Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 940/269/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 940/269/25 Суддя (судді) першої інстанції: Самсоненко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просила скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що 09.02.2025 старшим інспектором СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Кроткіх А.С. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, серії ГБВ № 349965 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 3400 гривень. Позивачка стверджує, що відомості відображені в постанові не відповідають дійсності та зазначене адміністративне правопорушення вона не вчиняла. Так, 09.02.2025 вона здійснила виклик наряду поліції за адресою проживання її сестри, оскільки чоловік сестри вчиняв щодо останньої домашнє насильство. Таким чином, вона, дійсно, була налякана та переживала за сестру, так як її чоловік неодноразово вчиняв відносно неї домашнє насильство. Працівниками поліції не було відібрано жодних пояснень у позивачки та у потерпілої її сестри, не з`ясовано причин вчинення кривдником домашнього насильства. Проте, старший інспектор СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції Кроткіх А.С. упереджено віднеслась до позивачки, не прийняла до уваги її пояснень та винесла протиправну постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400 грн. За позицією відповідача, прибувши на адресу події, працівники МГР позивачки не виявили. В квартирі перебував чоловік, який пояснив, що не здійснював ніяких протиправних дій відносно своєї дружини. В подальшому, при спілкуванні з сестрою заявника, остання повідомила, що не викликала та не потребує допомоги працівників поліції, до інших осіб за допомогою (у тому числі з проханням викликати поліцію) не зверталась. Позивачка, повідомляючи інформацію для виклику спеціальних служб, у тому числі під час її спілкування з оператором на лінії 102 про протиправні дії відносно її сестри, усвідомлювала, що це призведе до виклику поліції для перевірки вказаних нею обставин. Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відбувалось відповідно до вимог чинного законодавства України. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії ГБВ № 349965, винесену старшим інспектором СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Кроткіх Аллою Степанівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 3400 гривень, та закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з даним рішенням, Головне управління Національної поліції у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.05.2025. 30.04.2025, під № 9781 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Позивач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.02.2025 старшим інспектором СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Кроткіх А.С. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії ГБВ № 349965 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 3400 гривень, у якій зазначено, що 09.02.2025 о 16 год 42 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 завідомо здійснила хибний виклик працівників поліції, що підтверджується копією постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 349965 від 09.02.2025 (а. с. 5). Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема, які б підтверджували наявність у діях позивача прямого умислу, а саме, що вона, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлювала, що вона є неправдивою, та бажала даремного виїзду на місце виклику працівників. Апелянт вважає такі висновки помилковими та необґрунтованими та зазначає, що судом першої інстанції було неналажно та неповно з`ясовано обставини справи та докази, при цьому, позивач здійснила не правдивий виклик поліції, а отже, вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Статтею 245 КУпАП, передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до норм ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Стаття 183 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Слід зазначити, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. У даному випадку, відповідачем в постанові лише описано адміністративне правопорушення, проте жодних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують вчинення позивачем порушення, та свідчать про наявність в її діях складу правопорушення, правомірність прийняття оскаржуваної постанови, суду не надано. Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не додано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема які б підтверджували наявність у діях позивача прямого умислу, а саме, що вона, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлювала, що вона є неправдивою, та бажала даремного виїзду на місце виклику працівників. У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про те, що відповідачем помилково кваліфіковано дії позивача, як порушення ст. 183 КУпАП, по виклику поліції з підстав обґрунтованого на той момент хвилювання за життя/здоров`я своєї сестри, позаяк специфіка домашнього насилля полягає у швидкоплинності подій, дій кривдника та небажанні визнавати своєї провини по відношенню до іншої сторони, з огляду на що, прибувши на місце виклику, поліція мала ретельно перевірити викладені у зверненні обставини, та перевпевнитися у відсутності протиправних дій. Щодо тверджень відповідача, що в позивачки були відсутні підстави для виклику працівників поліції за фактом вчинення протиправних дій відносно її сестри, оскільки сама сестра повідомила працівникам поліції, що не викликала та не потребує їхньої допомоги, слід зазначити, що з дослідженого відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що сестра позивачки при спілкуванні з працівниками поліції неодноразово повідомляла їм, що її чоловік вчиняє відносно неї домашнє насильство, а саме, на 07 хв. 45 сек. запису вона повідомляє, що змушена була тікати з хати, бо її чоловік з самого ранку скандалить з нею. Такі доводи позивачки та обставини справи відповідачем не спростовані. Колегія суддів наголошує на тому, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що дає підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На переконання колегії суддів, належних, достатніх доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, відповідачем не надано, з огляду на що, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Відповідачем не зазначено чітко та не доведено, а судом не встановлено, які саме дії позивача утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Матеріалами справи не підтверджено факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки такий виклик був зумовлений сімейними обставинами та можливим фактом домашнього насилля. Тож, суд першої інстанції мав підстави для висновку про протиправність притягнення позивача до відповідальності та наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів також звертає увагу на те, що до позивача застосовано максимальний розмір штрафу передбаченого ст.183 КУпАП, проте в оскарженій постанові не зазначено ступінь вини позивача, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність при визначені розміру штрафу. За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 286, 272, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко