Постанова Київський апеляційний суд № 752/6326/20

Справа № 752/6326/20 Головуючий в суді І інстанції - Бойко О.В. Провадження № 33/824/2246/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як вбачається з постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 об 11 год. 25 хв. 04.03.2020, керуючи автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Васильківська, 22, при перестроюванні не надав переваги у русі транспортному засобу «Opel» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень вищевказаних транспортних засобів. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 10.3 ПДР України, тобто вчинив дії, передбачені ст.124 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, та скасувати вказану постанову, а провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме неправильно застосовано норми ст.268 КУпАП, п. 10.3 ПДР України, ст.124 КУпАП, та крім того ст.40-1 КУпАП, ст.252 КУпАП та ст.129 Конституції України. Так, ОСОБА_1 , як особу, яка притягується до адміністративної відповідальності було позбавлено права надати пояснення і зауваження щодо його змісту. Натомість, в самій оскаржуваній постанові суд безпідставно вказав на те, що ОСОБА_1 приймав участь в засіданні. Окрім того, апелянт зазначає, що водій ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_3 взагалі не мала права експлуатації транспортного засобу НОМЕР_3 , оскільки в неї був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №079729, в якому відображено винесення відносно водія ОСОБА_2 постанови ЕАК 2196042 у зв`язку з керуванням транспортним засобом без наявності обов`язкового страхування. Тобто порушення водія ОСОБА_2 стоїть в причинно-наслідковому зв`язку з ДТП зафіксованому протоколом про адміністративне правопорушення. Якщо б водій ОСОБА_2 дотримуючись ПДР України не здійснювала експлуатацію транспортного засобу вона б не вчинила ДТП зафіксоване протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином саме водій ОСОБА_2 винна у скоєнні ДТП. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення має грубі порушення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Так, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, у тому числі на апеляційне оскарження прийнятого рішення судом першої інстанції, та у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був присутнім під час ухвалення оскаржуваної постанови, копії якої останній отримав 04.05.2020, що стверджується матеріалами справи, вважаю за необхідне клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року задовольнити. Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.ст.277-2, 278 КУпАП, повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є компетенцією виключно суду, який розглядає цю справу. Єдиним та офіційним засобом виклику цієї особи до суду, відповідно до зазначених норм закону, є тільки вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, судом, за адресою зазначеній в апеляційній скарзі, неодноразово направлялися судові повістки на ім`я ОСОБА_1 з повідомленням про дату та час судового розгляду. Зокрема, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 . Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового розгляду ОСОБА_1 до суду не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Так, відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження,та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності так і його представника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Як встановлено перевіркою матеріалів справи, ці вимоги закону при розгляді справи по суті суддею суду першої інстанції були виконані. Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 2.3 «б» передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно до п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч. За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 об 11 год. 25 хв. 04.03.2020, керуючи автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Васильківська, 22, при перестроюванні не надав переваги у русі транспортному засобу «Opel» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень вищевказаних транспортних засобів. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Так, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить всі необхідні данні, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об`єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №079729 від 04.03.2020 (а.с.1), схемою місця ДТП, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортних засобів від 04.03.2020 року (а.с. 2), письмовими пояснення ОСОБА_1 (а.с.3), письмовими поясненнями іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 (а.с.4). На підставі викладеного слід вважати, що ОСОБА_1 не виконані вимоги п. 10.3 ПДР, що є наслідком ДТП. Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено. Доводи ОСОБА_1 про наявність вини іншого водія ДТП в даному випадку не мають значення, так як встановлено вину у вчиненні порушення саме з боку ОСОБА_1 , що не звільняє останнього від відповідальності. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду, надано не було, також їх не було надано і суду апеляційної інстанції. Будь-яких клопотань про витребування доказів та дослідження нових доказів в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга не містить, ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду заявлено не було. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, яка відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Вид та розмір стягнення накладено судом у відповідності з вимогами ст.ст.23,33 КУпАП. Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко