Постанова КЦС ВС № 496/1137/16-ц

Постанова Іменем України 02 вересня 2020 року м. Київ справа № 496/1137/16-ц провадження № 61-46931ск18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Укрсоцбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року у складі судді Погрібного С. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ КБ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що відповідно до умов кредитного договору від 30 листопада 2007 року № 2007/24/24/216 ОСОБА_1 надано в кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів одним траншем 165 789,00 грн строком до 29 листопада 2014 року зі сплатою 12,5 % річних. Із 20 жовтня 2008 року відсоткову ставку змінено на 21 % річних. Порушивши умови договору, відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни, а тому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 593 838,99 грн за кредитним договором, у тому числі суми заборгованості за кредитом у розмірі 136 178,52 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 203 287,62 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 71 894,69 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 75 367,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 292,55 грн та 54 818,33 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнено зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2007 року у розмірі 593 838,99 грн, що складається зі 136 178,52 грн заборгованості за кредитом, 203 287,62 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 71 894,69 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 75 367,27 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків, 52 292,55 грн інфляційних втрат за кредитом, 54 818,33 грн інфляційних втрат за відсотками. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконав умов кредитного договору у встановлені договором строки, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені належними доказами. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року залишено без змін. Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 375 ЦПК України, підстав для його скасування немає. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року в частині стягнення з нього пені та відсотків. Касаційна скарга мотивована неправильним розрахунком розміру пені та заборгованості за відсотками, суди не врахували позовну давність для вимог про стягнення пені, через що неправильно обчислено розмір інфляційних витрат. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 496/1137/16-ц з Приморського районного суду м. Одеси. Зупинено виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2016 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано судді Бурлакову С. Ю. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суди встановили, що відповідно до кредитного договору № 2007/24/24/216 на придбання транспортного засобу, укладеного 30 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , позичальник отримав грошові кошти в розмірі 165 789,00 грн зі сплатою 12,5 % річних строком до 29 листопада 2014 року. З 20 жовтня 2008 року відсоткову ставку змінено на 21 % річних, про що позичальник повідомлений належним чином. Згідно з пунктом 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору. При цьому в пункті 4.1 договору передбачено, що в разі прострочення позичальником строків сплати процентів та прострочення строків повернення кредиту позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у такий період. Відповідно до пункту 4.2 договору кредиту в разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.2-3.3.17 позичальник повинен сплатити кредитору штраф у розмірі 10 відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами за кожний випадок. Згідно з пунктами 3.2.3, 1.1.2 договору кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій за затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць (пункт 3.2.3.1 кредитного договору), у зв`язку з чим позичальник відповідно до пункту 3.3.8 зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно з пунктом 2.1.2 кредитного договору про невиконання вимог пунктів 3.2.3.1-3.2.3.6 кредитного договору повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою; кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 29 листопада 2014 року. Суд встановив, що ОСОБА_1 допустив порушення виконання умов зобов`язання з 05 лютого 2009 року, коли ОСОБА_1 зробив останній платіж за договором, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Кредитор надав розрахунок, згідно з яким станом на час звернення до суду, тобто на 02 лютого 2016 року, заборгованість становить 593 838,99 грн, у тому числі: 136 178,52 грн - заборгованість за кредитом, 203 287,62 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 71 894,69 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 75 367,27 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 52 292,55 грн - сума інфляційних втрат за кредитом, 54 818,33 грн - інфляційні втрати за відсотками. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Оскільки касаційна скарга подана до суду 09 листопада 2018 року, то за таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року. Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в частині стягнення пені та відсотків, то Верховний Суд переглядає судові рішення лише у цих межах (стаття 400 ЦПК України). Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Отже, при вирішенні позову про стягнення процентів та пені за несвоєчасну виплату процентів судам потрібно перевіряти, чи звернувся кредитор із відповідними вимогами у межах передбаченого договором строку, при цьому врахувати, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах, що виникають після спливу визначеного кредитним договором строку, забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Таким чином, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не перевірив, чи виникли у банку правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після закінчення строку його дії, тобто після 29 листопада 2014 року. При вирішенні позову у частині нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто неустойка/пеня нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не перевірив, чи виникли у банку правові підстави нараховувати передбачену договором неустойку після закінчення строку його дії, тобто після 29 листопада 2014 року. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Відповідно до статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нового рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року в частині визначення розміру процентів та пені скасувати, справу у цій частині направити на новий апеляційний розгляд. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун