Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3859/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 р. Справа № 520/3859/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 12.05.20 року по справі № 520/3859/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати Рішення № 621 від 11.02.2020 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 лютого 2020 року в розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а також проводити відповідні виплати, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-Р/2020 визнано неконституційним, серед іншого, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII. З огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 23.01.2020 №1-Р/2020, відбулося певне розмежування категорій осіб, які набули права на призначення пенсій за нормами ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, тобто, осіб, які набули необхідного пільгового стажу до 01.04.2015, та нормами ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто, осіб, які набули необхідного пільгового стажу після 01.04.2015. Наголошує, що при розгляді її заяви від 13.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та поданих документів відповідач повинен був застосувати саме норми п. "а" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, а не норми ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.02.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_1 , трудову книжку НОМЕР_2 , диплом про навчання від 18.01.1990, довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення, довідка про зміну назви організації від 10.02.2020 року № 826, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (№8 від 10.02.2020 року), накази про атестацію: № 47 від 14.02.1994, №196к від 29.10.1998, № 106к від 26.12.2000, № 6к від 14.01.2002, довідка №824 від 10.02.2020року, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 . Рішенням № 621 від 11.02.2020 Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зі змісту рішення № 621 від 11.02.2020 слідує, що відповідно до пп. "а" п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, які досягли 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року. Оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , то вона має право на пільгову пенсію після досягнення пенсійного віку, а саме 48 років 6 місяців, згідно з п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.02.2020 було встановлено, що вона не досягла пенсійного віку, визначеного п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За таких обставин, вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.02.2020 до настання пенсійного віку. Крім того, у рішенні № 621 від 11.02.2020 зазначено, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 складає 36 років 07 місяців 11 днів. Підтверджений документами пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 8 років 4 місяці 9 днів. Між сторонами відсутній спір щодо підтвердженого відповідачем загального трудового та пільгового стажу. Не погодившись виключно із застосуванням відповідачем при визначенні пенсійного віку, при досягненні якого у ОСОБА_1 виникає право на пенсію, положень до п.п. "а" п. 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено порядок застосування ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII має застосовуватися до осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - чоловіки 50 років та жінки 45 років, та набули необхідний стаж. В той же час, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій з 11.10.2017. Оскільки Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148-VІІІ від 03.10.2017 є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах лише особам, у яких право на таке призначення виникло до 11.10.2017. Проте, оскільки позивачці виповнилось 45 років 13 серпня 2018 року, тобто після 11.10.2017 (дата набрання чинності внесенням змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування), то умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а не на підставі п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII „Про пенсійне забезпечення введений в дію 01.01.1992. Згідно із п.1 ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. З огляду на вказане, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, підлягає застосуванню в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах." Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Проте, положеннями цього Закону не було визначено порядок та підстави призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, та які працювали на наступних посадах: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. З огляду на вказане, призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах та працювали на вказаних посадах відбувалось на підставі ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, який набрав чинності 11.10.2017, було доповнено Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", в тому числі, доповнено статтею 114, якою визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Отже, з 11.10.2017 відповідно до ст.5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах та працювали на відповідних посадах, відбувається на підставі ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Так, згідно із ч.1 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року. Колегія суддів звертає увагу, що до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог преамбули було внесено зміни уповноваженим законодавчим органом шляхом прийняття Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" (№43331/12), ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю. У рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland №6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Закону України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій є чинними та не визнані неконституційними. Таким чином, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій з 11.10.2017, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою про призначення пільгової пенсії 11.02.2020, тобто у віці 46 років 05 місяців. Станом на 11.10.2017 вік позивачки становив 44 роки 02 місяці. Отже, оскільки позивачка станом на 11.10.2017 не досягла 45-річного віку, то підстави призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а не на підставі п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі № 520/3859/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Л.О. Донець Я.М. Макаренко