Постанова 4803 № 194/163/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6786/20 Справа № 194/163/20 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И Л А: 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх його доходів до 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини всіх його доходів до 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задоволено частково. Зменшено розмір аліментів з ОСОБА_1 , що стягуються на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року по справі № 2-451/2009р. на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх його доходів щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив, рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та ухвалити нове рішення в цій частині, про задоволенні позовних вимог. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що предметом позову є стягнення аліментів, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області 07 лютого 2006 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 22 жовтня 2011 року (а.с. 5, 8). Згідно з рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 червня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4). Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 травня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-7). З довідки від 06 січня 2020 року № 4, виданої виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», вбачається, що ОСОБА_1 працює у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» машиністом гірничих виїмкових машин та за період з січня 2019 року по грудень 2019 року отримав заробітну плату 288644,08 грн., що становить у середньому на місяці 24053,67 грн. (а.с. 9). Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 624085, ОСОБА_1 з 17 грудня 2019 року є інвалідом 2 групи, причина інвалідності трудове каліцтво, інвалідність встановлена до 01 січня 2021 року. За станом здоров`я не може виконувати ніякі види праці (а.с. 10). Також, згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 013874, ОСОБА_1 має 80% втрати професійної працездатності з 17 грудня 2019 року та потребує у постійному медикаментозному лікуванні стаціонарного лікування в КП «ДКПЛ» ДОР» до 01 січня 2021 року (а.с. 11). Позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с. 14-18). Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що остання визнала позов в повному обсязі та зазначив, що зменшення розміру аліментів на даний час не порушує права, свободи чи інтереси дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір зменшених аліментів не буде заниженим та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного законодавства. Відмовляючи у задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що погіршений стан його здоров`я впливає на його матеріальне становище та не наведено інших причин, які могли б унеможливити виконання позивачем своїх батьківських обов`язків по сплаті аліментів на дитину-інваліда ОСОБА_5 , в даному розмірі, не надано суду належних та допустимих доказів про те, що його спроможність матеріального забезпечення дитини настільки знизилася, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному раніше судом розмірі, виходячи з пріоритету інтересів дитини та її потреб в наслідок її захворювання. В частині задоволених позовних вимог рішення суду не оскаржується,а тому апеляційним судом не ревізується. Колегія суддів погоджується із зазначеним вище висновком суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Статтею 180 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Постановою Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У відповідності зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що в нього погіршився стан здоров`я, він є інвалідом 2 групи, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки при зменшені розміру аліментів з двох відповідачів, з кожного з 1/4 до 1/6 частини, в нього зменшаться виплати по аліментам за рік на 48107,28 грн., які йому потрібні для додаткових матеріальних затрат, пов`язаних зі станом здоров`я. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання ухвали суду від 07 квітня 2020 року, в листі Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області № 30.4-05/1353 від 15 квітня 2020 року, зазначено, що ОСОБА_1 , згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА від 17 грудня 2019 року встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 80 % та 2 група інвалідності з 17 грудня 2019 року, з повторним оглядом 01 січня 2021 року, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 21020,00 грн. (а.с. 100). На виконання ухвали суду від 07 квітня 2020 року, в довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 16 квітня 2020 року, зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Павлоградське об`єднання) і отримує пенсію по інвалідності з 17 грудня 2019 року, щомісячний розмір пенсії складає 16380 грн. (а.с. 103). В судовому засіданні встановлено, що з ОСОБА_1 на підставі рішень Тернівського міського суду від 10 червня 2009 року та від 25 квітня 2012 року стягуються аліменти в загальному розмірі 1/2 частини від його доходів, у позивача погіршився стан здоров`я, оскільки він є інвалідом 2 групи, в зв`язку з чим його було звільнено з роботи. Так судом встановлено, що у позивача дійсно змінився матеріальний стан, оскільки ОСОБА_1 до звільнення з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» отримував середню заробітну плату в розмірі 24053,67 грн., про що він сам зазначив в позовній заяві, а після звільнення отримує пенсію та щомісячну страхову виплату в загальному розмірі 37400 грн. (16380 грн. + 21020 грн.). В судовому засіданні в суді першої інстанції знайшов факт підтвердження, що у позивача погіршився стан здоров`я, а матеріальний стан змінився в кращу сторону, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що він не має можливості сплачувати аліменти в раніше визначеному судом розмірі. Також, суд приходить до переконання, що визначений розмір аліментів узгоджується із абз. 2 ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків. Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого управлінням соціального захисту населення Тернівської міської ради, дитина ОСОБА_5 , 2011 року народження, є дининою-інвалідом (а.с. 46). Відповідно до виписки з історії хвороби № 7314, виданого КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня» ДОР, дитина ОСОБА_5 , 2011 року народження має клінічний діагноз: дитячий церебральний параліч, лівобічний геміпарез з порушенням функції кінцівок. Вальгусна установка стоп, колінних суглобів (а.с. 47). Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Крім того, у § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Суд першої інстанції вірно вважав, що аліменти в розмірі 1/4 частини від доходів позивача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є оптимальними та цей розмір не є завищеним при даних обставинах справи. Враховуючи те, що доказів про погіршення матеріального стану позивач не надав суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції відмовив в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 лише з пріоритетом потреби дитини внаслідок її захворювання, що дитина потребує додаткових витрат, а також зазначив, що відповідно до СК України відповідач має право звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині має бути залишено без змін. Керуючись ст. 367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2020 року в оскарженій частині - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 11 вересня 2020 року. Судді: