Постанова Київський апеляційний суд № 755/6266/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/6266/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11791/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, - в с т а н о в и в : У травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2014 року було призначено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 починаючи з 19 липня 2012 року аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1500 грн. на кожну дитину і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2015 року зменшено розмір аліментів до 800 грн. на кожну дитину. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року збільшено розмір аліментів до 2000 грн. щомісячно. Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року збільшено розмір аліментів до 3000 грн. щомісячно з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання судового рішення законної сили і до повноліття дітей. За довідкою-розрахунком заборгованості, виданої Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві від 19 лютого 2020 року, загальна сума заборгованості складає 161929.38 грн. Зазначав, що з лютого 2015 року проходив військову службу, та стаціонарно лікувався, у зв`язку з цим матеріальний стан значно погіршився та на час подання цього позову перебував на обліку в Святошинській районній філії Київського міського центру зайнятості. З 23 вересня 2017 року перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, від якого має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За таких обставин, керуючись п. 2 ст. 197 СК України, позивач просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1-4). 26 травня 2020 року ОСОБА_2 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначила, що за рішеннями суду був визначений розмір аліментів на утримання дітей, діти мають тяжкі хвороби та перебувають на обліку в психоневрологічній лікарні, донька ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, тому потребують тривалого лікування. За рішеннями судів розмір аліментів був спочатку зменшений, а згодом був збільшений, проте позивач протягом тривалого часу не сплачував аліментів та має заборгованість. За рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2016 року позивач був позбавлений батьківських прав відносно дітей. Посилання на стан здоров`я та лікування позивача у 2015-2016 роках вважала таким, що на час подання позову не відображає стану його здоров`я та працездатності (а.с. 58-60). Представник третьої особи - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Абакумова Н.І. подала письмові пояснення за якими зазначила, що на виконанні виконавчої служби перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, заборгованість складає 168 929,38 грн. При цьому, державним виконавцем вживались певні заходи на виконання судового рішення, зокрема, накладено арешт на майно боржника, застосоване до боржника тимчасове обмеження у праві полювання, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською зброєю, внесено прізвище позивача до Єдиного реєстру боржників(а.с. 87-88). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено (а.с. 96-103). Не погодившись з рішенням районного суду, 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги(а.с. 119-125). Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 137-148). Представник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Абакумова Н.І. подала письмові пояснення за якими зазначила про вчинення виконавчою службою дій, спрямованих на виконання набравшого сили судового рішення (а.с. 149-150). У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Райх Л.М. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази (а.с. 133-136). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, щопозивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2012 року шлюб був розірваний (а.с. 8-10). Після розірвання шлюбу діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 , факт наявності у дітей захворювань та встановлення інвалідності у молодшої дитини підтверджується наданими відповідачкою ОСОБА_2 до суду доказами (а.с. 61-78, 82-86). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2013 року було призначено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 починаючи з 19 липня 2012 року аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1500 грн. на кожну дитину і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 11-13). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2015 року зменшено розмір аліментів до 800 грн. на кожну дитину (а.с. 14). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року збільшено розмір аліментів до 2000 грн. щомісячно. Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року збільшено розмір аліментів до 3000 грн. щомісячно з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання судового рішення законної сили і до повноліття дітей (а.с. 15-20). За довідкою-розрахунком заборгованості, виданої Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві від 19 лютого 2020 року, загальна сума заборгованості станом на час складання довідки складала 161 929.38 грн. (а.с. 22-23). Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України). У порядку ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», також передбачено, що суд може за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити заявника від сплати заборгованості. Позивач просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами і на підтвердження наявності підстав для такого звільнення надав: посвідчення учасника бойових дій, службову характеристику, довідку № 21832 від 09 грудня 2015 року про розмір грошового забезпечення у 2015 році, висновки комп`ютерної томографії та виписку стаціонарного лікування у серпні 2015 року з діагнозом - остеохондроз, висновки комп`ютерної томографії, довідку від 15 лютого 2016 року з лікарськими рекомендаціями та свідоцтво про хворобу № 4/НГ/Зв від 23 лютого 2016 року, виписку про стаціонарне лікування у період з 09 грудня до 26 грудня 2019 року, виписний епікриз № 370 із медичної карти стаціонарного хворого у період з 27 по 30 січня 2020 року, виписний епікриз № 716 із медичної карти стаціонарного хворого у період з 12 по 21 лютого 2020 року, довідку про доходи з 02 квітня 2019 року по 31 січня 2020 року (а.с. 24-39). Вищевказаним доказам районним судом дана належна оцінка, зокрема встановлено, що заборгованість по аліментам позивача виникла з березня 2014 року, а отримані ускладнення із здоров`ям позивача були враховані судами у провадженнях в яких визначався розмір аліментів і такий розмір встановлений набравшими законної сили судовими рішеннями. Позивачем отримано захворювання із втратою працездатності 10% у 2015-2016 роках, позивач не є особою з інвалідністю, медичних даних, які б підтверджували погіршення здоров`я позивача до суду не надано. Періодичне лікування позивача, у т.ч. стаціонарне у грудні 2019 та протягом січня-лютого 2020 року не свідчить про виникнення у позивача тяжкої хвороби, яка б могла бути визнана підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Поряд з цим, як вірно зазначено районним судом, діти позивача перебувають на обліку в психоневрологічній лікарні, а молодша донька ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується медичною документацією, тому отримання дітьми визначених за набравшими законної сили рішеннями суду аліментів, несплата яких позивачем і стала причиною виникнення вищезазначеної заборгованості, є життєво необхідним для забезпечення існування неповнолітніх дітей. Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Оскільки станом на дату визначення заборгованості по аліментам позивач не перебував на обліку як безробітний, колегія суддів відхилила посилання апелянта на надану ним до районного суду довідку, за якою ОСОБА_1 із 23 березня 2020 року перебуває на обліку в Святошинській районній філії Київського міського центру зайнятості (а.с. 40). Посилання апелянта на перебування в іншому зареєстрованому шлюбі та наявність дитини в іншому шлюбі не є підставою для звільнення від сплати аліментів та погашення визначеної у встановленому порядку заборгованості по сплаті аліментів (а.с. 42-45). Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. При цьому, таке судове рішення не перешкоджає позивачу заявляти про зменшення раніше визначеного судом розміру аліментів із наведенням відповідних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. З огляду на положення частини 6 ст. 19, пункту 1 частини 4 ст. 274 ЦПК України, вказана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, тому, за загальним правилом частини 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цією статтею. При цьому, обґрунтування наявності таких обставин покладається на зацікавлену сторону, яка подає касаційну скаргу, а оцінка наявності (відсутності) таких обставин процесуальним законом віднесена до компетенції суду касаційної інстанції. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Дата складання повного судового рішення - 11 вересня 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова