Постанова 4806 № 299/875/20

Справа № 299/875/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07.09.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Молнар Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/627/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11. 06. 2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 388246 від 17. 03. 2020 та постанови судді від 11. 06. 2020 вбачається, що ОСОБА_1 17. 03. 2020 об 11 год. 50 хв. по вул. Ардовецькій у м. Виноградів, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку проведено у Виноградівській районній лікарні, номер висновку 16, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього рухуУкраїни та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 11. 06. 2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку відсутністю у його діях складу цього правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на незаконність постанови судді, яка не відповідає фактичним обставинам справи та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що результати огляду на стан сп`яніння в силу вимог ст. 266 КУпАП є недійсними, оскільки його освідчення проведено аж через 6 год. 14 хв. із часу нібито вчинення правопорушення. Поза увагою суду, на його думку, залишились невідповідність приписам ст. 256 КУпАП складеного відносно нього протоколу та поліцейськими під час складання протоколу порушено порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану -2- алкогольного, наркотичного сп`яніння, оскільки на місці зупинки від огляду не відмовлявся або ж незгоду з його результатами не висловлював. Вказує на те, що за відсутності його пояснень, свідків, фото чи відеозапису, один тільки висновок №16 від 17. 03. 2020 не є достатнім для визнання його винуватим. Також посилається і на порушення самої процедури його освідування у лікаря, оскільки експрес тест «SNIPER-5» визначає лише попередній результат, так як заключний діагноз встановлюється лікарем після оцінки проведених клінічних і лабораторних даних. Звертає увагу і на безпідставне відхилення судом його та захисника доводів, що призвело до неповного й необ`єктивного розгляду справи. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Молнар Т.І., які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити таку, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2. 9 «а» Правил дорожнього рухуУкраїни водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2. 5 Правил дорожнього рухуУкраїни водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 6 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). -3- Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 17. 03. 2020 об 11 год. 50 хв. по вул. Ардовецькій у м. Виноградів, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку проведено у Виноградівській районній лікарні, номер висновку 16, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 388246 від 17. 03. 2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; висновком лікаря КНП «Виноградівська районна лікарня» №16 від 17. 03. 2020 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 272320 від 17. 03. 2020, відповідно до якої на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., за те, що він 17. 03. 2020 о 16 год. 10 хв. по вул. Ардовецькій у м. Виноградів, керував автомобілем марки «ВАЗ-2106», номерний знак НОМЕР_1 , з не пристебнутим ременем безпеки та не мав при собі посвідчення водія категорії «В», чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський СРПП № 3 Виноградівського ВП Бігун В.Ю., був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 і, що в нього були підстави фальсифікувати такий, на такі й не вказується в апеляційній скарзі. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно з вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09. 11. 2015 №1452/735. Огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , яка відповідно до листа директора КНП «Виноградівська районна лікарня» від 10. 06. 2020 № 905 пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою у 2018 (а. с. 40), яка будучи кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, про що внесла такі дані до акту медичного огляду (а. с. 45) та склала про це відповідний висновок (а. с. 2). На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують -4- увагу та швидкість реакції №16 від 17. 03. 2020 та акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №16 від 17. 03. 2020, є належними та допустимими доказами по справі, у зв`язку з чим, у сукупності з іншими дослідженими доказами, підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування автомобілем. Твердження ОСОБА_1 щодо проведення медичного огляду поза часовими рамками, встановленими ст. 266 КУпАП, який проведено більш як через дві години, не є підставою для визнання огляду недійсним, оскільки у висновку щодо результатів медичного огляду зазначено про особу, яка направила на огляд водія, - сержант поліції ОСОБА_4 , також вказано час направлення на огляд -17. 03. 2020 о 18 год., та точний час огляду - цього ж дня о 18 год. 10 хв., що не вказує на такі порушення при огляді, що можуть спростовувати чи ставити під сумніви його результати, що підтверджуються висновком № 16 від 17. 03. 2020, який складено лікарем ОСОБА_3 , що оглянув та встановив особу ОСОБА_1 , тому сумнівів щодо проведення огляду ОСОБА_1 з порушенням вимог Інструкції та порядку не виникає. Більш того, одразу після проведеного медичного огляду, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення самої процедури його освідування у лікаря, та незгоду з проведеним відносно нього експрес тестом «SNIPER-5» без проведення лікарем клінічних і лабораторних досліджень, апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду, передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17. 12. 2008. Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 ні акт, ні висновок лікаря ОСОБА_3 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №16 від 17. 03. 2020 з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував. Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, жодним чином не впливає на висновки судді місцевого суду про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки пунктом 12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09. 11. 2015 (далі за тестом Інструкції) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Більше того, з огляду на положення пунктів 7, 8 розділу ІІІ Інструкції для визначення наркотичного засобу або психотропних речовини є обов`язковим проведення лабораторних досліджень, яке може бути здійснено лише в умовах закладу охорони здоров`я, за допомогою вимірювальної техніки та обладнання, дозволених Міністерством охорони здоров`я України. -5- Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які беззастережно свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту». Посилання ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі на те, що судом при прийнятті рішення порушено його права, зокрема передбачене ст. 268 КУпАП, апеляційний суд уважає необґрунтованими, оскільки вимоги закону щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Доводи апеляційної скарги про допущення працівниками поліції при оформленні матеріалів ряду порушень також є безпідставними. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 388246 від 17. 03. 2020 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У протоколі містяться підписи поліцейського, який склав протокол, підписи ОСОБА_1 , а також додані до протоколу додатки. Отже, протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вони також не спростовують доведеність його вини в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАПі накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на оди рік, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. -6- При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10. 2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАПу частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11. 06. 2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП- без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя