Постанова Київський апеляційний суд № 370/2227/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №370/2227/18 головуючий у суді І інстанції: Мазка Н.Б. провадження №22-ц/824/7678/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 08 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Іванвої І.В., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.10.2012 року у сумі 112947,06, яка станом на 31.05.2018 року складається з наступного: 12596,68 гривень - заборгованість за кредитом; 100350,38 гривень - заборгованість за відсотками за період з 24.10.2012 року по 30.07.2017 року, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,0 гривень, посилаючись на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору. Овердрафт (п.1.1.1.63 договору) - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua.) або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті (www.privatbank.ua.) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила банківських послуг, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банк. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується, що він був повністю проінформований про умови кредитування в банку, які йому були надані для ознайомлення в письмовій формі. Наряду із вищезазначеним свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів. Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням відповідно до п.1.1.1.16 договору. За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку. Відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 договору - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином позивач забезпечив відповідачу можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Також відповідачу був наданий набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування, серед яких є: Internet-banking Приват-24; MobileBanking; Контактний Центр Банку; Цілодобову службу «Консьєрж-сервіс» та до пристроїв самообслуговування, через які клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку згідно п.п.1.1.1.82, 1.1.1.95 договору. Для погашення кредиту банку надав відповідачу інструменти передбачені договором, а саме п.2.1.1.12.3 відповідно до якого поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Пунктом 1.1.3.2.3 договору для банку передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки: - у кредитора: інформування позичальника щодо внесення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 договору; - у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснення операції по карткових рахунках п.1.1.2.1.5 договору. На підставі п.1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за договором. На підставі п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2 договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесення зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua., SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг або Тарифів Банку клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови п.2.1.1.5.4. договору. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не виконав належним чином зобов`язання, зобов`язавшись при цьому: - на підставі п.2.1.1.5.5 договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; - слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердфарту, згідно п.2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6., на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Пунктом 2.1.1.12.1 договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. Відповідно до п.2.1.1.3.3. договору відповідач доручив банку списування з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснення ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п.2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку в частності з карткового рахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання). Відповідно до п.п.2.1.1.4.2., 2.1.1.12.11. договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. Відповідно до п.1.1.7.12 договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.42 договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань, не погашає заборгованість, тому позивач звернувся до суду. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року у відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подалоапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що позивачем надані усі належні та допустимі докази по справі. Також, зазначає, що наданий розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, відповідачем не спростовані. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не довів отримання відповідачем 24.10.2012 року кредиту в сумі 13200,00 гривень. А також, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24.10.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 24 жовтня 2012 року відповідачпідписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (том 1 а.с.11). В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та погодився з ними. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Таким чином, апеляційний суд вважає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у анкеті-заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України. Крім того, згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг). Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банк штраф в розмірі 500 грн. - 5% від суми позову. Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором №б/н від 24 жовтня 2012 року, внаслідок чого, станом на 31 травня 2018 року (дата визначена позивачем), у останнього утворилася заборгованість у розмірі 112947,06 грн., що складається з: 12596,68 грн. - заборгованості за кредитом; 100350,38 грн. - заборгованість за відсотками за період з 24.10.2012 року - 30.07.2017 року (том 1 а.с. 6-8). Встановлено, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань. ОСОБА_1 не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні всі підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у сумі 12596,68 за період з 24 жовтня 2012 року (дата укладання договору між сторонами) по 31 травня 2018року (дата визначена АТ КБ «ПриватБанк» у позові). Відтак, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні статті 634 ЦК України. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції доходить наступного. У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. 24 жовтня 2012 року відповідач підписав анкету-заяву, при цьому підписана заява не містить даних, яку саме кредитну картку він отримав. Крім того, позивачем не надано суду жодного доказу з якого можливо було б встановити тарифи кредитної картки. Також, судом встановлено, що в наданих позивачем розрахунках заборгованості за договором б/н від 24 жовтня 2012 року відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок, а тому не можливо встановити відсоткову ставку за якою повинен був проводитись розрахунок. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірно висновку відмовляючи у позові в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки з наданого позивачем розрахунку не вбачається, яку саме картку видано відповідачу, а тому не можливо вирахувати (тарифи картки) розмір відсоткової ставки за кредитом. За таких обставин, з ОСОБА_1 за період з 24 жовтня 2012 року (дата укладання договору між сторонами) по 31 травня 2018 року (дата визначена АТ КБ «ПриватБанк» у позові) підлягає стягненню наступна заборгованість: - 12596,68 гривень- заборгованість за тілом кредиту. Відтак, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» частково знайшли своє підтвердження у матеріалах цивільної справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань перед позивачем АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього. Суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із того, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним фактичне звільнення боржника від сплати тіла кредиту судовим рішенням, з урахування того, що відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст. 634, 1054 ЦК України. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір розмірі 1762,00 гривень (за подання позовної заяви) та 2643,00 гривень (за подання апеляційної скарги на рішення суду), що у сукупному розмірі складає 4405,00 гривень. Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом, яка у загальному розмірі складає 112947,06 гривень. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 12596,68гривень. За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 491,28 гривні (12596,68* 4405,00 / 112947,06). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту та судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ: 14360570; юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1д) 12596,68 гривень заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570; юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1д) судові витрати у розмірі 491,28 гривні. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «09» вересня 2020 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко