (засновників) боржника. Окрім цього, вірно судом першої інстанції встановлено факт відсутності обставин що вказують на доведення до банкрутства чи наявність ознак фіктивного банкрутства, що є додатковою обставиною відсутності підстав притягнення до субсидіарної відповідальності уповноваженої особи та учасників (засновників) боржника. Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ліквідатором - арбітражним керуючим Зубачиком В.Р. не надано належних доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про доведення ТзОВ «Компанія «Агро-Союз» до банкрутства з вини засновників та уповноваженої власниками особи, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні його заяви. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, з якими погоджується й суд апеляційної інстанції. За таких умов, суд першої інстанції, правильно з`ясував характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вище, оскільки апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 у справі № 914/3812/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

3. Справу повернути на адресу місцевого господарського суду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей Кодексу України з процедур банкрутства. Справу повернути до місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.09.2020. Головуючий суддя О.І. Матущак Судді С.М.Бойко Г.Г.Якімець