Ухвала КЦС ВС № 441/2101/18

Ухвала 02 вересня 2020 року м. Київ справа № 441/2101/18 провадження № 61-12086ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Акціонерне товариство «Укрзалізниця», про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, встановив: 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Заявник у касаційній скарзі просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, посилається на продовження процесуальних строків внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширеннямкоронавірусної хвороби (COVID-19), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3, згідно положень якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширеннюкоронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 390 цього Кодексу (строк касаційногооскарження), продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 2 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантійу зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. 20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» закінчився 06 серпня 2020 року. Таким чином, заявнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази (документи), які містять відомості щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року та підтверджують неможливістьподання касаційної скарги у строк встановленийстаттею 390 ЦПК України. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні)пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого(яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). У порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зокрема, ОСОБА_5 та його місце проживання. Також, заявником порушено вимоги пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, згідно з яким до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушено клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на важкий майновий стан. На підтвердження вказаних обставин заявник надала суду касаційної інстанції довідку Департаменту соціальної політики Івано-Франківської області про те, що вона отримує тимчасову державну соціальну допомогу, яка за період з березня 2019 року по лютий 2020 року становить 18 317, 50 грн. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у листопаді 2018року. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 762, 00 грн. Враховуючи наявність двох позовних вимог немайнового характеру у цій справі розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 2 819, 20 грн (1 762, 00 грн ? 0,4 ? 2 ? 200%), що перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положеннястатті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів для поновлення вказаного строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання касаційної скарги у новій редакції скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов