Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/5761/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5761/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Файдюка В.В. при секретарі Кондрат Л.Г. за участю представників позивача: Никипорець І.Ф., Поліщука П.Я. представника відповідача: Пожара В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року в справі за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-західна залізниця» (далі по тексту - ДТГО «Південно-західна залізниця») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Офіс ВПП ДФС) в якому просило визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР): - № 0000274201 від 23.03.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 4 666 869 грн.; - № 0000284201 від 23.03.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 4 350 903 грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати в частині і закрити провадження у справі, а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 20.11.2014 року по 25.02.2015 року, посадовими особами Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі за текстом - Міжрегіональне головне управління) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДТГО «Південно-західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість про проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Київський машинобудівний завод» за період з 01.01.2010 року по 31.10.2013 року. Результати перевірки оформлено актом перевірки № 12/28-10-42/10/04713033 від 12.03.2015 року (далі по тексту - акт перевірки). Згідно з актом перевірки, позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - Закон № 334/94-ВР), ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР за (надалі текстом - Закон № 168/97-ВР), ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів та послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Київський машинобудівний завод». Так, ДТГО «Південно-західна залізниця» укладено договори № ПЗ/НХ-102097/НЮ від 16.09.2010 р., № ПЗ/НХ-102099/НЮ від 16.09.2010 р., № ПЗ/НХ-102856/НЮ від 21.12.2010 р., від 22 грудня 2010 р., № ПЗ/П-102862/НЮ від 22.12.2010 р., № ПЗ/П-102864/НЮ від 22.12.2010 р., № ПЗ/П-102984/НЮ від 28.12.2010 р., № ПЗ/П-103027/НЮ від 29.12.2010 р., № ПЗ/П-103031/НЮ від 29.12.2010 р., № ПЗ/П-103058/НЮ від 30.12.2010 р., № ПЗ/НХ-1182/НЮ від 28.01.2011 р., № ПЗ/НХ-111840/НЮ від 01.07.2011 р., № ПЗ/Л-112086/НЮ від 29.07.2011 р., № ПЗ/НХ-112134/НЮ від 04.08.2011 р., № ПЗ/НХ-112416/НЮ від 09.09.2011 р., № ПЗ/НХ-112533/НЮ від 26.09.2011 р., № ПЗ/НХ-112687/НЮ від 14.10.2011 р., № ПЗ/П-1132813/НЮ від 25.10.2011 р., №ПЗ/НХ-113270/НЮ від 12.12.2011 р., № ПЗ/НХ-113408/НЮ від 23.12.2011 р., № ПЗ/НХ-12762/НЮ від 12.04.2012 р., № ПЗ/НХ-12918/НЮ від 03.05.2012 р., № ПЗ/НХ-121668/НЮ від 25.07.2012 р., № ПЗ/НХ-121757/НЮ від 08.08.2012 р., № ПЗ/НХ-122757/НЮ від 06.12.2012 р., № ПЗ/Ш-131754/НЮ від 06.08.2013 р. За умовами вказаних договорів TOB «Київський машинобудівний завод» зобов`язалося здійснити поставку товарів (дизельних двигунів, силових дизель-електричних установок, запасних частин до колійних машин, клапанів електропневматичних, електромагнітів соленоїдних, комплектів комплектуючих для капітального ремонту колійних машин, підшипників, вимикачів, магнітних пускачів, кабелю, гайкових ключів, викруток, патронів, терпугів, свердлів, мітчиків, плашок, фрез, різців, лопат, ковдр зимових, інструменту для свердління, калібраторів, мегометрів, електродвигунів постійного струму,насосів, дискових пил, та ін.) та надати послуги з модернізації колійних машин та капітального ремонту клещевидно-вагових уповільнювачів типу КВ-3, а позивач - прийняти та оплатити ці товари та послуги. На підставі названих договорів були складені видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, а зазначені в них суми позивачем включено до валових витрат та податкового кредиту. Разом з тим, по договорам № ПЗ/П-102862/НЮ від 22.12.2010 р., № ПЗ/П-102864/НЮ від 22.12.2010 р., № ПЗ/П-102961/НЮ від 27.12.2010 р., № ПЗ/П-102984/НЮ від 28.12.2010 р., № ПЗ/П-103027/НЮ від 29.12.2010 р, № ПЗ/П-103031/НЮ від 29.12.2010 р., № ПЗ/П-103058/НЮ від 30.12.2010 р., № ПЗ/П-112813/НЮ від 25.10.2011 р., № ПЗ/Ш-131754/НЮ від 01.08.2013 р. відсутні видаткові накладні, а за договором № ПЗ/НХ-121757/НЮ від 08.08.2012 р. відсутня одна видаткова накладна, а є в наявності лише податкова накладна. Відповідно до постанови старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки від 24.03.2014 р. в результаті фінансових операцій між ТОВ «Саунд-Прес» та ТОВ «Київський машинобудівний завод» занижено податок на додану вартість на 1833449 грн. 60 коп. За змістом цієї ж постанови ТОВ «Бріліант Компані» сформувало для ТОВ «Київський машинобудівний завод» податковий кредит з ПДВ на суму 17 000 000 грн., ТОВ «Кепітал Прайд» - на суму 9 000 000 грн., ТОВ «Акурат Плюс» - на суму 13 000 000 грн. Також, із названої постанови вбачається, що постачальником товарів (робіт, послуг» ТОВ «Київський машинобудівний завод» було ТОВ «Кепітал Прайд», а директор останнього заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства. При цьому, згідно актів ДПІ у Солом`янському районі № 725/26-58-05-11/37107129 від 23.08.2013 р. та № 2144/7/26-58-22-05-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» неможливо підтвердити господарські операції між ТОВ «Київський машинобудівний завод» та ТОВ «Біг-Шпік», ПП «Снаб-Грейд», ТОВ «Телсі», ТОВ «Голд-Лайд-Компані», ТОВ «Рост-Регіонал-Компані», ТОВ «Альфа Юніверсал», ТОВ «Кепітал Прайд», ТОВ «Акрос». Крім того, відповідно до: - акту ДПІ у Солом`янському районі м. Києва № 6859/22-01/37107129 від 08.06.2011 р. у ТОВ «Київський машинобудівний завод» відсутні власні складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, які можуть бути використані при здійсненні фінансово-господарської діяльності; - акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 356/23-2/36844382 від 06.04.2011 р. не підтверджено наявність поставки товарів від ТОВ «Елаком Інвест» до ТОВ «Київський машинобудівний завод»; - акту № 932/22-8/37107129 від 02.04.2012 р. у ТОВ «Київський машинобудівний завод» відсутні об`єкти оподаткування при придбання товарів у ТОВ «Декос Альянс» та подальшому їх продажу; - акту № 13/22.7/37107129 від 07.06.2013 р. не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «Київський машинобудівний завод» товарів у ТОВ «Ангстрем Континенталь»; - акту № 246/26-58-22-05-11/37107129 від 19.07.2013 р. ТОВ «Київський машинобудівний завод» неправомірно сформовано податковий кредит за операціями з ТОВ «Кепітал Прайд», ТОВ «Сіті Менеджмент», ТОВ «Телсі», ТОВ «Транс-Регіонал-Компані», ТОВ «Ленд Інвест», ПП «Апплікат»; - акту № 725/26-58-22-05-11/37107129 від 23.08.2013 р. у ТОВ «Київський машинобудівний завод» відсутні об`єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ «Біг-Шпік» та подальшій їх реалізації; - акту № 813/26-58-22-05-11/37107129 від 06.09.2013 р. не підтверджується податковий кредит, сформований ТОВ «Київський машинобудівний завод» на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Бріліант Компані»; - акту № 955/26-58-22-05-11/37107129 від 14.10.2013 р. сформований ТОВ «Київський машинобудівний завод» податковий кредит за результатами господарських операцій з ПП «Снаб-Трейд», ТОВ «Телсі», ТОВ «Голд-Лайд-Компані», ТОВ «Рост-Регіонал-Компані», ТОВ «Альфа Юніверсал». ТОВ «Кепітал Прайд», ТОВ «Актрос» не підтверджується. За даними акту планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДТГО «Південно-західна залізниця» Центральний офіс з ОВП встановлено, що при проведенні процедур відкритих торгів на закупівлю товарів: «насоси для рідин та підйомники для рідин», «вузлів та деталей до локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу», позивачем було порушено умови документації конкурсних торгів у зв`язку з чим не відхилено пропозиції учасників ТОВ «Юніто Техальянс», ТОВ «Техно-Транс», ТОВ «Київський машинобудівний завод». Також, актом перевірки № 2/42-10/04713033 від 03.01.2013 року з податкового кредиту позивача за грудень 2010 р. було знято 695 421 грн. 67 коп. ПДВ та не віднесено до складу витрат 3 414 400 грн. з придбання силових дизель електричних установок та печатних плат. На думку податкового органу, наведене свідчить про відсутність реальної поставки товарів та послуг за договорами укладеними з ТОВ «Київський машинобудівний завод» та, як наслідок, про завищення валових витрат на 18 233 199 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 2010 р. по 2013 р. на 4 030 954 грн., а також про завищення податкового кредиту за жовтень 2010 р., лютий, квітень-грудень 2011 р., січень, березень, квітень, червень-вересень, грудень 2012 р., березень, квітень, травень, жовтень 2013 р. на 4 574 637 грн. На підставі висновків викладених в акті перевірки, Міжрегіональним головним управлінням прийнято оскаржувані ППР № 0000274201 від 23.03.2015 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 4 666 869 грн., у тому числі 3 111 246 грн. за основним платежем та 1 555 623 грн. за штрафними санкціями та ППР № 0000284201 від 23.03.2015 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 4 350 903 грн., в тому числі 2 900 602 грн. за основним платежем та 1 450 301 грн. за штрафними санкціями. Вважаючи протиправними оскаржувані ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач необґрунтовано сформував валові витрати та не підтвердив своє право на податковий кредит, оскільки ДТГО «Південно-західна залізниця» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Колегія суддів апеляційної інстанції часткового погоджує вказаний висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року апеляційну скаргу ДТГО «Південно-західна залізниця» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000274201 від 23 березня 2015 року та № 0000284201 від 23 березня 2015 року. Дана справа була переглянута судом касаційної інстанції, розгляд якої закінчився ухваленням постанови від 13.12.2019 року. Так, Верховний Суд постановив касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі № 826/5761/15 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Як зазначив суд касаційної інстанції, під час нового розгляду, суд апеляційної інстанції на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог у відповідній частині із застосуванням необхідних матеріально-правових норм. З огляду на викладені Верховний Суд правові висновки та обставини даної справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт - Офіс ВПП ДФС посилався на податкову інформацію (постанову слідчого про призначення перевірки, акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський машинобудівний завод» та контрагентів останнього), непідтвердження реального здійснення господарських операцій по ланцюгам постачання та фіктивність деяких постачальників у таких ланцюгах. Крім того, відповідач зазначав про ненадання платником під час перевірки видаткових накладних щодо деяких господарських операцій. На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000274201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3111246,00 грн. за основним платежем та 1555623,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 23.03.2015 № 0000284201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2900602,00 грн. за основним платежем та 1450301,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Подібні за правовим регулюванням норми закріплено й у пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, необхідною умовою є підтвердження вказаними документами і розкриття суті внутрішньої сторони господарських операцій, їх справжність, економічна вигода (виправданість, ризик) й ділова мета. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій. Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду даної справи, судом першої інстанції встановлено, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій. Так, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановлено, ДТГО «Південно-західна залізниця» не надано належних доказів, які б свідчили про оприбуткування та подальший рух (списання, зберігання на складі, продаж третім особам, використання при виконанні робіт тощо) придбаних у ТОВ «Київський машинобудівний завод» товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, відсутні докази на підтвердження мети придбання та фактичного використання чи зберігання електродвигунів, підшипників, печатної плати, лопат, ковдр, насосів та інших комплектуючих для провадження господарської діяльності залізниці. Не надано позивам і доказів фактичного здійснення та мети придбання для використання в господарській діяльності послуг з модернізації обладнання, пуско-налагоджувальних робіт, демонтажу, переобладнання систем контрольно-вимірювальної апаратури та ревізії генераторів. Зокрема, матеріали справи не містять доказів належності ДТГО «Південно-західна залізниця» або його структурним підрозділам обладнання, яке модернізовано, не обґрунтовано, яким чином проведено модернізацію та як це зафіксовано. Не представлено платником інформації щодо місця надання послуг, переліку систем контрольно-вимірювальної апаратури, які демонтовано та переобладнано, а також не обґрунтовано, яким чином це пов`язано із його господарською діяльністю. З огляду на зазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем не доведено належними доказами здійснені між ним та ТОВ «Київський машинобудівний завод» господарські операції, їх реальний характер, та пов`язаність з господарською діяльністю позивача придбаних товарів та послуг, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки висновки акта перевірки та доводи контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є обґрунтованими, а тому оскаржувані ППР є правомірними. У той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Водночас, пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу-платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Отже, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність підстав податкового органу на збільшення суми грошових зобов`язань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом не дотримано строк давності, визначений в абзаці 1 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та протиправно визначено в оскаржуваних ППР грошове зобов`язання за період з січня 2010 року по березень 2012 року. З огляду на зазначені обставини, та те, що в цій частині спір не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розгляду позовних вимог за період з січня 2010 року по березень 2012 рік, а провадження підлягає закриттю в цій частині, а саме: скасування податкового повідомлення-рішення № 0000274201 від 23.03.2015 року, за період з січня 2010 року по березень 2012 року, в частині податку на прибуток в розмірі основного зобов`язання 3 396 964,00 грн. та штрафної санкції 1 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000284201 від 23.03.2015 року, за період з січня 2010 року по березень 2012 року, в частині податку на прибуток в розмірі основного зобов`язання 1 923 877,00 грн. та штрафної санкції 739 763,00 грн. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та відповідно скасування в цій частині рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення в частині, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, проте, помилково надано оцінку оскаржуваним ППР за період з січня 2010 року по березень 2012 року. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції скасувати у вказаній частині та закрити провадження у справі, з урахуванням висновків викладених в цій постанові. Керуючись ст.ст. 238, 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» - задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року - скасувати в частині розгляду позовних вимог за період з січня 2010 року по березень 2012 рік та закрити провадження по справі в цій частині. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000274201 від 23.03.2015 року, за період з січня 2010 року по березень 2012 року, в частині податку на прибуток в розмірі основного зобов`язання 3 396 964,00 грн. та штрафної санкції 1 грн. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000284201 від 23.03.2015 року, за період з січня 2010 року по березень 2012 року, в частині податку на прибуток в розмірі основного зобов`язання 1 923 877,00 грн. та штрафної санкції 739 763,00 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк В.В. Файдюк Повний текст виготовлено 14.09.2020 року