Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/826/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/826/20 Категорія: 111030300 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А. С. Час і місце ухвалення: м.Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Черкасовій Є. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2019 р. № 0254535104 та № 0254555104, В С Т А Н О В И Л А : ТОВ "Колосс" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 р. №0254535104 та №0254555104. На обґрунтування позовних вимог зазначається, про відсутність заборгованості за платежами з ПДВ, а отже і помилкові висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки №3298/21-22-51- 04-01/37125766. Крім того, позивач посилається на порушення порядку проведення камеральної перевірки, а саме строків проведення такої перевірки, а також не направлення податковим органом на адресу Товариства акту перевірки, що позбавило останнього на оскарження його в адміністративному порядку до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2019 року: №0254535104 відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 6307,85 грн.; №0254555104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 12601,70 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що згідно з п. 25 Порядку №569, сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3,6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету, а тому списання коштів з рахунку СЕА ПДВ на погашення боргу по ППР механічно неможливо. Також зазначено, що всі суми відображені в ІКП по КБК 1401160 фактично зараховується на спеціальний рахунок позивача, а не в бюджет, а отже такі кошти залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст. 209 ПКУ. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2019 року старшим державним ревізор-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Зіміною С.О. проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ Колосс за липень 2019 р. та вересень 2019 р. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 15.11.2019 р. №3298/21-22-51-04-01/37125766, в якому зафіксовано порушення Товариством п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягало у порушенні термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань за липень 2019 та вересень 2019, за що передбачена відповідальність п. 126.1 ст. 126 ПК України. На підставі висновків даного акту, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019р.: №0254535104 відповідно до якого до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання з ПДВ, що підлягала сплаті за податковою декларацією. Сума штрафу становить 6307,85 грн.; №0254555104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання з ПДВ, що підлягала сплаті за податковою декларацією. Сума штрафу становить 12601,70 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі, виходив з того, що у даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена належними доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог товариства виходячи з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 75.1, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 ПК України, якою встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Пунктом 76.2. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Відповідно до пункту 76.3 ст.76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. (п. 102.1 ст. 102 ПК України). Предметом проведеної відповідачем у листопаді 2019 року камеральної перевірки відносно позивача є своєчасність сплати позивачем зобов`язань з ПДВ, самостійно задекларованого ним у деклараціях за липень 2019р. та вересень 2019р. За унормуванням п.76.3 ст. 76 Податкового кодексу України вказаний предмет підпадає під дію абз. 2 цієї норми та відповідно передбачає застосування строку ст. 102 Податкового кодексу України - 1095 днів про що вірно зазначено судом першої інстанції. Так, як вбачається з матеріалів справи, в акті №3298/21-22-51-04-01/37125766 від 15.11.2019р. зафіксоване порушення термінів сплати Товариством податку на додану вартість по податковим деклараціям за липень 2019р. №9187165736, яка подана 20.08.2019р. та за вересень 2019р. №9245076595, яка подана 21.10.2019р. Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, граничний строк сплати ПДВ по податковій декларації за липень 2019р. 30.08.2019р., а за вересень 2019р. 31.10.2019р. Водночас, позивач в позові зазначає, що ними вчасно перераховувалися кошти на рахунок погашення ПДВ, а після кожного перерахування таких коштів сума ліміту, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні збільшувалася, тобто за товариством жодного разу не рахувалася сума від`ємного значення, а навпаки було переплата по ПДВ. Так, відповідно до положень ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 (далі-Порядок №569). Відповідно до п.4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Пунктами 20, 22, 24, 25 Порядку №569 встановлено, що для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку. У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань: 1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка; 2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок. Казначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про перераховані з їх електронних рахунків кошти до бюджету або на поточний рахунок у день, що настає за днем такого перерахування, та про не перераховані суми у зв`язку з відсутністю коштів на таких рахунках. З аналізу наведених норм вбачається обов`язок податкового органу та казначейської служби здійснити заходи спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов`язань. При цьому, колегія суддів зазначає, що сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету. Відповідно до пункту 54.3 статті 54 податкового Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 вищезазначеної статті. Положеннями ст.200-1 ПК України встановлено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України". Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З наведених норм убачається, що з електронного рахунку належать до перерахування у бюджет кошти в сумі узгоджених грошових зобов`язань у порядку черговості їх виникнення. Так судом першої інстанції встановлено, що Товариством сплачувався податок в повному обсязі, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями №890 від 15 травня 2019 року; №892 від 16 травня 2019 року; №894 від 16 травня 2019 року; №45 від 26 червня 2019 року; №51 від 27 червня 2019 року; №903 від 27 червня 2019 року; №58 від 01 липня 2019 року; №68 від 03 липня 2019 року; №70 від 03 липня 2019 року; №86 від 08 липня 2019 року; №110 від 16 липня 2019 року; №118 від 16 липня 2019 року; №133 від 22 липня 2019 року; №134 від 22 липня 2019 року; №942 від 30 серпня 2019 року; №965 від 23 вересня 2019 року; №1002 від 08 жовтня 2019 року; №1025 від 24 жовтня 2019 року; №1042 від 07 листопада 2019 року; №1056 від 13 листопада 2019 року; №1070 від 25 листопада 2019 року; №1072 від 29 листопада 2019 року. Платежі за вказаними позивачем платіжними документами були повністю відображені в інтегрованій картці платника та в СЕА. Судом першої інстанції детально досліджено інтегровану картку платника податків та цілком обґрунтовано зазначено з урахуванням проведених в рішенні суду першої інстанції розрахунків, що часткове перерахування коштів позивача із рахунку системи електронного адміністрування ПДВ на оплату штрафу, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями, які визнані неправомірними судовими рішеннями, стало причиною виникнення недоїмки, що у свою чергу унеможливило своєчасне перераховування задекларованих сум ПДВ з електронного рахунку Товариства. У зв`язку із чим податковий орган дійшов до висновку про порушення Товариством строків оплати податку. За таких обставин, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність саме цієї недоїмки (нарахованої неправомірними податковими повідомленнями-рішеннями) та її поступове погашення шляхом зарахування відповідачем коштів на поточну сплату ПДВ в порядку черговості стало причиною нарахування штрафних санкцій оскаржуваними в межах даної справи податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на момент подання звітності на рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість знаходилось достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов`язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини податкового органу, у зв`язку із неврахуванням сум штрафу, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями, які визнані неправомірними судовими рішеннями. Апелянт зазначає, що прострочення сплати самостійно задекларованих сум та податковий борг обліковуються за позивачем по КБК 14010100, тому переплата по КБК 14010160 не може автоматично зараховуватись у погашення податкового боргу по КБК 14010100 та КБК 14011001, оскільки 14010160 є спеціальним рахунком, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст. 209 ПК України; 14010100 податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг; 14011001 ПДВ сільгосппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції з вказаного питання вже є висновки судів, що набрали законної сили у справах № 821/430/17, №821/1914/17. Зокрема, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018р. по справі № 821/1914/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання не чинними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити певні дії суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків: …Податковим кодексом визначається, що сільськогосподарські підприємства суб`єкти спеціального режиму оподаткування ведуть окремий податковий облік операцій із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва; із зерновими та технічними культурами; з продукцією тваринництва, та повинні сплачувати податок на додану вартість до відповідно бюджету - Державного бюджету України, що позивачем і було зроблено. Таким чином, вказані види операцій згідно вимог діючого законодавства є різновидами платежу податок на додану вартість та повинні сплачуватись як один платіж за всіма видами окремих операцій. Відповідно, передбачене зарахування надмірно сплаченої суми по податку на додану вартість в рахунок сплати сум боргу по спеціальному рахунку, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст.209 ПК України. Таке зарахування можливе без наявності заяви позивача…. Також у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 821/430/17 за позовом ТОВ Колосс до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків: …Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обов`язок податкового органу щодо перенесення залишків коштів позивача із ПДВ (переплата) у сумі 1025690,07 грн. станом на 31.12.2015 року, що відображено у зворотному боці облікової картки платника податку, до його ІКП з ПДВ у 2016 року. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивач і відповідач погодились, що на рахунку позивача (код бюджету 75) зазначена переплата з ПДВ у сумі 1025690,07 грн., яка погашає наявність заборгованості у сумі 90792,50 грн. Як пояснив представник відповідача, відсутність законодавчо врегульованої процедури перенесення у 2016 році сум переплати з ПДВ до ІКП мала наслідком того, що сума переплати ПДВ не брала участь у розрахунках та не була взята податковим органом до уваги під час обчислення податкового боргу з ПДВ за грудень 2016…. Дані рішення є такими, що набрали законної сили, обставини, встановлені ними, не підлягають доведенню в силу ст.78 КАС України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач є сільгоспвиробником, подавав звітність в тому числі загальні декларації по розрахункам з Державним бюджетом, декларації по операціях із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва, декларації по операціях із зерновими та технічними культурами. Водночас, податковим органом велись інтегровані картки щодо нарахування та сплати ПДВ позивачем за кодами класифікації доходів бюджету 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг), 14011001 (ПДВ сільсгоппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами), 14010160 (позабюджетний спецрахунок для обліку ПДВ, який залишався в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг). З ІПК Товариства по коду 14010160 (спец. рахунок) убачається, що станом на 31.12.2018р. обліковується переплата у сумі 1 483 511,57 грн. Отже, враховуючи викладені судові рішення та приймаючи до уваги, що станом на 31.12.2018р. в ІПК Товариства по коду 14010160 (спец. рахунок) обліковується переплата у сумі 1 483 511,57 грн., судом першої інстанції правомірно вказано, що у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов`язань зі сплати платежу з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства. Отже, доводами у апеляційній скарзі не спростовано обґрунтування рішення суду першої інстанції та не доведено порушення позивачем норм Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства Апелянтом в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції фактично вказано на ті обставини, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова