Постанова 4803 № 202/2392/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6097/21 Справа № 202/2392/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Дельта Банк" до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської Інни Романівни, ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом, який в подальшому уточнювався, до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської Інни Романівни, ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень. Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 29 грудня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 391, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 531 000,00 доларів США, на строк до 28 грудня 2024 року. У забезпечення виконання зобов`язання позичальника за даним договором 29 грудня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №

391. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 08 грудня 2011 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги до ОСОБА_2 по вищевказаним договорам. В ході проведення ліквідаційної процедури АТ "Дельта Банк", з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 74402797 від 30 листопада 2016 року, банку стало відомо, що 24 червня 2016 року до Державного реєстру речових прав було внесено записи щодо припинення обтяження, встановленого на підставі іпотечного договору № 391 від 29 грудня 2006 року (номер запису про обтяження № 14836413 від 29 грудня 2006 року) та щодо припинення іпотеки (номер запису про іпотеку № 14836546 від 29 грудня 2006 року). Підставою для внесення відповідачем таких записів стало нібито рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року у справі № 201/4417/16-ц за позовом АТ "Дельта Банк" до Жовтневого ДВС, Галицького ДВС про вилучення записів про арешт майна. Позивач вважав державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження на вищезазначену квартиру незаконними, та такими, що підлягають скасуванню. Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати протиправним і скасувати запис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. (індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30194083 від 24 червня 2016 року), щодо припинення обтяження нерухомого майна (заборона на нерухоме майно), а саме: квартири, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправним і скасувати запис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. (індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30194327 від 24 червня 2016 року), про припинення іпотеки на квартиру, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2020 року до участі у вказаній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було залучено ОСОБА_1 , оскільки остання, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наразі є власником спірного майна. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано запис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. (індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30194083 від 24 червня 2016 року), щодо припинення обтяження нерухомого майна (заборона на нерухоме майно), а саме: квартири, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано протиправним і скасовано запис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. (індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30194327 від 24 червня 2016 року), про припинення іпотеки на квартиру, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що 29 грудня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 391, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 531 000,00 доларів США, на строк до 28 грудня 2024 року (а.с.9-11). В забезпечення виконання зобов`язання позичальника за даним договором 29 грудня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №

391. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-14). 08 грудня 2011 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги до ОСОБА_2 по вищевказаним договорам (а.с. 24-30). Як вбачається із позовної заяви, в ході проведення ліквідаційної процедури АТ "Дельта Банк", з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 74402797 від 30 листопада 2016 року, банку стало відомо, що 24 червня 2016 року до Державного реєстру речових прав було внесено записи щодо припинення обтяження, встановленого на підставі іпотечного договору № 391 від 29 грудня 2006 року (номер запису про обтяження № 14836413 від 29 грудня 2006 року) та щодо припинення іпотеки (номер запису про іпотеку № 14836546 від 29 грудня 2006 року). Підставою для внесення відповідачем таких записів стало нібито рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року у справі № 201/4417/16-ц за позовом АТ "Дельта Банк" до Жовтневого ДВС, Галицького ДВС про вилучення записів про арешт майна (а.с.16-23). 24 червня 2016 року о 16:56:11 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена реєстраційна дія, щодо припинення права власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомого майна та зареєстровано право власності за ОСОБА_4 (номер запису про право власності: 15126039). В подальшому, приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К.Ю. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про закриття об`єкту нерухомого майна. 15 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 було поділено на дві окремі квартири з новими адресами: 1) АДРЕСА_1 ; 2) АДРЕСА_1 - внесено відомості про закриття об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 940507612101). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 744432186 від 30 листопада 2016 року, 15 вересня 2016 року, згідно запису про право власності № 16448775, власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , став ОСОБА_5 , на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року. Представник банку в уточненій позовні заяві зазначив, що вищевказане рішення на момент вчинення нотаріальної дії не набрало законної сили, а в подальшому було скасоване ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року. 23 вересня 2016 року право власності ОСОБА_5 було припинено (індексний номер рішення: 31544225). 23 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 16554818, згідно якого, право власності за об`єктом нерухомого майна, а саме за квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 , на підстав договору купівлі-продажу від 23 вересня 2016 року. Крім того, 28 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 16614580, згідно якого, право власності за об`єктом нерухомого майна, а саме за квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було також зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2016 року. Як вбачається із копії відповіді, наданої головою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М. від 13 грудня 2016 року № Ю/Д-40293/16 на запит ПАТ "Дельта Банк", відповідно до обліково-статистичних карток автоматизованої системи документообігу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, справи за позовом АТ "Дельта Банк" до Жовтневого ДВС, Галицького ДВС та ін. про вилучення записів про арешт майна в провадженні судді Антонюк О.А. не перебувало. Крім того, справа № 201/4417/16-ц дійсно була в провадженні судді Антонюк О.А., але сторонами у зазначеній справі були інші особи, які не мають жодного відношення до АТ "Дельта Банк" та зазначеного у запиті майна (а.с.47). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наразі власником спірного майна є ОСОБА_1 , на підставі договору іпотеки від 03 лютого 2017 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 201/4417/16-ц жодних судових рішень, які б стосувалися правовідносин, пов`язаних із АТ "Дельта Банк", та за якими припинено іпотеку обтяження стосовно нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось, слід дійти до висновку що прийняття нотаріусом оскаржуваних рішень та внесення записів відбулося всупереч чинного законодавства. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі -Закон № 898-IV) іпотека -вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV). Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі -Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами -резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV). Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Щодо позовних вимог АТ "Дельта Банк" до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. та ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог АТ "Дельта Банк" до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. та ОСОБА_2 , оскільки вони є неналежними відповідачами у спірних правовідносинах. Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. У пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18 зазначено, що: «спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав ТОВ «Аверс-Сіті» на спірний об`єкт нерухомості. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру». У пунктах 36-38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц вказано, що: «державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі № 570/3439/16-ц стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об`єкти. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Отже, помилковими є висновки судів першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позов до державного реєстратора про відновлення шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку». Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц. Як убачається з матеріалів справи, 24 червня 2016 року о 16:56:11 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена реєстраційна дія, щодо припинення права власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомого майна та зареєстровано право власності за ОСОБА_4 (номер запису про право власності: 15126039). В подальшому, приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К.Ю. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про закриття об`єкту нерухомого майна. 15 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 було поділено на дві окремі квартири з новими адресами: 1) АДРЕСА_1 ; 2) АДРЕСА_1 - внесено відомості про закриття об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 940507612101). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 744432186 від 30 листопада 2016 року, 15 вересня 2016 року, згідно запису про право власності № 16448775, власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , став ОСОБА_5 , на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2016 року. 23 вересня 2016 року право власності ОСОБА_5 було припинено (індексний номер рішення: 31544225). 23 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 16554818, згідно якого, право власності за об`єктом нерухомого майна, а саме за квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2016 року. Крім того, 28 вересня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 16614580, згідно якого, право власності за об`єктом нерухомого майна, а саме за квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було також зареєстровано за ОСОБА_3 , на підстав договору купівлі-продажу від 28 вересня 2016 року. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наразі власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , на підставі договору іпотеки від 03 лютого 2017 року (а.с.127-138). А з даним позовом ПАТ "Дельта Банк" звернулось 05 квітня 2019 року. Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року було витребувано, зокрема, у Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином засвідчені повні копії реєстраційних справ щодо вчинення наступних записів: індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30194083 від 24 червня 2016 року щодо припинення обтяження нерухомого майна (заборона на нерухоме майно), а саме: квартири, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30194327 від 24 червня 2016 року про припинення іпотеки на квартиру, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; індексний номер рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 31445379 від 19 вересня 2016 року щодо поділу об`єкта нерухомого майна, загальною площею 215,1 кв.м. та житловою площею 193,3 кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ. А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З матеріалів реєстраційної справи, наданих на виконання ухвали апеляційного суду, вбачається, що 23 червня 2016 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. з заявою про вилучення записів з реєстру обтяжень та з реєстру іпотек на квартири АДРЕСА_2 . На підставі цієї заяви, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. прийнято рішення № 30194083 від 24 червня 2016 року про державну реєстрацію припинення обтяження: заборона на нерухоме майно на квартиру з реєстраційним номером 14836413. Також, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. прийнято рішення № 30194327 від 24 червня 2016 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права: іпотека на квартиру з реєстраційним номером 14836546. Крім того, в матеріалах реєстраційної справи міститься висновок щодо технічного поділу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який виданий власнику гр. ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2627, виданий від 24.06.2016 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р. Після поділу, виділяється гр. ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_3 , та квартира АДРЕСА_3 . Які у подальшому на підставі договору іпотеки від 03 лютого 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.03.2017 року зареєстровано приватним нотаріусом Зайченко І.А. на праві приватної власності (1/1) за ОСОБА_1 (а.с.127-128, 133-134). Отже, у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, підтверджують, що даний спір виник між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , яка визначена позивачем третьою особою у справі, однак, саме якій на час звернення до суду із заявленими позовними вимогами - 05.04.2019 року, належать на праві приватної власності спірні об`єкти нерухомості з 14.03.2017 року. Та в ході розгляду справи в суді першої інстанції, позовних вимог до неї позивачем не заявлялось. Тому, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р. та відповідач ОСОБА_2 є неналежними відповідачами, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог АТ "Дельта Банк" до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. та ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень необхідно відмовити із зазначеної підстави. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19. Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської І.Р. та ОСОБА_2 , хоча за обставинами цієї справи у задоволенні вимог до них належало відмовити через їх пред`явлення до неналежних відповідачів. За таких обставин висновки суду першої інстанції у цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 537/3470/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19, що є підставою для скасування оскарженого рішення місцевого суду. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог із вищезазначених підстав. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Дельта Банк" до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенської Інни Романівни, ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко