Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/790/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/790/20 Категорія: 109010000 Головуючий в 1 інстанції: Науменко А. В. Місце ухвалення:12:59 год., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 14 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Заступника начальника начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В.Ю., Головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С.А., 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Заступника начальника начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В.Ю., Головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С.А., 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов № 772/19 від 31.10.2019 року та № 827/19 від 26.11.2019 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2020 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Заступника начальника-начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Єфремова В.Ю., головного спеціалісту інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування постанов - залишено без розгляду у зв`язку з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачка дізналася про наявність оскаржуваних постанов 26.11.2019 року, а з позовом звернулася вперше 20.12.2019 року, а вдруге 19.01.2020 року разом з заявою про поновлення строків звернення до суду. Зазначила, що в період з 29.11.2019 року по 04.12.2019 року та в період з 16.12.2019 року по 20.12.2019 року перебувала на лікуванні, та такі обставини не залежали від волі позивача, а отже є поважними причинами пропуску строку. При цьому вказує, що суд не повинен тлумачити норми ст. 123 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди у доступі до правосуддя. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивачем пропущено встановлений законом 10-денний строк звернення до суду із даними позовними вимогами, при цьому причини пропуску строку зазначені позивачем є неповажними, а тому прийшов до висновку про залишення позову без розгляду з посиланням на ч. 4 ст. 123 КАС України. Колегія суддів перевіряючи правомірність та законність оскаржуваної ухвали погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частини першої ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах. Із змісту ст.289 КУпАП видно, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Водночас, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що законодавець визначив десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом з дня винесення відповідного рішення у спірних правовідносинах. ч.1,ч.2 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. В п.5 ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). ч.4 ст.123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.3 та ч.4 ст. 123 цього кодексу. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем про існування постанов, що оспорюються позивачу стало відомо із відповіді оформленим листом № 01/10/466-3Г від 29.11.2019 року із додатками, який було отримано наручно. Отже, про порушення свої прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 дізналася 29.11.2019р. а із позовом до суду звернулася вперше 20.12.2019 року, а вдруге 19.01.2020 року, тобто із пропуском десятиденного строку встановленого законом. При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених доводів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску. Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів. Як видно із доводів апелянта в частині поновлення строку звернення з позовом до суду, про наявність оскаржуваних постанов позивач дізналася 26.11.2019 року, а з позовом звернулася вперше 20.12.2019 року, вдруге 19.01.2020 року разом з заявою про поновлення строків звернення до суду. Апелянт наголошує, що перебування позивачки на лікуванні в період з 29.11.2019 року по 04.12.2019 року та в період з 16.12.2019 року по 20.12.2019 року є поважними причинами пропуску строку. Так, дослідивши надані докази, колегія суддів зазначає, що довідка від 04.12.2019 року містить рекомендації щодо лікування в період знаходження на амбулаторному лікуванні, а довідка від 20.12.2019 року містить діагноз та період лікування. Водночас, надані медичні довідки жодним чином не підтверджують знаходження скаржника на лікуванні в умовах денного стаціонару у лікувально-профілактичному закладі, а знаходження на амбулаторному лікуванні не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку, оскільки таке перебування не передбачає госпіталізації, тому фізично позивач не був позбавлений звернутися з позовом до суду у передбачені чинним законодавством строки, особисто або через представника. Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома. За таких обставин, зазначені вище доводи апелянта на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не є поважними причинами пропуску строку, що вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, позивачкою до суду першої та апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку у період з 05.12.2019 року по 16.12.2019 року, що позбавляє суд можливості зробити висновок про добросовісність позивача в частині наміру дотриматись вимог процесуального закону. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що вчасна первинна подача позову не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Стосовно доводів скаржника, про те, що суд не повинен тлумачити норми ст. 123 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди у доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право звернення до суду кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Посилання апелянта на висновки викладені в рішеннях Малиновського районного суду у справі № 521/18868/19, Приморського районного суду у справі № 522/15294/19 та інших рішень судів першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки приписами частини 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, отже врахування рішень судів першої інстанції нормами права не передбачено. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини не створювали об`єктивних перешкод для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було б неможливим або ускладненим, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом є неповажними, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322,325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 15 вересня 2020 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова