Постанова 4875 № 917/483/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" вересня 2020 р. Справа № 917/483/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр" (вх. №1703П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2020 у справі №917/483/20 (суддя Тимощенко О.М., повний текст рішення підписано 12.06.2020) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр", м.Горішні Плавні, Полтавська область про стягнення 28.690,00 грн- ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр" про стягнення 28.690,00 грн штрафу. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.06.2020 у справі №917/483/20 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр" (вул. Горького, 151, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код 03327339) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд.5, м.Київ, 03680; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49602; код ЄДРПОУ ВП: 40081237) 28.690,00 грн штрафу, 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору. Відповідач, ПрАТ "Рижівський гранітний кар`єр", з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої не з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушив норми процесуального права і не правильно застосував норми матеріального права. Зокрема, місцевий суд визнав належним доказом комерційний акт №460003/269 від 16.10.2019, а викладені заперечення відповідача по справі ПрАТ "РГК" у відзиві на позовну заяву такими, що не були прийняті до уваги. 14.07.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №917/483/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пушай В.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Рижівський гранітний кар`єр" та призначено розглядати справу №917/483/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Зазначеною ухвалою суду позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 05.08.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2020 у справі №917/483/20. Оскаржуване рішення вважає законним та обгрутованим. Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 09.10.2019 за накладною №44128221 зі станції Редути Південної залізниці ПАТ "Рижівський гранітний кар`єр" (відповідач по справі) було здійснено відправлення двох вагонів, один з яких за №67892018 з вантажем "Щебінь гранітний, не пойменований в алфавіті. Насипом", станція призначення Пласти Донецької залізниці, одержувач ТОВ "ДС ГІРОМ ГРУП". При оформленні залізничної накладної №44128221 від 09.10.2019 маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, що підтверджується графою 24 перевізного документу, завантаження проводилося також вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної; в накладній також відображено, що вантаж завантажено нижче бортів, насипом, вантаж розміщено й закріплено згідно з НТУ від 22.12.2014 №36НПівд/2014 (графа 20 накладної). На проміжній станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні №67892018 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №2044 від 16.10.2019. Для здійснення означеної перевірки вагон №67892018 було відчеплено від групи на ваги. На підставі акту загальної форми №2044 від 16.10.2019, за результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, складений комерційний акт №450003/269 від 16.10.2019, яким засвідчено, що при переваженні вагону в статичному режимі у присутності заст. ДС ОСОБА_3, робітниками станції АРВ ОСОБА_2 та прийомо-здавальника ОСОБА_1 , на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018 виявилось: вага брутто - 85200 кг, тара за документом - 22200 кг, вага нетто - 63000кг, що менше ваги, вказаної в документі на 5700 кг. Навантаження вантажу пагорбоподібне, нижче бортів на 70-100 см, без поглиблень. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. Результати контрольного зважування занесені до Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах. Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки вагонні ваги пройшли держповірку 28.12.2018. Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у сумі 28.690,00 грн за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, який відповідачем не сплачено. Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Полтавської області. В свою чергу, господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що за достовірність відомостей у спірній накладній з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу (в тому числі щодо маси вантажу), який при заповненні накладної зобов`язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу. Оскільки було встановлено неправильність зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній, то у відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відповідачу правомірно нараховано штраф. Комерційний акт підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, заперечення відповідача не спростовують законність й обґрунтованість позовних вимог. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Згідно ч.3. ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). За приписами статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування... є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. У статті 37 Статуту зазначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. У відповідності до положень цього статуту Мінтрансом були прийняті правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту). Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником. Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. З матеріалів справи вбачається, що правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. З матеріалів справи вбачається, що на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці при перевірці залізницею було виявлено, що маса вантажу у вагоні №67892018 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №2044 від 16.10.2019 та комерційний акт №450003/269 від 16.10.2018, у розділі "Д" якого вказано, що при переваженні вагону в статичному режимі, вага брутто - 85200 кг, тара за документом - 22200кг, вага нетто - 63000 кг, що менше ваги вказаної в документі на 5700 кг. Як свідчать подані докази, завантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача по справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника. За достовірність відомостей у накладній №44128221 з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу (в тому числі щодо маси вантажу), який при заповненні накладної зобов`язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу. Згідно статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України). Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту). Таким чином, враховуючи факт невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу, позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 28 690,00 грн на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту. Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи №917/483/20, відповідач посилається на те, що в порушення вимог пункту 10 Правил складання актів, комерційні акти не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Отже, на думку скаржника, в даному випадку має місце дефект форми спільного комерційного акту, в зв`язку з чим він є юридично неспроможним як засіб доказування зафіксованих в ньому обставин. Крім того, апелянт наполягає на тому, що залишаються незрозумілими підстави відчеплення вагону від групи, а також зазначає, що на його думку, вбачаються ознаки розкрадання вантажу. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002. Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту. За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства. Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту. Матеріали справи свідчать, що комерційний акт від 16.10.2019 №460003/269 складений та підписаний заступником начальника станції Клюєва А.С, працівником станції, яка особисто здійснювала перевірку ОСОБА_2 та прийомо-здавальником ОСОБА_1 . У розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено, що завідуючий вантажним двором за штатним розкладом відсутній. При цьому, наказом начальника станції від 03.01.2019 №8, з причин відсутності по штатному розкладу станції начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено прийомо-здавальника ОСОБА_1 . Факт того, що до трудових обов`язків агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 входить обов`язок здійснювати зважування вагонів, підтверджується п. 2 ч. 1 та п. 15 ч. 2 її робочої інструкції. Твердження відповідача про те, що прийомо-здавальник Здор Ю.Ю. не є виконуючим обов`язків начальника вантажного району, а тому не має повноважень замість нього підписувати комерційний акт не грунтуються на наведених положеннях п. 10 Правил скаладння актів та суперечать правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові №905/2360/18 від 21.08.2019. Таким чином, комерційний акт від 16.10.2019 №450003/269 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України. Крім того, слід зазначити, що по прибуттю вагону №67892018 на станцію призначення Пласти Донецької залізниці, в розділі «Є» некомерційного акут було зроблено відмітку наступного змісту: "Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено". Дана відмітка скріплена трьома підписами. Таким чином, доводи апеляційної скарги є лише припущеннями з боку відповідача, на підтвердження яких не було надано жодних доказів ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, відповідачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються. Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2020 у справі №917/483/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.09.2020 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя С.В. Барбашова Суддя В.І. Пушай