Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2723/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2723/20 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 22 травня 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ України в Одеській області), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови йому, ОСОБА_1 , в зарахуванні до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посаді медбрата реанімаційно-анестезіологічного відділення міської лікарні швидкої допомоги з 01.04.1981 по 01.04.1982 роки, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення лікарні порту Находка з 23.10.1985 по 22.11.1985 роки, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в РАО (реанімаційно-анастезіологічне відділення) Владивостоцької міської клінічної лікарні з 02.12.1985 по 01.06.1992 роки, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога пологового відділення в Одеській обласній клінічній лікарні з 01.03.1995 по 20.01.2002 роки, на посаді завідуючого відділенням, лікарем анестезіологом відділення анестезіології і інтенсивної терапії пологового будинку з 01.01.2004 по 10.01.2010 роки, на посаді лікаря анестезіологом відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для вагітних, роділь та породіль з 11.01.2010 по 02.04.2012 роки, на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ «Пологовий будинок №5» з 03.04.2012 по 30.09.2019 роки та на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.10.2019 по 31.12.2019 роки; - зобов`язати відповідача зарахувати йому до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі періоди роботи на посаді медбрата реанімаційно-анестезіологічного відділення міської лікарні швидкої допомоги з 01.04.1981 по 01.04.1982 роки, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення лікарні порту Находка з 23.10.1985 по 22.11.1985 роки, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в РАО (реанімаційно-анастезіологічне відділення) Владивостоцької міської клінічної лікарні з 02.12.1985 по 01.06.1992 роки, на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога пологового відділення в Одеській обласній клінічній лікарні з 01.03.1995 по 20.01.2002 роки, на посаді завідуючого відділенням, лікарем анестезіологом відділення анестезіології і інтенсивної терапії пологового будинку з 01.01.2004 по 10.01.2010 роки, на посаді лікаря анестезіологом відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для вагітних, роділь та породіль з 11.01.2010 по 02.04.2012 роки, на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ «Пологовий будинок № 5» з 03.04.2012 по 30.09.2019 роки та на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення з 01.10.2019 по 31.12.2019 роки; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії та грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу в подвійному розмірі періодів його роботи за періоди з 01.04.1981 по 01.04.1982, з 02.12.1985 по 01.06.1992, з 31.12.2003 по 02.04.2012 року. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії та одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням включення до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.04.1981 по 01.04.1982, з 02.12.1985 по 01.06.1992, з 31.12.2003 по 02.04.2012 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУПФ України в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що страховий стаж до 01.01.2004 року обчислюється з урахуванням норм ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII. Оскільки в період з 23.10.1984 по 22.11.1985 позивач працював в хірургічному відділенні, та в період з 01.03.1995 по 20.01.2002 в пологовому відділенні, відсутні підстави для врахування цих періодів до страхового стажу в подвійному розмірі. Для зарахування у подвійному розмірі періоду роботи з 02.12.1985 по 01.06.1992 року позивачу необхідно надати довідку про відсутність відпусток без збереження заробітної плати. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у частині задоволення позовних вимог, просить апеляційну скаргу пенсійного органу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того позивач, не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням у частині відмови, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції та викласти його резолютивну частину в іншій редакції, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не наведено належних мотивів застосування норм права та не надано повної оцінки доводам позивача, наведеним у позовній заяві. Також, згідно роз`яснень Міністерства праці та соціального захисту, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2002 року (а.с. 166-169) час роботи у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження). Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 з 21.01.2020 року перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (а.с. 28). Відповідно до абзаців 1, 6 пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців. Згідно протоколу про призначення пенсії від 21.01.2020 р. його страховий стаж (повний) становить 40 років 8 місяців 28 днів, з яких 24 р. 9 м. 28 д. страховий стаж до 1.01.2004 р. та 15 р. 11 м. після 1.01.2004 р. (а.с. 28). 28.01.2020 року позивачем подано заяву №762 про перерахунок пенсії за ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (а.с. 27). Позивачу зараховано у подвійному розмірі стаж роботи з 21.01.2002 р. по 31.12.2003 р., з 03.04.2012 по 30.09.2019 роки, з 01.10.2019 по 30.11.2019 року, з 01.12.2019 по 27.01.2020 роки (а.с.30). 04.03.2020 року листом за №1624-1057/К-02/8-1500/20 ГУ ПФУ повідомило позивача, що у лютому поточного року переглянуто страховий стаж, до якого в подвійному розмірі включено період роботи у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» з 21.02.2002 по 31.12.2003р.р., а також призначено грошову допомогу в розмірі 66 479,90 грн., яка нарахована на березень поточного року. Також позивача повідомлено про відсутність підстав для врахування в подвійному розмірі страхового стажу з 23.10.1984 по 22.11.1985 року в хірургічному відділенні, та з 01.03.1995 року по 20.01.2002 року в пологовому відділенні. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Частково задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача з 01.04.1981 по 01.04.1982, з 02.12.1985 по 01.06.1992, з 31.12.2003 по 02.04.2012 згідно з ст. 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII підлягають зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі. Проте періоди роботи позивача з 23.10.1984 по 22.11.1985 р.р. на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в хірургічному відділенні, з 01.03.1995 по 20.01.2002 р.р. на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в пологовому відділенні, з 03.04.2012 по 30.09.2019 р.р. на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ «Пологовий будинок №5» та з 01.10.2019 по 31.12.2019 р.р. на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення, то суд вважає правомірним не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу в подвійному розмірі, оскільки робота в цих закладах не підпадає під дію статті 60 Закону №1788-XII, оскільки зміст вказаної норми свідчить про те, що подвоєння стажу роботи здійснюється виходячи із специфіки місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини виникли з підстав призначення позивачу пенсії як працівнику закладу охорони здоров`я з урахуванням обчислення страхового стажу на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) в подвійному розмірі. Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) установлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом. Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону №1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Таким чином, Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII щодо обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Статтею 48 КЗпП України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1). Вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком визначено пунктом 2.1 Порядку. Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №37. Відповідач не заперечував правильність наявних записів про трудову діяльність позивача у наданій ним для призначення пенсії трудовій книжки. Судами першої та апеляційної інстанцій досліджена трудова книжка НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 02.09.1976 р. (а.с. 32-35). З трудової книжки вбачається, що у період з 01.04.1981 по 01.04.1982 року позивач працював в реанімаційно-анастезіологічному відділенні (далі РАВ) на посаді мед брата, з 02.12.1985 по 01.06.1992 року працював лікарем анестезіологом - реаніматологом в РАВ, що за ст. 60 Закону №1788-XII повинно зараховуватися до стажу роботи в подвійному розмірі, проте відповідачем зарахований вказаний стаж в одинарному розмірі. У період з 21.01.2002 по 10.01.2010 року позивач працював завідуючим відділенням, лікарем анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку, а з 11.01.2010 по 02.04.2012 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для вагітних, роділь та породіль, однак відповідачем зараховано лише з 21.02.2002 по 31.12.2003 року стаж роботи в подвійному розмірі. Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди роботи позивача з 01.04.1981 по 01.04.1982, з 02.12.1985 по 01.06.1992, з 31.12.2003 по 02.04.2012 згідно з ст. 60 Закону №1788-XII підлягають зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі. Також суд першої інстанції зробив правильні висновки, що вимога відповідача до позивача про надання довідки про відсутність відпусток без збереження заробітної плати для зарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 02.12.1985 по 01.06.1992 р.р. не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема, ст. 48 КЗпПУ, Порядку №22-1 щодо переліку документів, які підтверджують стаж роботи заявника. Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 24.02.2020 визначено: коефіцієнт стажу 0,42750, розмір пенсії за віком 6 538, 21, доплата за понаднормовий стаж (7 років) 109,48, одноразова грошова допомога ст. 55 п.п. «е»-»ж» 66 476,90 (а.с. 29). Згідно з п. 7 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пункт 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений Постановою КМУ від 23 листопада 2011 р №1191 (далі Порядок №1191) закріплює, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Відповідно до пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України №1058-IV, станом на день її призначення. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням подвійного обчислення визначених судом періодів роботи, розмір пенсії позивача зміниться, а відповідно підлягає перерахунку і одноразова грошова допомога. Що стосується періодів роботи позивача з 23.10.1984 по 22.11.1985 р.р. на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в хірургічному відділенні, з 01.03.1995 по 20.01.2002 р.р. на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога в пологовому відділенні, з 03.04.2012 по 30.09.2019 р.р. на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ «Пологовий будинок №5» та з 01.10.2019 по 31.12.2019 р.р. на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що подвоєння стажу роботи здійснюється виходячи із специфіки місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З аналізу вказаних норм та обставин справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що робота позивача з 23.10.1984 по 22.11.1985 р.р. на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в хірургічному відділенні, з 01.03.1995 по 20.01.2002 р.р. на посаді лікаря анестезіолога - реаніматолога в пологовому відділенні, з 03.04.2012 по 30.09.2019 р.р. на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КУ «Пологовий будинок №5» та з 01.10.2019 по 31.12.2019 р.р. на посаді лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення не дає йому право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі. Зазначеним також спростовуються доводи пенсійного органу про те, що посади, на яких працював позивач, не дають йому право на зарахування спірних періодів трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбаченого статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто такі доводи відповідача ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №462/1713/17. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо незарахування страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи позивача, проте судом першої інстанції враховано не усі спірні періоди роботи, які підлягають такому зарахуванню. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та допустив неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі позивача доводи частково спростовують правильність висновків суду. Відтак, апеляційна скарга ГУПФ України в Одеській області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу в подвійному розмірі періодів його роботи за періоди з 23.10.1984 по 22.11.1985 року, з 01.03.1995 по 20.01.2002 року, з 03.04.2012 по 30.09.2019 року та з 01.10.2019 по 31.12.2019 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії та одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням включення до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 23.10.1984 по 22.11.1985 року, з 01.03.1995 по 20.01.2002 року, з 03.04.2012 по 30.09.2019 року та з 01.10.2019 по 31.12.2019 року. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов