Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/100/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 р. Справа № 524/100/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Чалого І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.04.2020 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.04.2020, головуючий суддя І інстанції: Нестеренко С.Г., м. Кременчук, Полтавська, 39600, повний текст складено 10.04.20 по справі № 524/100/20 за позовом ОСОБА_2 до Інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Сидорця Павла Вікторовича , Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДППНП Сидорця Павла Вікторовича, в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 29 грудня 2019 року серія ГО № 412229 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2020 року визнано, що до участі у справі відповідачами слід залучити інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича та ДПП НП. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.04.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича від 29 грудня 2019 року, серія ГО № 412229, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову в іншій частині вимог. 15 квітня 2020 року до суду від позивача надійшла заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.04.2020 у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не враховано, що під час з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення, поліцейським було встановлено, що у вказаній позивачем квартирі мешканці відсутні, тому не могли завдати позивачу шкідливого шуму. Позивачу роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, порядок та строки сплати адміністративного штрафу. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач оспорила порушення, тому у відповідності до ч. 5 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 194998. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. До протоколу додано пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та копію колективної скарги мешканців будинку № НОМЕР_1 кварталу 297 м. Кременчука. Події, що відбувались під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зафіксовані нагрудною відеокамерою поліцейського. Відеозапис є належним та допустимим і доказом в адміністративній справі з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Стверджує, що позивач ні на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні до адміністративного позову не додала належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, а також з ухвалою суду про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат позивачка також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила вирішити питання про розподіл судових витрат на її користь. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції при розгляді питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу з відповідачів допустив неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі. Стверджує, що за наведених обставин наявні підстави для стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, адже надання правничої допомоги саме адвокатом знайшло підтвердження в матеріалах справи. Також просила вирішити питання про стягнення на її користь витрат на правову допомогу, пов`язаних із залученням послуг адвоката з метою апеляційного оскарження рішення Ав тозаводського районного суду м. Кременчука від 10.04.2020 по справі № 524/100/20. Зазначає, що наприкінці розгляду справи ОСОБА_2 заявила суду про відшкодування витрат, які вона понесла в зв`язку з розглядом цієї справи, окрім витрат на правову допомогу, це поштові витрати, витрати на прибуття на розгляд справи. Це відбулось наприкінці судового розгляду та повинно бути зафіксовано на технічному записі судового засідання 10.04.2020. Так як на період карантину, що введений по країні в м. Кременчуці, не працює суспі льний транспорт для простих громадян, позивач не мала можливості достатися до суду, крім як за допомогою служб Таксі, вона була ви мушена користуватися таксі, що і підтверджується наданими документами, також вона не сла численні поштові витрати, витрати на копіювання, самі ці виграти і заявлені позивач кою, з додаванням чеків та квитанцій, що підтверджують здійснення їх витрат. Загальна вартість понесених витрат, крім витрат на правничу допомогу складає - 1056 грн. Вважає помилковим висновок суду про те, що позивач повинен у позовній заяві зазначити інформацію про понесення позивачем витрат, або намір понесення витрат, оскільки це не передбачене нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив суд апеляційної інстанції врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.05.2018 по справі № 826/8107/16 в частині того, що "склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку". У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що договір на надання правової допомоги №1/11/12/19 від 11.12.2019 передбачає широкий спектр послуг, про те такі послуги, які зазначені в акті здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28.01.2020 року, зокрема, як попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та дії щодо їх отримання для справи, не є наданням професійної правничої допомоги в судовій справі №524/100/20 в розумінні КАС України та ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не можуть вважатись послугами пов`язаними зі справою, оскільки перераховані послуги не входили до обов`язку адвоката, обсяг таких послуг не визначений п. 1 Договору. Зазначає що ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів про направлення іншим учасникам справи заяви позивача від 21.02.2020 "про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правничу допомогу адвоката". Отже, відповідно до вимог ч. 9 ст. 79 КАС України, не може бути прийнята до уваги заява позивача від 21.02.2020 про долучення доказів понесених витрат, за відсутності підтверджень надсилання (надання) її копій іншим учасникам справи. Позивачка також надала відзив на апеляційну скаргу відповідача, акцентувавши увагу суду на законності рішення суду першої інстанції в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційні скарги позивачки підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач здійснила 29 грудня 2019 року о 19 год. 03 хв. виклик за телефоном "102" співробітників поліції у зв`язку з порушенням режиму тиші у вихідний день сусідами з квартири тому ж під`їзді де проживає позивач (а.с. 69). Співробітниками поліції після одержання виклику та прибуття до вказаного вище будинку, за відсутності фактів порушення режиму тиші у вихідний день, прийнято рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП. Постановою інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича від 29 грудня 2019 року серія ГО № 412229 позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн. Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_2 29.12.2019 близько 19 год. 03 хв. в м. Кременчуці, перебуваючи вдома за адресою квартал № 297 буд. № 5 кв. № 71, здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, та повідомила про подію, якої не було. Постанова була складена на бланку типографського способу виготовлення (друку) шляхом заповнення відповідних граф відповідачем-інспектором за допомогою кулькової ручки. Копія постанови була вручена позивачеві після її складання, під час чого позивач вказала про незгоду з постановою. Не погодившись із вказаною постановою, позивачка звернулася до суду із вимогами про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що під час судового розгляду не було надано відповідачем належних та допустимих доказів наявності умислу в діяннях позивача як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та дійшов висновку про недоведеність винуватості позивача у вчиненні правопорушення і, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача за вчинення поставленого їй у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Відмовляючи в стягненні з відповідача судових витрат на правову допомогу адвоката, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виснував, що позивач ні у позовній заяві, ні у заяві про уточнення позову, не зазначала інформацію про понесення нею будь-яких витрат або намірів про понесення витрат на правову допомогу. Відмовляючи в задоволенні заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі, суд першої інстанції в ухвалі від 24.04.20202 зазначив, що позивачка не надала доказів щодо підтвердження надсилання (надання) копій доказів іншим учасникам справи та не вказала розмір понесених судових витрат у зв`язку з оплатою вартості наданої правової допомоги. Колегія суддів частково не погоджується погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідальність за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), передбачена за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Колегія суддів уважає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено наявності у позивача прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно ст.ст. 245, 252 КУпАП України завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, також має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі закону. Частиною першою статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі виноситься уповноваженим органом після розгляду справи про адміністративне правопорушення, вимоги до змісту постанови викладено у ч.ч. 2, 3 ст.283 КУпАП. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували наявність у позивачки прямого умислу на завідомо неправдивий виклик працівників поліції. Колегія суддів зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем не дотримано норми діючих нормативно-правових актів, вина позивача у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, не проведено допиту свідків реальних очевидців події, у тому числі тих, осіб на яких вказувала позивач як на порушників громадського порядку у своєму виклику до поліції, факт якого сторонами у справі не оспорюється, а також тих, які надавали письмові пояснення по подіям саме 29 грудня 2019 року, не було встановлено та досліджено належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем поставленого їй у вину проступку. В контексті розгляду цієї справи можна побачити чітку тенденцію до наявної конфліктної ситуації між мешканцями будинку та позивачкою, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та копію колективної скарги мешканців будинку № НОМЕР_1 кварталу 297 м. Кременчука. Водночас, з вказаних документів не можливо встановити наявність умислу позивачки саме на завідомо неправдивий виклик поліції 29.12.2019 через порушенням режиму тиші у вихідний день сусідами з квартири тому ж під`їзді, де проживає позивач. У вказаних поясненнях не має підтверджень або спростувань того, що 29.12.2019 не відбулося порушення режиму тиші у вихідний день, а є посилання виключно на конфліктні стосунки позивачки з мешканцями будинку. Слід зазначити, що для оцінки рівня шуму в житлових приміщеннях сформульовані загальні норми допустимої гучності (наказ МОЗ від 22.02.2019 № 463). Вони визначаються за рівнем звукового тиску постійного шуму (дБА) та критеріями шуму (NC). Так, в житлових приміщення допустимий рівень шуму: вдень (08:00 - 22:00) - 40 дБА; вночі (22:00 - 08:00) - 30 дБА. При цьому максимальний рівень вдень - 55 дБА, а вночі - 45 дБА. Сам факт того, що на момент прибуття працівників поліції рівень шуму в житловому приміщенні не перевищував норми допустимої гучності, не може свідчити про дотримання режиму тиші в приміщенні, адже можна допустити, що режим тиші був порушений, але на момент приїзду спеціальних служб таке порушення було припинено. В той же час це не може свідчити про наявність прямого умислу у позивачки на завідомо неправдивий виклик працівників поліції. В такому випадки працівники поліції повинні ретельно досліджувати всі обставини справи, та приймати до уваги всі пояснення (як позивачки, так і інших мешканців, враховуватися попередня поведінка особи, яка здійснює виклик спеціальних служб, та обставини того, чи здійснювала позивачка виклик спеціальних служб раніше, що з урахуванням повторності дійсно може свідчити про наявність умислу на безпідставний виклик поліції). Водночас, в межах розгляду цієї справи таких обставин відповідачем не було з`ясовано, взято до уваги лише пояснення сусідів, які мають конфліктні стосунки з позивачкою, та проігноровано пояснення позивачки, не встановлено обставин повторності викликів спеціальних служб, що свідчить про однобічний та поверхневий розгляд справи. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення, який послугував підставою для винесення оскаржуваної постанови, також не міститься достатніх даних про те, на підставі яких саме доказів відповідач зробив висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема, у протоколі відсутні підписи свідків. Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивач ні на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні до адміністративного позову не додала належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП, колегія суддів зазначає таке. За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем громадського порядку, зокрема у протоколі відсутні підписи свідків та не досліджено пояснення тих свідків, про які зазначала позивачка на підтвердження правомірності виклику працівника поліції. Враховуючи викладене вище у своїй сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням висновку про розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача без дотримання процедури, встановленої КУпАП, виконання якої може вплинути на рішення по справі. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини та докази, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, тобто при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП. А тому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає їх безпідставними, не обґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Одним із ключових питань, що підлягає дослідженню в межах розгляду цієї справи, є також питання відшкодування судових витрат, понесених позивачкою у зв`язку розглядом цієї справи в суді. З огляду на матеріали справи, 28.01.2020 до Автозаводського районного суду м. Кременчука позивачкою подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правову допомогу адвоката, в якій зазначено про понесення витрат на правову допомогу в сумі 300 грн (а.с. 32). До заяви долучено копію договору з адвокатом, копію свідоцтва адвоката, копію рахунку на оплату, а також квитанцію, що підтверджує оплату послуг адвоката, акт виконаних робіт, докази надіслання цієї заяви з додатками іншим учасникам справи. Відповідно до акту виконаних робіт, з метою оскарження постанови по адміністративне правопорушення ГО № 412229 від 29.12.2019 про накладення адміністративного стягнення на позивачку, адвокатом було проведено роботи (надано наступні послуги): попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та дії щодо їх отримання для справи. Кількість потраченого часу 12 хвилин, загальна вартість з розрахунку 500 грн - 100 грн. Також, адвокат підготував процесуальні документи по справі (позовна заява) витративши 24 хвилини, загальна вартість з розрахунку 500 грн в час 200 гри. Загальна вартість робіт 300 грн. Згідно квитанції від 28.01.2020 № 0.0.1576923951.1 позивачкою сплачено 300 грн в рахунок оплати юридичних послуг відповідно до умов довогору від 11.12.2019. Підставою для відмови в задоволенні цієї заяви слугував висновок суду про те, що у вказаних документах зазначено підставою оплати послуг договір на надання правової допомоги за № 1/11/12/19 від 11 грудня 2019 року, що передує даті складання протоколу про адміністративне правопорушення та ухвалення постанови від 29 грудня 2019 року, тому не може бути належним доказом, що підтверджує понесення позивачкою витрат на оплату правової допомоги. Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів уважає помилковим. Так, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013. У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України). Приписи частин 1, 2 статті 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, в силу положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16 та від 5 вересня 2019 року у справі №2-а/250/12. Колегія суддів уважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються достатніми та необхідними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт, дублікатом квитанції від 28.01.2020. Зазначена квитанція, як первинний документ, відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить всі необхідні реквізити, призначення платежу та посилання на відповідний договір. У наданих позивачкою акті виконаних робіт наявний детальний опис таких робіт, що вимагається чинним процесуальним законодавством, оскільки складання (написання) позовної заяви потребує, зокрема, вивчення матеріалів, опрацювання нормативної бази, безпосередню підготовку позовної заяви тощо. При цьому, висновок суду, що договір про надання послуг, який передує даті складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, не є належним доказом на підтвердження понесених витрат, є безпідставним, адже вказаним договором про надання правової допомоги передбачено надання правової допомоги на постійній основі, а саме консультації та роз`яснення, складання запитів, заяв, скарг, позовів, інших процесуальних документів та документів правового характеру, в тому числі у справах про адміністративне правопорушення. Отже, якщо стороною надається договір про надання правової допомоги, який передбачає надання юридичних послуг на постійній основі у випадку необхідності захисту прав клієнта, то вказаний договір є достатнім доказом, за наявності всіх необхідних реквізитів, що підтверджує залучення послуг адвоката, незалежно від дати його укладення. Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів уважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачці за рахунок відповідача в розмірі 300 грн. За таких обставин, висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду від 10.04.2020 про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу є помилковим, а рішення суду підлягає зміні в частині підстав для розподілу судових витрат. Окрім іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат, не звернув увагу на те, що ці вимоги не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС і не входять до ціни позову, а тому помилково дійшов висновку про віднесення питань про розподіл судових витрат до позовних вимог, як наслідок помилково прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Отже, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.04.2020 в частині відмови в задоволенні позову належить скасувати, вирішивши питання про розподіл судових витрат, а в іншій частині - залишити без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що 21.02.2020 до Автозаводського районного суду м. Кременчука позивачкою долучено до матеріалів справи заяву про докази понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1000 грн. Судом першої інстанції не розглянуто вказану заяву з підстав того, що позивачкою не долучено докази надсилання копії заяви та долучених документів іншим учасникам справи. Відповідно до ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Отже, за відсутності доказів надсилання копії доказів іншим учасникам справи, суд не має права враховувати та оцінювати такі докази. Водночас, відсутність підтвердження надсилання (надання) копій доказів іншим учасникам справи не позбавляє суду обов`язку розглянути подані клопотання та у випадку встановлення подання заяви (клопотання) без додержання вимог процесуального закону, повернути таку заяву без розгляду. З огляду на матеріали справи, позивачкою надано заяву від 21.02.2020 та докази на підтвердження понесених витрат, але судом першої інстанції повністю проігноровано вказане клопотання, незважаючи на те, що відповідно до 166 КАС України суд зобов`язаний розглянути всі заяви та клопотання, які надходять до суду, та у випадку якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог КАС України суд повинен був повернути таку заяву заявнику без розгляду. Отже, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 166, 167 КАС України та не розглянуто у встановленому порядку заяву позивачки про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат і не прийнято відповідне процесуальне рішення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що 15 квітня 2020 року до суду від позивача надійшла заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі, в задоволення якої було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції послався на норми статті 252 КАС України, якою врегульовано питання ухвалення додаткового рішення у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, під час постановлення ухвали, помилково послався на процесуальні норми, які не підлягають застосуванню в спірній ситуації. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244, пункту 2 частини п`ятої статті 246 КАС України розподіл судових витрат є одним із питань, що вирішуються під час ухвалення рішення в адміністративній справі. Якщо судом не вирішено питання про розподіл судових витрат за наявними в матеріалах справи доказами, чинним КАС України передбачено можливість ухвалення додаткового рішення за заявою сторони. Крім того, процесуальним Законом передбачено можливість для сторони "відстрочити" розгляд питання розподілу судових витрат за заявою такої сторони у випадку неможливості подання всіх необхідних доказів на підтвердження понесених витрат. Так, приписами статті 139 КАС України визначено, що сторона подає докази які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, або до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З огляду на приписи статті 139, 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення якщо сторона зробила про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. З дослідженого судом апеляційної інстанції технічного запису фіксування судового засідання вбачається, що позивачка неодноразово заявляла про наявність у неї та додатково поданих доказів, які підтверджують понесені витрати у зв`язку з розглядом справи. З огляду на те, що позивачкою подано заяву протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови застереження про надання додаткових доказів, наявні підстави для розгляду її заяви в порядку статті 143 КАС України, а не відповідно до ст. 252 КАС України. З урахуванням наведеного вище правового обгрунтування, помилковими є як висновки суду першої інстанції, так і доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, про необхідність зазначення позивачем у позовній заяві інформації про понесення нею будь-яких витрат або намірів про понесення витрат на правову допомогу. Слід зазначити, що позивачкою у додатковій заяві від 15 квітня 2020 року, поданої після ухвалення рішення у справі, заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в сумі 1300 грн. З урахуванням того, що питання відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 300 грн вирішено в основному рішенні, колегія суддів уважає за необхідне надати правову оцінку заявленому клопотанню про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. Колегія суддів уважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн підтверджуються достатніми та необхідними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт, рахунком на оплату юридичних послуг № 1/02 від 19.02.2020 та дублікатом квитанції від 21.02.2020, є співмірними з наданими послугами, отже належать до відшкодування в повному обсязі. Окрім того, позивачкою разом із витратами на правову допомогу заявлено до відшкодування також понесені нею поштові витрати та витрати на прибуття на розгляд справи, на підтвердження чого надано копії чеків АТ "Укрпошта" про відправлення поштової кореспонденції, копії товарних чеків № ег-Чк-005140 від 13.02.2020, № ег-Чк-003042 від 28.01.2020, квитанції від 15.04.2020 та від 28.01.2020 про надання послуг з ксерокопіювання, а також чеки за користування послугами таксі (а.с. 149-174). Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до видів судових витрат належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (п. 5 ч. 3 ст. 132 КАС України) а також витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони (ст. 135 КАС України). Слід зазначити, що витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду включають тільки витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників. Оскільки позивачка знаходилася в тому самому населеному пункту , де розглядалася справа (м. Кременчук) відсутні підстави для компенсації її витрат, що пов`язані з прибуттям до суду на таксі. Відповідно до ст. 132 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Дослідивши долучені до матеріалів справи квитанції, видані АТ "УКРПОШТА", про направлення поштової кореспонденції іншим учасникам справи (направлено відповідь на відзив згідно квитанції від 13.02.2020 на суму 50,60 грн, дві заяви про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на суму 89,20 (2 х 44,60) грн), суд апеляційної інстанції уважає, що вказані докази підтверджують понесення позивачкою витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, та належать до відшкодування. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що позивачкою дублюються копії квитанції на суми, що заявлені до відшкодування (а.с. 150, 151). Дослідивши та оцінивши на предмет допустимості та належності інші докази, надані на підтвердження понесених витрат, зокрема копії товарних чеків № ег-Чк-005140 від 13.02.2020, № ег-Чк-003042 від 28.01.2020, квитанції від 15.04.2020 та від 28.01.2020 про надання послуг з ксерокопіювання, колегія суддів уважає, що такі докази не містять інформацію про предмет доказування та жодним чином не доводять понесення позивачкою додаткових витрат в межах розгляду цієї справи, тому не належать до компенсації. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.04.2020 слід скасувати, а заяву позивачки про розподіл судових витрат задовольнити частково, включивши до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн, а також витрати, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій , в сумі 139,80 грн. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції застосовано приписи ст. 317 КАС України та частково змінено рішення суду від 10.04.2020 та скасовано ухвалу суду від 24.04.2020, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційних скарг в сумі 630,60 грн та 2102 грн, сплачений згідно квитанцій від 22.06.2020. Також колегія суддів уважає за необхідне відшкодувати позивачці витрати, пов`язані із залученням послуг адвоката для підготовки апеляційної скарги в сумі 500 грн, враховуючи те, що надання таких послуг знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з огляду на надання позивачкою копій договору про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт від 16.04.2020, рахунком на оплату юридичних послуг № 4/04 від 16.04.2020 та дублікату квитанції від 21.04.2020 В той же час колегія суддів уважає за необхідне відмовити у відшкодуванні витрат, понесені позивачкою у зв`язку з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції для підготовки відзиву на апеляційну скаргу в сумі 560 грн, оскільки такі витрати не підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема, стороною не надано акт з детальним розрахунком наданих послуг, що свідчить про оплату обґрунтованого гонорару. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліцїі лейтенанта поліції Сидорця Павла Вікторовича залишити без задоволення. Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.04.2020 року по справі № 524/100/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 300 (триста) грн. В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.04.2020 по справі № 524/100/20 залишити без змін. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.04.2020 по справі № 524/100/20 скасувати. Заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України( м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн та витрати, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, в сумі 139,80 (сто тридцять дев`ять грн вісімдесят копійок). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України( м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційних скарг в сумі 2 732,6 грн ( дві тисячі сімсот тридцять дві грн 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло