Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.006918

УХВАЛА 15 вересня 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.006918 адміністративне провадження № К/9901/22574/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі №1.380.2019.006918 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Топорівської сільської ради Буського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні йому дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області у межах норм безоплатної приватизації; - скасувати наказ заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Самойлової З. від 20.11.2019 №13-8351/16-19-СГ; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, в межах норм безоплатної приватизації, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області, які були у постійному користуванні його матері ОСОБА_2 (згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІУ-ЛВ №004703, виданого Топорівською сільською радою та зареєстрованого у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №32) та інших, вільних суміжних ділянок (згідно з даними Публічної кадастрової карти земельна ділянка розташована за: КОАТУУ: 4620686200, Зона: 14, Квартал: 002); - стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ заступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Самойлової Зої від 20.11.2019 №13-8351/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Топорівської сільської ради Буського району Львівської області за межами населеного пункту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 залишено без змін. Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України). Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії справ незначної складеності за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Предметом розгляду в цій справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у затвердженні матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки. Суд, за результатами оцінки елементів спору: категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту і значення справи для сторін, дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Таким чином, обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадки, які би виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 КАС України, відсутні. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене також у пункті 7 частини 3 статті 2 та частини 1 статті 13 КАС України, а також частини 1 статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, обґрунтованих посилань щодо наявності виняткових обставин в касаційній скарзі не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити. Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 3, 12, 328, 333, 359 КАС України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі №1.380.2019.006918 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Топорівської сільської ради Буського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій