Постанова Київський апеляційний суд № 757/41972/19-ц

Справа № 757/41972/19 Головуючий в суді І інстанції Скрипник О.Г. Провадження № 22ц-824/5839/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Сліпченка О.І., за участі секретаря Ковтун М.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із цим позовом, який обґрунтовує тим, що 14 січня 2017 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Вказує, що не бажає жити однією сім`єю з відповідачем, оскільки спільне життя з ним не склалося, подружні відносини між ними фактично припинені з листопада 2017 року і вони проживають окремо, тому, вважає збереження шлюбу неможливим. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позов задоволено, розірвано шлюб, зареєстрований 14 січня 2017 року між сторонами. Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що доводи позивачки про бажання розірвати шлюби є необґрунтованими, оскільки сімейні відносини між сторонами не припинилися і судом належним чином не досліджено усіх обставин справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки шлюбні стосунки між сторонами не склалися, сторони втратили взаєморозуміння, проживають окремо, не ведуть спільного господарства і подальше збереження цього шлюбу буде суперечити інтересам сторін, то шлюб необхідно розірвати. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (а.с.6). Позивачка посилається зокрема на те, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, тому вони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, і що вона на даний перебуває в шлюбних стосунках з громадянином Єгипту. Відповідно до ч.1 ст.110 та ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд задовольняє його і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. У відповідності до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Згідно з ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Зі змісту ст. 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Таким чином, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та його розірвання. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував наявної можливості для збереження сім`ї та, що позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу носить емоційний характер, колегія суддів вважає формальними, оскільки будь-які докази того, що сторони примирилися, дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин - у матеріалах справах відсутні, а за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи, колегія суддів теж вважає формальними, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами, і у даному випадку не впливають на правильність ухвалення оскаржуваного рішення, не спростовують обґрунтованих висновків суду у цій частині, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного рішення по суті спору. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: