LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803203/3779/18

від 28.08.2020 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4316/20 Справа № 203/3779/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Деркач Н.М., Макарова М.О., за участю секретаря - Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 у жовтні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з відповідача аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно від дня пред`явлення позову /а.с.1, 2, 22, 25-27/. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він доводиться відповідачці батьком. Позивач є літньою людиною, особою з інвалідністю І групи, пенсіонером, хворіє, позбавлений можливості отримувати додаткові прибутки, а від надання йому матеріальної допомоги відповідачка ухиляється, а тому позивач вимушений звернутися до суду. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи від 26 жовтня 2018 року і довіку. /а.с.201-22/. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом не було враховано, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому дочка звільняється від обов`язку по його утриманню /а.с.209-213/. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою позивача ОСОБА_2 , що підтверджується повторними свідоцтвом про народження /а.с.4/. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою пенсійного віку, має першу групу інвалідності. Згідно із довідкою Управління обслуговування громадян Центральний відділ обслуговування громадян (Сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України В Дніпропетровській області пенсія ОСОБА_2 складає 1 753, 45 грн. /а.с. 5/. Прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, на момент ухвалення рішення складає 1 638 грн. ОСОБА_3 мешкає окремо від ОСОБА_2 , перебуває у шлюбі, працездатна, має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю - ОСОБА_4 , 2009 року народження /а.с.61,63, 66/. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі. Положеннями ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України). У ч. 1 ст. 204 СК України зазначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. При апеляційному перегляді вказані обставини щодо ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження. Доводи представника відповідачки ґрунтуються на тому, що позивач у дитинстві відповідачки тривалий час відбував покарання у вигляді позбавлення волі, що свідчить про його ухилення від утримання останньої. Судом встановлено, що від 23 жовтня 1981 року по 12 листопада 1987 року позивач дійсно відбував покарання за вчинене корисливе кримінальне правопорушення на підставі вироку Дніпропетровського обласного суду від 19.05.1982 і, безумовно, не мав можливості брати участь в утриманні, розвитку та вихованні відповідачки. Між тим, засудження та відбування за вчинене правопорушення покарання не є і не може бути самостійною та достатньою ознакою ухилення особи від виконання своїх батьківських обов`язків. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що він є непрацездатною особою, отримує пенсію в недостатньому розмірі для забезпечення проживання, усі кошти витрачає на лікування, коштів не вистачає, тому він потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати. Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Вказана правова позиція щодо застосування норми права викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19). Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є пенсіонером, непрацездатним, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, яка є його донькою і є працездатною і має можливість сплачувати аліменти на утримання батька. При цьому при визначені розміру аліментів на утримання позивача судом враховано, що розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум, колегією суддів враховано сімейний стан відповідача та утримання малолітнього сина, середній заробіток, а підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідачів від обов`язку утримувати непрацездатного батька не встановлено, оскільки відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження ухилення позивача від виконання батьківських обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Н.М. Деркач М.О. Макаров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»