Постанова 4807 № 337/3497/19

Дата документу 27.03.2020 Справа № 337/3497/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/3497/19 Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Є. Провадження № 22-ц/807/903/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «27» березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 15.08.2008 року отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 8600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2019 року має заборгованість 25537,56 грн., яка складається з наступного: 732,35 грн. - заборгованість за кредитом; 18213,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5137,64 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1204,17 грн. штраф (процента складова). На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 15.08.2008 року у розмірі 25537,56 грн. та судові витрати у розмірі 1921 грн. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.08.2008 року в сумі 732,35 грн., судові витрати в розмірі 55,08 грн. В іншій частини позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на підписання відповідачем довідки про умови кредитування, неоспорення відповідачем кредитного договору, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується АТ КБ «ПриватБанк» в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та неустойки, в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 732,35 грн. рішення не оскаржується та не переглядається. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується його підписом під заявою (а.с.20-21). Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечувався. Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про визнання позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині тіла кредиту. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору 15 серпня 2018 року. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до розрахунку, наданого банком, ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на 31 травня 2019 року має заборгованість 25537,56 грн., яка складається з наступного: 732,35 грн. - заборгованість за кредитом; 18213,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5137,64 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1204,17 грн. штраф (процента складова). Зі змісту розрахунку заборгованості (а.с.10-19) та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.80-83) вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, а також періодично сплачував суми на погашення кредиту, починаючи з моменту укладання кредитного договору. Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що ОСОБА_1 отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня серпня 2012 року (а.с. 102). Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 732,35 грн., суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що підписана позичальником довідка про умови кредитування містить базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами - 1,9% на місяць (22,8 % на рік ), розмір пені та штрафів (а.с.22). Таким чином, вказані умови кредитного договору узгоджені сторонами. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Встановлено, що банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому термін дії картки визначено до серпня 2012 року включно. Таким чином, враховуючи, що строк кредитування до 31 серпня 2012 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими банком після 31 серпня 2012 року. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, а також процентна ставка, за якою позивач нараховував проценти за користування кредитом, не відповідають умовам укладеного сторонами договору. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 22,8% річних за період з 09 вересня 2008 року по 31 серпня 2012 року в розмірі 507,69 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь банку. Також встановлено, що вимоги в частині нарахованої неустойки вимоги позивача також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення наступних сум: 5137,64 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1204,17 грн. - штраф (процентна складова). Оскільки нарахована сума 5137,64 грн. є заборгованістю одночасно за пенею та комісією, нарахування комісії не передбачено ані анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, ані довідкою про умови кредитування, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми (а.с.9, 21, 22). ПАТ КБ «ПриватБанк» в довідці про умови кредитування узгоджено стягнення штрафів за порушення строків платежів більше ніж на 30 днів в розмірі: 250 грн. + 5% від суми позову. Отже, відповідач має сплатити позивачу штрафи відповідно до умов договору в розмірі 250 грн. - фіксована частина та 62 грн. - процентна складова, враховуючи наступний розрахунок: (732,35 грн. + 507,69 грн.) х 5% = 62 грн. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та штрафами відповідно до п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за кредитним договором б/н від 15.08.2008 року в розмірі 507,69 грн., штрафів 250 грн. - фіксована частина та 62 грн. - процентна складова. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення 732,35 грн. заборгованості за кредитом не оскаржувалось сторонами та не переглядалось в апеляційному порядку. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 116,75 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 92,49 грн., всього 209,24 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафів скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за кредитним договором б/н від 15.08.2008 року в розмірі 507 грн. (п`ятсот сім грн.) 69 коп., штрафи 250 грн. (двісті п`ятдесят грн.) - фіксована частина та 62 грн. (шістдесят дві грн.) - процентна складова. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 209 грн. (двісті дев`ять грн.) 24 коп. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 732,35 грн. не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 27 березня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова