Постанова 4819 № 654/4672/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 654/4672/19 Головуючий в І інстанції Ширінська О.Х. Номер провадження 22-ц/819/1264/2020 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарСікора О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Ширінської О.Х. від 15 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Арсенал-Лайф» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Арсенал-Лайф» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування позову вказує, що 17 грудня 2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та нею було укладено Акцепт про надання кредиту №591048069. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами даної угоди і договору отримала кредит у розмірі 30 400 грн. на строк 18 місяців, з фіксованою процентною ставкою 19,99% річних. Вважає, що відповідачем порушено ряд її прав при укладанні договору, зокрема права, визначені ст. 11, ст. 18, ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо ненадання повної інформації про умови кредитування. Вказує, що оформлення кредиту у відділенні банку відбувалось півгодини, після чого їй був вручений кредитний договір, який вона підписала не читаючи (через дрібний шрифт), сподіваючись на добросовісність працівника банку. Всупереч вимогам ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» їй не було надано паспорта кредиту. Крім того, сам працівник банку не надав їй достатньо часу для ознайомлення з текстом договору і осмисленням його змісту; спонукав швидше поставити підпис. Всупереч ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до кредитного договору включено несправедливий пункт про обов`язок позичальника оплачувати банківське обслуговування кредиту в розмірі 2,75% від суми кредиту. Також, вважає нав`язаними і несправедливими умови договору про страхування життя, за якими банк надає позичальнику кредит у розмірі 5400 грн., для укладення договору страхування. Стверджує, що відповідач примушував її до укладання договору страхування як обов`язкової умови надання кредиту. На підставі перелічених порушень банком прав споживача просить визнати недійсним кредитний договір №591048069 від 17 грудня 2018 року. Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність кредитного договору нормам, встановленим ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Вказує, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача перед укладенням договору споживчого кредиту про обставини, зазначені у ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», тобто вказана інформація є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов`язковість її оприлюднення та доведення до відома сторони прямо передбачена законом. Зазначає, що паспорту споживчого кредиту вона не отримувала та не підписувала. Також зазначає, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Посилаючись на правову позицію, що викладена у Постанові ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 зазначає, що дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої є можливе встановлення комісії, суд не звернув уваги, що, встановивши у в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються. Крім того зазначає, що підписання договору добровільного із нав`язаною відповідачем страховою компанією є також несправедливим, оскільки особисто вона не отримувала від відповідача коштів для оплати такої страховки. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Альфа Банк» вказує, що судом першої інстанції правильно вирішено справу, досліджено всі обставини, які мають значення для вирішення справи, тому просить рішення Голопристанського районного суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Сторони по справі просили суд апеляційної інстанції розглядати справу у їх відсутність. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що докази недотримання сторонами у момент укладення договору вимог, встановлених ст. 203 ЦК України відсутні, тому твердження ОСОБА_1 про порушення її прав споживача є необґрунтованими і, відповідно, підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Анкети-заяви від 17 грудня 2018 року, яка підписана ОСОБА_1 , остання підтверджує акцепт публічної пропозиції та укладання договору між нею та АТ «Альфа Банк » на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку (а.с.27). 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 також підписано Оферту на укладення угоди про надання кредиту №591048069. Згідно з абзацом першим зазначеної оферти, ОСОБА_1 пропонує банкові укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Пропонує кредит надати готівкою у сумі 30 400 грн. з процентною ставкою 19,99% річних на строк 18 місяців (а.с.28). Згідно підпункту б пункту 1 Оферти передбачено комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 2,75%. У пункті 2 Оферти обумовлена дата повернення кредиту - 17.06.2020 року. За умовами, викладеними у п.3 Оферти для власних потреб позичальника надається кредит в сумі 25 000 грн., для оплати страхового платежу надається кредит в сумі 5400 грн. (за договором добровільного страхування життя №006.591048069.111 від 17.12.2018). Оферта підписана ОСОБА_1 . В нижній частині Оферти міститься відмітка з підписом ОСОБА_1 про отримання нею від банку акцепту пропозиції на укладання угоди №591048069 від 17.12.2018 року. Крім того, графіком платежів (додаток 1 до Угоди) встановлено розмір платежів, які мають бути внесені позичальником на користь банку протягом строку кредитування для погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.29). Вказаний графік підписаний ОСОБА_1 . Відповідно до договору добровільного страхування життя позичальника АТ «Альфа-Банк» №006.591048069 від 17.12.2018 року ОСОБА_1 добровільно застрахувала життя, сплативши страховий внесок у розмірі 5400 грн. Страховиком є ТДВ "Страхова компанія «Арсенал лайф» (а.с.30). У паспорті споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 , зазначено суму кредитних коштів, строк кредитування, відсоткову ставку, тип процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші відомості, що мають значення для позичальника (а.с.33). За положеннями статті 12 ЦК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилається на те, що перед укладенням кредитного договору їй не в повному обсязі надана інформація щодо усіх істотних умов договору, а саме плати за обслуговування кредитної кредиту, яку Банк не мав права включати до загальних витрат за споживчим кредитом. Переглядаючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів звертає увагу на таке. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). За положеннями статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Згідно ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла на момент вчинення правочину) споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту (ст.8 Закону). Згідно ст. 12 вказаного Закону у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка набрала чинності на момент укладення оспорюваного кредитного договору), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затвердженні Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» «Про національний банк України», «Про споживче кредитування», встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача. Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Обравши спосіб захисту своїх прав шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог. Інформація, яка надавалася ОСОБА_1 до укладення договору про споживчий кредит міститься в Оферті на укладення угоди на укладення кредиту та Паспорті споживчого кредиту, які особисто підписані позичальником 17 грудня 2018 року . Із змісту вказаних документів вбачається, що встановлена фіксована процентна ставка відсотків річних 19,99%, плата за обслуговування кредиту становить 2,75% від суми кредиту, зазначеної в оферті , без ПДВ. Крім того, ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування. Також, підтверджено отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм законодавства суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позичальник була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, які Банк має право встановлювати, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволені позову. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на момент укладення договору не була надана інформація щодо плати за обслуговування кредиту не заслуговують на увагу, оскільки в Оферті вказана комісійна винагорода за обслуговування кредиту 2,75% від суми кредиту. Доводи апелянта про те, що їй, як позичальнику взагалі не було надано Паспорту споживчого кредиту та вона його не підписувала є безпідставними, оскільки з наданої копії вказаного документу вбачається, що ОСОБА_1 особисто поставила свій підпис 17 грудня 2018 року, тобто в день укладення кредитного договору (а.с.33). Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 уклала договір добровільного страхування без надання своєї згоди, із нав`язаною відповідачем страховою компанією належними та допустимими доказами не підтверджені. Посилання у апеляційній скарзі на правові позиції ВСУ також не можуть прийматися до уваги, оскільки вони були висловлені Верховним Судом України до внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування». Інші, доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову, яким суд надав належну оцінку, а відтак висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382, ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 15 вересня 2020 року. Суддя О.М. Полікарпова