Постанова 4807 № 234/110/20

Дата документу 11.09.2020 Справа № 234/110/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №234/110/20 Головуючий у 1 інстанції: Богослов А.В. Провадження № 22-ц/807/2302/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «11» вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на заочне рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 14 жовтня 2011 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2256-001/11Р, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 152 450,00 грн. 31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 1, відповідно до якого право грошової вимоги за договором кредиту № 2256-001/11Р від 14 жовтня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , договором іпотеки № 2256-001/11Р від 14 січня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , договором поруки № 2256-001/11Р від 14 січня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином не виконували зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка на момент відступлення прав вимоги становить 121937,76 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 81495,36 грн., заборгованості за відсотками 40442,40 грн. На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 121937,76 грн. Заочним рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неотримання відповідачами вимоги через їх проживання на території, н яку не здійснюється пересилання пошти через проведення АТО, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки строк повернення кредитних коштів встановлений умовами договору 14 жовтня 2026 року не настав, відсутні підстави для дострокового стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За приписами частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Судом першої інстанції встановлено, що14 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 2256-001/11Р (далі - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 152 450,00 грн., на строк до 14.10.2026 року зі сплатою 18% річних (а.с. 9-16). Відповідно до п.4.4 Кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів вказаних в колонці «погашення основної суми кредиту» Додатка 1 до даного Договору, щомісяця до «10» числа наступного місяця. Пунктом 4.5 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця у строк до «10» числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також на момент припинення строку користування Кредитом, зазначеного в п.1.2 Договору. Відповідно до п.9.1.Кредитного договору банк має право достроково припинити строк користування кредитом та вимагати погашення заборгованості за Кредитом в повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за кредитом, що залишилася, належних процентів, пені та штрафних санкцій. Матеріалами справи підтверджено, що в забезпечення виконання умов Кредитного договору 14 жовтня 2001 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 2256-001/11Р (далі Договір поруки), за умовами якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором, в повному обсязі таких зобов`язань. Пунктом 1.1 Договору поруки передбачено, що відповідачі відповідають як солідарні боржники (а.с.35-36). Згідно з пунктом 3.1 Договору поруки даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 14 жовтня 2029 року. За матеріалами справи позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка за розрахунком ПАТ КБ «Правекс-Банк» на момент відступлення прав вимоги - 31 травня 2017 року становить 121 937,76 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 81 495,36 грн., заборгованості за відсотками 40 442,40 грн. За приписами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. 31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого право грошової вимоги за договором кредиту № 2256-001/11Р від 14 жовтня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , договором поруки № 2256-001/11Р від 14 січня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 , договором іпотеки № 2256-001/11Р від 14 січня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що підтверджується Додатком 1 до Договору(а.с.71-110, 201, 212). Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора на підставі вищезазначеного договору. Згідно з п.9.3 Кредитного договору, у разі настання подій, зазначених у п. 9.1 Договору банк направляє письмове повідомлення за адресою місця проживання позичальника. 09.06.2017 року на адресу позичальника ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» направило вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості в строк до 29 червня 2017 року та повідомило боржника про зміну кредитора (а.с.69). Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Оскільки умовами Кредитного договору (пунктами 4.4-4.5 ) встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, позикодавець мав право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Крім того, за змістом Кредитного договору кредитодавець не має обов`язку щодо вручення письмової вимоги про дострокове повернення кредитних коштів. Відповідно до пункту 9.3 Кредитного договору кредитор направляє письмове повідомлення за адресою місця проживання позичальника. За вказаних обставин помилковим є висновок суду про відсутність підстав для стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, з посиланням на ненастанням кінцевого строку повернення кредитних коштів (14 жовтня 2026 року). Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором, заборгованості за кредитним договором від 14 жовтня 2011 року №2256-001/11Р у сумі 121 937,76 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 81 495,36 грн., заборгованості за відсотками 40442,40 грн. За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» має право на компенсацію відповідачами суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 1921 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в розмірі 2881,50 грн., всього 4 802,5?0 грн. по 2 401,25 грн. з кожного відповідача. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити. Заочне рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» солідарно заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором від 14 жовтня 2011 року №2256-001/11Р у сумі 121 937 (сто двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 76 копійок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 81 495 (вісімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) гривень 36 копійок, заборгованості за відсотками 40442 (сорок тисяч чотириста сорок дві) гривні 40 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір 2401 (дві тисячі чотириста одна) гривня 25 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір 2401 (дві тисячі чотириста одна) гривня 25 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 11 вересня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова