Ухвала КЦС ВС № 205/8012/16-ц

Ухвала 09 вересня 2020 року м. Київ справа № 205/8012/16-ц провадження № 61-1779св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Красвітної Т. П, Єлізаренко І. А., від 18 грудня 2019 року. Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська А. В., про визнання права власності. Позовна заява мотивована тим, що з 27 січня 2007 року по 02 грудня 2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Вказувала, що 26 серпня 2008 року за спільні кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Значна частина коштів на придбання вказаної квартири була взята від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала їй на праві спільної сумісної власності. Зазначала, що 24 березня 2014 року ОСОБА_2 видав на ім`я ОСОБА_5 довіреність, якою уповноважив останню здійснювати певні дії від його імені. 11 квітня 2014 року ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі зазначеної довіреності, продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Посилалась на те, що під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири від нотаріуса і покупців було приховано, що квартира є спільною сумісною власністю. Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір-купівлі продажу спірної квартири від 11 квітня 2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 наєвського у м. Дніпропетровську; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Шавули В. С., від 24 травня 2017 року у позові ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела походження коштів, за які було придбано спірну квартиру, а сам по собі факт придбання спірної квартири в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 , в інтересах якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , посвідчений 11 квітня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А. В. та зареєстрований в реєстрі за №

429. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину за кожним на квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке після розірвання шлюбу не припинилося, була відчужена без письмової та нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 , тому договір купівлі-продажу квартири, який укладений між ОСОБА_2 , в інтересах якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , та з іншої сторони ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , посвідчений 11 квітня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А. В., зареєстрований в реєстрі за № 429, в силу статей 203, 215 ЦК України є недійсним. Також судапеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність поділу спільної сумісної власності подружжя між сторонами, виходячи з правила рівності часток подружжя в спільному майні, виділивши у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири кожному. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_2 , оскільки позивач не надала інформацію про місце його фактичного проживання, в результаті чого останній був позбавлений права на спростування презумпції спільності права власності на квартиру. Вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 червня 2019 року. Відзиву на касаційну скаргу не надходило Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. До Верховного Суду надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у справі. Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про відмову від позову, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на нижчевикладене. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з частинами першою-третьою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині. З огляду на те, що позивач подала заяву про відмову від позову, справжність підпису ОСОБА_1 на заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т. М., Верховний Суд дійшов висновку, що така заява відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, тому підлягає задоволенню, провадження у справі закриттю, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2019 рокупідлягають визнанню нечинними. Відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Аналогічні положення закріплені у частині четвертій статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює підстави та порядок повернення судового збору. За подання касаційної скарги ОСОБА_4 сплатив 6 549,96 грн. За таких обставин особі, яка подала касаційну скаргу, з державного бюджету підлягає поверненню судовий збір у розмірі 3 274,98 грн. Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Оскільки відповідачі не звертались до суду касаційної інстанції із заявою про розподіл судових витрат, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 142, 206, 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання права власності. Визнати нечинними постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2019 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання права власності. Повернути ОСОБА_4 частину судового збору у розмірі 3 274 (три тисячі двісті сімдесят чотири) грн 98 коп., сплаченого при поданні касаційної скарги на судове рішення у цій справі відповідно до квитанції від 12 лютого 2020 року. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович