Постанова 4818 № 953/17435/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/17435/19 Головуючий суддя І інстанції Попрас В. О. Провадження № 22-ц/818/4073/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: іпотечного кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Попрас В.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття іпотеки на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила припинити державну реєстрацію іпотеки за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер №14609518 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який зареєстровано іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» відносно боржника ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 07.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Онищенко С.В., позивачці на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана з прилюдних торгів 31.08.2012 при реалізації арештованого нерухомого майна, що належало на праві власності боржниці ОСОБА_2 . Право власності на нерухоме майно було зареєстровано в реєстрі прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Оніщенко С.В. 16.05.2016. Відповідно до відомостей з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію іпотеки від 30.11.2007 іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк», боржник ОСОБА_2 і в єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна є запис про заборону на майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.11.2016 припинено державну реєстрацію заборони відчуження об`єкту нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі договору іпотеки №4446, виданого 30.11.2000 приватним нотаріусом ХМНО Солоневською Д.В. на майно ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили. В 2019 році позивачці стало відомо, що окрім заборони на відчуження квартири в реєстрі зазначені відомості про іпотеку. 10.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з заявою про припинення іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 , але їй було відмовлено в зв`язку з тим, що іпотекодержателем значиться ПАТ «Дельта Банк» і у Київського відділу ДВС ХМУЮ відсутні підстави для звільнення майна з під арешту. На теперішній час позивачка, як власник квартири, позбавлена права розпоряджатися належним їй майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що створює перешкоди в користуванні квартирою, тому позивачка звернулась до суду із заявою про припинення реєстрації іпотеки. ПАТ «Дельта Банк» надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що 30.11.2007 ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладений Кредитний договір № 742/ФКВ-07, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 49 000,00 дол. США на придбання нерухомості, а в якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 , було укладено Іпотечний договір № 742/Zфквіп-07 від 30.11.2007, предметом іпотеки за яким стала 2-кімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку», згідно якого AT «Дельта Банк» набув прав вимоги до боржників по кредитним договорам з усіма забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитним договором №742/ФКВ-07 від 30.11.2007 та за Іпотечним договором № 742/Zфквіп-07 від 30.11.2007, укладеними ОСОБА_2 з ТОВ «Укрпромбанк». З 01.07.2010 AT «Дельта Банк», як новий кредитор, відповідно до умов Кредитного договору № 742/ФКВ-07 від 30.11.2007, нараховував відсотки за користування кредитом та комісію і станом на 19.12.2019 заборгованість за Кредитним договором №742/ФКВ-07 від 30.11.2007 становить 2 334 775,38 грн, з яких: 47 704,12 доларів США (1 116900,65 грн) заборгованість за кредитом; 23 360,67 доларів США (546 945,38 грн) заборгованість за відсотками; 19 153,18 грн комісія; 640 303,76 грн пеня; 11 472,41 грн - штрафні санкції. Зазначають, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, що передбачено ст. 23 Закону України «Про іпотеку». 16.05.2016 приватний нотаріус Онищенко С.В. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 195 від 04.11.2012, а 19.05.2016 приватний нотаріус Онищенко С.В. перенесла запис про іпотеку (реєстраційний номер іпотеки 6139977 від 30.11.2007 року) з Державного реєстру іпотек до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про іпотеку 14609518, дата державної реєстрації 30.11.2007, іпотекодержатель - AT «Дельта Банк»). Таким чином, при переході права власності на предмет іпотеки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Оскільки позивач не зазначив та не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами підстави припинення іпотеки, в задоволенні позову просять відмовити. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права і з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказала, що при вирішенні питання про зняття іпотеки суд керувався положеннями Закону України «Про іпотеку», але спірна квартира була реалізована на прилюдних торгах Державною виконавчою службою, що встановлено у судовому засіданні і в зв`язку з цим при вирішенні спору потрібно керуватися ЗУ «Про виконавче провадження» і ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Послалась на ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 (яка діяла на час реалізації квартири з прилюдних торгів), якою було передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Вважає, що у цій справі підлягає застосуванню ч.2. ст.

20. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно із якою у разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, заява про державну реєстрацію припинення іпотеки може подаватися в електронній формі державним виконавцем. Зазначила, що при реалізації квартири з прилюдних торгів іпотека повинна була припинятися державним виконавцем, що зроблено не було. Вказала, що Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 дії державного виконавця відносно реалізації квартири за адресою АДРЕСА_1 не оскаржувалися. Також в разі незгоди з проведенням торгів і спричиненням шкоди незаконними діями державного виконавця ПАТ «Дельтабанк» то останній має право відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 відшкодувати збитки спричинені реалізацією майна. Відзив на скаргу не надійшов. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржене рішення згаданим вимогам відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_2 (надалі - позичальник) укладено Кредитний договір № 742/ФКВ-07, відповідно якого позичальнику було надано кредит у розмірі 49 000,00 доларів США на придбання нерухомості з кінцевим терміном повернення заборгованості 29.11.2022 року (далі - Кредитний договір). В якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір № 742/Zфквіп-07 від 30.11.2007 (далі - Іпотечний договір), посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Слоневською Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 4466. Предметом іпотеки за Іпотечним договором є 2-кімнатна квартира, загальною площею 57,1 кв.м., житловою 29,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Слоневська Д.В. 30.11.2007 зареєструвала в Державному реєстрі іпотек іпотеку: реєстраційний номер обтяження 6139977, підстава обтяження - Договір іпотеки. Між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України 30.06.2010 укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку», згідно якого, на підставі ст. ст. 512-514 ЦК України, AT «Дельта Банк» набув прав вимоги до боржників по кредитним договорам з усіма забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитним договором №742/ФКВ-07 від 30.11.2007 та за Іпотечним договором №742/Zфквіп-07 від 30.11.2007, укладеними ОСОБА_2 з ТОВ «Укрпромбанк». З 01.07.2010 AT «Дельта Банк», як новий кредитор, відповідно до умов Кредитного договору № 742/ФКВ-07 від 30.11.2007, нараховував відсотки за користування кредитом та комісію. Згідно із даними AT «Дельта Банк», станом на 19.12.2019 заборгованість за Кредитним договором №742/ФКВ-07 від 30.11.2007 становить 2 334 775,38 грн., з яких: 47 704,12 доларів США (1116900,65 грн) заборгованість за кредитом; 23 360,67 доларів США (546 945, 38 грн) заборгованість за відсотками; 19 153,18 грн. комісія; 640 303,76 грн пеня; 11 472,41 грн - штрафні санкції. AT «Дельта Банк» не звертав стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Цю обставину підтверджує Акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна від 17.09.2012 року, де стягувачами зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , держава. Крім цього, відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №742/ФКВ-07 від 30.11.2007 (позичальник ОСОБА_2 ), з 01.07.2010 по 19.12.2019 погашення заборгованості не відбувалось, в тому числі і за рахунок продажу предмета іпотеки. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В. 16.05.2016 зареєструвала право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 195 від 04.11.2012. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В. 19.05.2016 перенесла запис про іпотеку (реєстраційний номер іпотеки 6139977 від 30.11.2007) з Державного реєстру іпотек до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про іпотеку 14609518, дата державної реєстрації 30.11.2007, іпотекодержатель - AT «Дельта Банк»). Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд свої висновки мотивував тим, що при переході права власності на предмет іпотеки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, а позивач не зазначила та не довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами підстави припинення іпотеки, які передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Колегія суддів погоджується з висновком районного суду. Як вбачається з Акта державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна від 17.09.2012 такі виконавчі дії були вчинені в рамках виконання зведеного виконавчого провадження, де стягувачами зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , держава, а не на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Зазначене свідчить, що припинення іпотеки буде порушувати права іпотекодержателя. Для припинення державної реєстрації іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, повинна припинитися іпотека. Підстави припинення іпотеки визначені статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Підставами припинення іпотеки згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» є: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (такий правовий висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц). Тобто, лише належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки. У даній справі відсутні докази про те, що припинилися зобов`язання, забезпечені іпотекою. Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Норма ч. 9 ст. 16 вказаного Закону у редакції, що була чинною на час проведення прилюдних торгів передбачала, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів. У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що на підставі заяви державного виконавця реєстрація припинення іпотеки відбувається виключно у випадку реалізації іпотечного майна в порядку Закону України «Про іпотеку», що у даній справі не встановлено. Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» регулює випадки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи. Так, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, що передбачено ст.23 Закону України «Про іпотеку». Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених законом для припинення іпотеки. З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Передбачених у ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.