Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/3455/19

ПОСТАНОВА Іменем України 09 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/3455/19 провадження № 22-ц/4809/506/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів: Письменного О.А., Чельник О.І. з участю секретаря: Федоренко Т.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2019 року, у складі головуючого судді Панфілової А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, - В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача. Просив зобов`язати зарахувати в якості погашення основного зобов`язання за картковим рахунком «Універсальна GOLD» (номер картки НОМЕР_1 ) раніше сплачені платежі, що були зараховані відповідачем на погашення відсотків за користування кредитом, пеню та комісії за видачу готівки на загальну суму 17645,64 грн. В обґрунтування позову зазначав, що у 2014 році (точної дати не пам`ятає) отримав в одному із відділень АТ КБ «Приватбанк» у місті Кропивницькому картку для виплат заробітної плати. Одночасно йому було видано і картку «Універсальна» з встановленим лімітом в 4000,00 грн. При отриманні вказаної картки співробітник банку повідомив, що можна користуватись карткою «Універсальна» без будь - якої плати за користування коштами. Усі витрати здійснені з картки будуть автоматично списані з картки для виплати заробітної плати. Також, йому було роз`яснено про можливість самостійно через касу банку чи термінали самообслуговування вносити кошти на картку. Вказував, що будь якого договору з відповідачем він не підписував. З умовами чи правилами користування карткою «Універсальна» співробітник банку не ознайомлював. Заповнювалась лише анкета - заява про видачу картки для отримання заробітної плати. Посилається на те, що банк почав в односторонньому порядку встановлювати проценти за користування грошовими коштами картки «Універсальна» та списувати відсотки за зняття готівки, їх розмір постійно змінювався банком. Крім того, посилається на те, що відповідач неодноразово в односторонньому порядку підвищував ліміт картки «Універсальна», який станом на 01 квітня 2019 року складав - 20000,00 грн. Систематично, кожного місяця, банк списував з картки для виплати заробітної плати певну суму та зараховував на картку «Універсальна», а інколи сам сплачував рекомендовану відповідачем суму через термінали обслуговування. Вказує, що ознайомившись із розрахунками відповідача дізнався, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховує також відсотки за користування коштами, відсотки за зняття коштів, розмір яких встановлено в односторонньому порядку та інколи нараховує пеню. З виписок з карткового рахунку вбачається, що такі списання відсотків відповідачем проводяться з 2016 року. Ставки за якими банк нараховує відсотки, пеню та інші платежі за користування кредитом не відомі, намагався дізнатись цю інформацію через «Приват- 24». Позивач посилається на положення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Зазначав, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір не укладався та його не було ознайомлено з умовами та правилами обслуговування та кредитування, сукупну вартість кредиту, відсоткову ставку, а також іншими умовами. Згідно виписок з рахунку які доступні в «Приват- 24» з жовтня 2016 року по 01 травень 2019 року банком списано з рахунку грошових коштів у розмірі 14996,02 грн. відсотків, 150 грн. пені та 2499,62 грн. відсотків за зняття готівки, а всього на загальну суму 17645,64 грн . Сума заборгованості яка рахується за картковим рахунком Універсальна GOLD НОМЕР_1 станом на 03.05.2019 року становить - 21325,60 грн. Позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 02.12.2015 № 6-1341цс15 та на Закон України «Про захист прав споживачів». Вважає, що за відсутністю укладеного кредитного договору між ним та банком, дії відповідача щодо встановлення в односторонньому порядку відсотків, комісій, штрафів є протиправними. Крім того, дії банку не відповідають Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (п. 3.5) та положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачем при видачі картки «Універсальна» введено в оману та не було повідомлено річну відсоткову ставку за кредитом, не ознайомлено з правилами та умовами кредитування. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. У скарзі посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, а оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Вказував, що будь якого договору з відповідачем не укладав, а також його не було ознайомлено з умовами та/або правилами обслуговування та кредитування, сукупну вартість кредиту, відсоткову ставку, а також іншими умовами. Вважає, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що ним власноруч підписано договір, оскільки заява на яку посилається суд, а також Правила та умовами кредитування не досліджувалися судом першої інстанції. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі. Справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи у зв`язку із поширенням на території держави короновірусної хвороби та запровадженням у зв`язку із цим карантину. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Петренко К.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити та пояснення представника відповідача адвоката Бистрова С.А., який просив відмовити у задоволенні скарги, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивач добровільно погодився на укладення правочину із відповідачем, отримавши кредитну карту, якою користувався, сплачував відповідні платежі, а кредитний договір позивач не оскаржував і не звертався із позовом про визнання його недійсним. Колегія суддів, погоджується із даним висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанції було встановлено, що 20.12.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Згідно даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. Кредитний ліміт було змінено - 24.04.2014 до 12 000,00 грн. та 04.01.2018 до 20 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 42 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами і правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, а також надав згоду, що його заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Таким чином, позивач добровільно погодився на укладення спірного правочину на встановлених АТ КБ «Приватбанк» умовах. Крім того, як встановлено ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, сплачував платежі, що підтверджується випискою з особового рахунку по його карті (а.с.7 -36) Позивач, не оскаржував договір, не ставив питання про його розірвання. Тому, даний договір є укладеним у спосіб і у формі, що не суперечить чинному законодавству, а позивач його визнав і не відмовився від послуг банк ,а навпаки досить тривалий час користувався наданими йому банківськими послугами. ОСОБА_1 отримав примірник договору та протягом 14 днів з дня отримання кредиту не відмовитись від даної послуги, що передбачено п.6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частинами 1-3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно до ст. 638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Висновок суду першої інстанції про необгрунованість, недоведеність та безпідставність позову є правильним і з яким погоджується колегія суддів. Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 15.09.2020 складено постанову. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді О.А. Письменний О.І.Чельник