Постанова 4802 № 161/8512/20

Справа № 161/8512/20 Провадження №33/802/618/20 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., скаржника ОСОБА_1 , захисника Богдан М.М., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 09 липня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 23 травня 2020 року о 10 год. 53 хв. на автодорозі Н-22 с. Струмівка 96 км, керував автомобілем «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства. Зазначає те, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки суддею місцевого суду порушено право на захист, він належним чином не повідомлявся про розгляд справи, повісток не отримував. Також вказує, що працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, порушено право на захист. Просить поновити пропущений строк, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин, скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а також на підставі п.6 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративному відповідальність. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, копії постанови отримав 10.08.2020, а апеляційну скаргу подав 11.08.2020 в межах десятиденного строку, тому строк апеляційного оскарження постанови необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку скаржника та захисника, які частково підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вимоги про закриття провадження у справі на підставі п.6 ч. 1 ст. 247 КУпАП не підтримали, просили закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суддя приходить до наступного висновку. Сам по собі факт розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист, оскільки, що і правильно встановлено в суді першої інстанції, останньому неодноразово надсилалися повістки на адресу, яка була вказана в протоколі, останній не отримував дані повістки, не інформував завчасно суд про своє бажання взяти участь в судовому розгляді. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Таким чином, суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Згідно протоколу, ОСОБА_1 було роз`яснено при складенні протоколу права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, останній скористався своїм правом та відмовився від його отримання. Також твердження ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції порядку освідування на стан алкогольного сп`яніння та вимог ЗУ «Про національну поліцію», апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, так як останній був зупинений з дотримання вказаного Закону, в подальшому відмовився від проходження освідування як на місці, так і в закладі охорони здоров`я. Таким чином, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, судом допущено не було. Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема протоколом (а.с.1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 4), постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с.5). Підстав в апеляційного суду ставити під сумнів показання вказаних свідків немає, не наведені такі обґрунтовані підстави і в самій апеляції. Окрім того, відеозаписом з бодікамер поліцейських підтверджується факт вчинення скаржником правопорушення, зокрема і підставність зупинки транспортного засобу. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Враховуючи вищенаведені докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчиненого правопорушення, суддя знаходить доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутні склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, безпідставними. Звертає суд увагу і на ту обставину, що в апеляційному суді скаржник будь-яких додаткових обставин, зокрема і належних доказів про поважність причин неявки, окрім викладених в скарзі, не повідомив, жодних клопотань чи доказів не подавав. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Особи, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від ст. 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, була не скасована, а навпаки посилена. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, які наявні в матеріалах справи, інші обставини справи, а тому призначив порушнику безальтернативне адміністративне стягнення саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 09 липня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 09 липня 2020 року щодо нього без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду О.М.Клок