Постанова Харківський апеляційний суд № 643/56/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/56/16-ц Головуючий суддя І інстанції Харченко А. М. Провадження № 22-ц/818/3357/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Уса Віталія Віталійовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Харченко А.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Харківської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про звільнення іпотечного майна з-під арештів, встановив : У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, в якому просив звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступного арешту: зареєстрованого Харківською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстровим № 11171552 арешту нерухомого майна за заявою Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції Краснікова О.О. про відкриття виконавчого провадження, 26468791 від 16.05.2011. Стягнути з відповідачів понесені та документально підтверджені судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 29.12.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, за яким ОСОБА_3 передав боржнику в позику 49 600 доларів США, а боржник прийняла їх і зобов`язалася повертати частинами по 800 доларів США не пізніше 29 числа кожного місяця в період до 29 листопада 2010 року і здійснити остаточне повернення позики в сумі 40 800 доларів США не пізніше 29 грудня 2010 року. В забезпечення виконання зобов`язань боржника за договором позики від 29 грудня 2009 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між ними був укладений іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 5214. Встановленим Договором термін остаточного виконання боржником її зобов`язань з повернення боргу скінчився 29 грудня 2010 року. Але, в порушення умов договору позики, зобов`язання по поверненню позичених коштів так і залишилися невиконаними і за весь час дії Договору боржником було повернуто ОСОБА_3 лише 8800 доларів США. Тому, 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 (Первісний кредитор) з однієї сторони та позивачем ОСОБА_2 (Новий кредитор) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики, посвідчений ПН ХМНО Широковою В. А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 4886. За зазначеним договором відступлення права вимоги Первісний кредитор здійснив відступлення Новому кредитору прав кредитора за договором позики, укладеним боржником ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5205. У зв`язку з цим, до Нового кредитора перейшли права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, Новий кредитор ОСОБА_2 набув відносно боржника ОСОБА_1 права вимоги за договором позики і отримання від неї позичених у Первісного кредитора коштів. Крім того, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором позики, 28 грудня 2012 року між Первісним іпотекодержателем ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 (Новий іпотекодержатель) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 28 грудня 2012 року ПН ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 4888. За вищевказаним договором відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя первісний Іпотекодержатель здійснив відступлення Новому іпотекодержателю прав іпотекодержателя за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5214. У зв`язку з цим, до Нового іпотекодержателя перейшли права Первісного іпотекодержателя у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки боржник свої зобов`язання з повернення боргу за договором позики від 28 грудня 2009 року у повному обсязі ані перед Первісним кредитором, ані перед Новим кредитором так і не виконала і борг залишився неповернутим, Новий кредитор був змушений звернутися за захистом своїх прав в суд із позовом до неї про стягнення суми боргу за договором позики. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року по справі № 643/16852/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу було позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_1 на його користь в рахунок заборгованості за договором позики: 326 114 гр. 40 коп. в рахунок боргу, що еквівалентно 40 800 доларам США; 24 202 гр. 80 коп. в рахунок 3% річних, що еквівалентно 3 028 доларам США: 32 000 гр. в рахунок неустойки за період з 25.06.2012 р. по 25.06.2013 р. та судовий збір в розмірі 3 475 гр. 41 коп. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року згадане рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року було скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у розмірі 32 000 грн. та в задоволенні позову в цій частині відмовив. В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова залишено без змін. Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року в частині вирішення спору про стягнення процентів за користування позикою та неустойки скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Заочним рішенням Московський районний суд м. Харкова від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково та стягнено з ОСОБА_1 на його користь в рахунок погашення заборгованості з користування позикою: проценти в сумі 154 105 грн. 27 коп. за період з 29 грудня 2009 року по 25 червня 2013 року та неустойку в сумі 326 114 грн. 40 коп. за період з 25 червня 2012 року по 25 червня 2013 року, а загалом додатково стягнуто 480 219 грн. 67 коп. За результатами розгляду цивільної справи № 643/21425/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних та неустойки 17 березня 2014 року Московський районний суд м. Харкова ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 29 грудня 2009 року у вигляді процентів за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ та трьох процентів річних за період з 25 червня 2013 року по 16 грудня 2013 року, а також неустойку за прострочення повернення богу в період з 25 червня 2013 року по 16 грудня 2013 року на загальну суму 117991 грн. 71 коп. та судові витрати у розмірі сплаченого позивачем судового збору в сумі 3 654 грн. 00. коп. Оскільки боржник ОСОБА_1 вказані вище судові рішення, що набрали законної сили, про стягнення з неї заборгованості не виконала і борг позивачу так і не повернула, ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за результатами розгляду якого Московський районний суд м. Харкова ухвалив рішення від 21 квітня 2015 року, яким позов ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі і вирішено: звернути стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за договором позики від 29 грудня 2009 року в розмірі, визначеному рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року, рішенням від 13 жовтня 2014 року, заочним рішенням від 17 березня 2014 року на загальну суму 955 657 грн. 99 коп.; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з наданням ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцю на його розсуд за ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності або незалежного експерта на стадії оцінки майна з наданням повноважень продавця, в тому числі з правами пред`являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця) до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату і приватних нотаріусів та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з вирішенням цих питань; виселено ОСОБА_1 з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 ; передано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в управління ОСОБА_2 на період до її реалізації та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним документально підтверджені судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року також набрало законної сили. Оскільки боржник ОСОБА_1 так і не повернула позивачу суму заборгованості, він знайшов покупця, який погодився придбати іпотечне майно, після чого звернувся до нотаріуса з проханням на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року посвідчити договір купівлі-продажу іпотечного майна. Однак, виконати рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року реалізувати іпотечне майно і хоча б частково задовольнити свої грошові вимоги до ОСОБА_1 за договором позики позивач не зміг, оскільки Московським ВДВС Харківського МУЮ на іпотечне майно було накладено обтяження, що перешкоджає і унеможливлює укладення і нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки. Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 50500204 від 22 грудня 2015 року, на квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці у позивача, накладено наступне обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 11171552 від 16.05.2011 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 61001 Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, 20-А (2-й пов.). Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 26468791, 16.05.2011, Московський ВДВС ХМУЮ (державний виконавець Красніков О.О. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу 8309,45 грн., власник: ОСОБА_1 , Заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Код: 34952461,61170 Харківська обл., м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 51-6. Відповідач ОСОБА_4 та її представники - адвокати Гончаров Д.Ю., Ус В.В. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі та надали письмові пояснення, в яких позов вважають необґрунтованим. Вказали, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договори позики та іпотеки від 29.12.2009. 28 грудня 2012 року було укладено договори відступлення права вимоги між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами яких до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договорами позики та про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п.1 Договору відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_3 здійснив уступку прав лише за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а не повністю усіх прав, які випливають із договору іпотеки. Положення щодо даного договору регулюються лише ст. 36 ЗУ «Про іпотеку». Відтак вбачається, що за даним договором ОСОБА_2 має право лише вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а не звільняти майно з-під арешту. Окрім того, в п.3 Договору зазначено, що в забезпечення виконання зобов`язання, укладається договір іпотеки, проте цей договір не було додано до позовної заяви, що також, на думку відповідача, підтверджує, що ОСОБА_2 має обмежені права відповідно до договору іпотеки. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав вбачається, що заставодержателем є не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , відтак вбачається, що ОСОБА_2 не є належним позивачем по даній справі, що свідчить про неможливість задоволення його позовних вимог. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2015, на яке посилається позивач, було скасовано та рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 встановлено спосіб реалізації квартири шляхом проведення прилюдних торгів, яке набрало законної сили та було переглянуте в касаційному порядку Верховним Судом 05.12.2018 та залишено без змін. За таких обставин права ОСОБА_2 не порушуються, а позовна заява про звільнення майна з-під арешту задоволена бути не може. Позовну заяву просили залишити без задоволення (т.2 а.с.18-20). Крім того, надали довідку з АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що ОСОБА_1 заборгованості перед банком на цей час не має. Представник третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Харківській області направив суду пояснення, в яких зазначили, що повноваження, основні завдання і порядок діяльності Головного територіального управління юстиції у Харківській області врегульовано Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києва та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5 (далі за текстом - Положення). Зазначеним Положенням не визначено повноважень Головного територіального управління юстиції у Харківській області з порушених позивачем питань. З обставин, викладених у позовній заяві і доданих до неї доказів не зазначено і не вбачається, з яких саме підстав Головне територіальне управління юстиції у Харківській області залучене до участі у цій справі, як третю особу. Судове рішення по даній справі не може вплинути на права і обов`язки Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Справу просили розглядати за відсутності їх представника (т.1 а.с. 40-42). Відповідач - Харківська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання на неодноразові виклики не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили. Суд розглянув справу на підставі наявних доказів. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення іпотечного майна з-під арештів. Звільнено іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступного арешту: зареєстрованого Харківською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстровим № 11171552 арешту нерухомого майна за заявою Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції Краснікова О.О. про відкриття виконавчого провадження, 26468791 від 16.05.2011. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Харків, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ус В.В. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскарженого рішення суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, вважає, що не було доведено обставин, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду. Вказав, що з позовом про зняття арешту з майна може звернутись лише власник такого майна. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав, яка знаходиться в матеріалах справи власником майна є ОСОБА_1 , а отже з позовом про звільнення майна з-під арешту може звернутись лише відповідач, а не позивач. Окрім того зазначив, що з позовом про звільнення майна з-під арешту може звернутись особа, яка вважає себе власником такого майна. У такому випадку позов пред`являється про визнання права власності та зняття арешту з майна. В даному випадку був пред`явлений позов про звільнення майна з-під арешту без позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно. Таким чином, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені оскільки ОСОБА_2 не є власником арештованого майна та не є заставодержателем. Вважає, що вказане свідчить, що судом першої інстанції неправильно було застосовано норму матеріального права, передбачену ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. За викладеними в інформаційній довідці з державного реєстру речових прав заставодержателем є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , що свідчить пор те, що судом першої інстанції неправильно було застосовано норми матеріального права, передбачені ст. 54 та 60 Закону України «Про виконавче провадження». Вказав, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017, було скасоване рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 та встановлено інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки: шляхом примусової реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Зазначив, що судом першої інстанції частково було взято до уваги надане відповідачем рішення та зазначено, що існує порушення прав позивача, оскільки наявність арешту перешкоджає позивачеві реалізувати своє право примусової реалізації іпотечного майна на прилюдних торгах. Вважає, що під час розгляду даної справи суд вийшов за межі позовних вимог та доводів зазначених позивачем, про це свідчить те, що судом з власної ініціативи безпідставно вказано на нібито порушення прав позивача, яке полягає у неможливості виконати рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом примусового відчуження його на прилюдних торгах. Відзив на скаргу не надійшов. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ус В.В., за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає її подальшому розгляду, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення відповідно до вимог п. 1 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою ч. 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, за яким ОСОБА_3 передав останній в позику 49600 доларів США, а боржник прийняла їх і зобов`язалася повертати частинами по 800 доларів США не пізніше 29 числа кожного місяця в період до 29 листопада 2010 року і здійснити остаточне повернення позики в сумі 40800 доларів США не пізніше 29 грудня 2010 року. В забезпечення виконання зобов`язань боржника за договором позики від 29 грудня 2009 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між ними був укладений іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5214. Але, в порушення умов договору позики, зобов`язання по поверненню позичених коштів залишилися невиконаними і за весь час дії Договору боржником було повернуто ОСОБА_3 лише 8800 доларів США. 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 (Первісний кредитор), з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_2 (Новий кредитор) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики, посвідчений ПН ХМНО Широковою В.А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 4886. За зазначеним договором відступлення права вимоги Первісний кредитор здійснив відступлення Новому кредитору прав кредитора за договором позики, укладеним боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5205. У зв`язку з цим, до Нового кредитора перейшли права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, Новий кредитор ОСОБА_2 набув відносно боржника ОСОБА_1 права вимоги за договором позики і отримання від неї позичених у Первісного кредитора коштів. Крім того, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором позики, 28 грудня 2012 року між Первісним іпотекодержателем ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 (Новий іпотекодержатель) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 28 грудня 2012 року ПН ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 4888. За вищевказаним договором відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя первісний Іпотекодержатель здійснив відступлення Новому іпотекодержателю права іпотекодержателя за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5214. У зв`язку з цим, до Нового іпотекодержателя перейшли права Первісного іпотекодержателя у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (т.1 а.с. 10). Оскільки боржник свої зобов`язання з повернення боргу за договором позики від 28 грудня 2009 року у повному обсязі ані перед Первісним кредитором, ані перед Новим кредитором не виконала і борг залишився неповернутим, Новий кредитор звернувся за захистом своїх прав до суду із позовом до неї про стягнення суми боргу за договором позики. На підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року, заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року та заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2014 року, разом із понесеними судовими витратами, з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 було вирішено стягнути кошти в сумі 955657 грн. 99 коп. Оскільки боржник ОСОБА_1 вказані вище судові рішення, що набрали законної сили, про стягнення з неї заборгованості не виконала і борг позивачу так і не повернула, ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, звернуте стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за договором позики від 29.12.2009 року в розмірі, що складається з еквівалентів основної суми боргу в сумі 326 114,40 грн. та трьох процентів річних на 25.06.2013 року в сумі 24 202, 80 грн. згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.12.2013 року; процентів за користування позикою за період з 25.05.2010 року по 25.06.2013 року в сумі 122 961, 71 грн. та неустойки за період з 25.06.2012 року по 25.06.2013 року в розмірі 326 114,40 грн., згідно заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.10.2014 року та рішення апеляційного суду від 18.01.2017; процентів за користування позикою та трьох процентів річних і неустойки за період з 25.06.2013 року по 16.12.2013 року на загальну суму 117 991,71 грн. відповідно до заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.03.2014 року, а всього - 924 514 (дев`ятсот двадцять чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 43 коп. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підстави оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним документально підтверджені судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (т.2 а.с. 24-25). Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_7 , та передачі іпотечного майна в управління іпотекодержателя на період його реалізації ОСОБА_2 залишено без змін (т.2 а.с.30-33). Однак, виконати зазначене рішення Московського районного суду м. Харкова, реалізувати іпотечне майно і задовольнити свої грошові вимоги до ОСОБА_1 за договором позики позивачу неможливо, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 50500204 від 22 грудня 2015 року, на квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці у позивача, накладено наступне обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 11171552, Зареєстровано: 16.05.2011 11:42:43 за № 11171552 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 61001 Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, 20-А (2-й пов.), (057) 703-44-01, Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 26468791, 16.05.2011, Московський ВДВС ХМУЮ (державний виконавець Красніков О.О. тел. 703-64-48), Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу 8309,45 грн., Власник: ОСОБА_1 , Заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міської го управління юстиції, Код: 34952461,61170 Харківська обл., м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 51-6 (т. 1 а.с. 26-27). На виконання ухвали суду від 17.01.2017 р., Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області повідомив, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, 16.05.2011 на примусове виконання до державного виконавця надійшла ухвала № 2-14216/2010 від 21.02.2011, яку видав Дзержинський районний суд м. Харкова про накладення арешту у межах суми заборгованості за кредитним договором від 19.02.2008 року № SAMDN34000019958488 у сумі 8309,45 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . 16.05.2011 державним виконавцем на підставі 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 26468791 з накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника. 16.05.2011 державним виконавцем, керуючись п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, на підставі: ухвала суду в частині накладення арешту на майно боржника виконано (т.1 а.с. 84, 85). Ухвалою суду від 20.09.2018 року витребувана у Дзержинському районному суді м. Харкова копія ухвали від 21.02.2011 року у справі № 2-14216/2010 та інформацію стосовно особи, в інтересах якої накладався арешт на майно ОСОБА_1 цією ухвалою. Згідно з наданою копією ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року, задоволено заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову та до розгляду по суті цивільної справи за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 8309,45 грн. накладено арешт у межах суми заборгованості за кредитним договором від 19.02.2008 року № SAMDN34000019958488 у сумі 8309,45 грн., на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 163). Згідно з довідкою АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.10.2019, копія якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 станом на 07.10.2019 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк». Задовольняючи частково вимоги позову, районний суд посилався на те, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу ст.158 ЦПК України, особою щодо якої такі заходи вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Суд вказав, що частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду, а тому вимоги про скасування арешту підлягають задоволенню. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», суд відмовив за його недоведеністю. Колегія суддів не погоджується з висновком районного суду. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 , не є власником арештованого майна або його зареєстрованим заставодержателем, що свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував згадану норму ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та безпідставно застосовав норму ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який втратив чинність до виникнення спірних правовідносин і тому не підлягав до застосуванню в цій справі. Суд також не звернув уваги, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 було скасоване рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом надання права позивачу продати предмет іпотеки від свого імені третім особам. Судом було встановлено інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки: шляхом примусової реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, тому питання щодо зняття арешту із заставного майна вирішується виконавцем в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», тобто за письмовою згодою заставодержателя та в порядку згаданого Закону України з урахуванням норм Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. У даній справі зареєстрованим заставодержателем арештованого майна є не позивач ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , арешт на квартиру був накладений до її обтяження іпотекою. Оскільки справа, яка наразі розглядається судом в цих істотних обставинах відрізняється від справи № 725/4407/15-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, фізичній особі- заставодавцю, третя особа - ТОВ «Кредекс Фінанс», - колегія суддів не вбачає підстав для застосування правової позиції, яка викладена у постанові КЦС ВС від 21 лютого 2018 року у згаданій справі № 725/4407/15-ц про те, що у разі обтяження спірної квартири на користь позивача відповідно до договору іпотеки було накладено раніше ніж був здійснений арешт майна, - позивач має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстав якщо зареєстровано обтяження речових прав на нерухоме майно не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону. Отже, з огляду на зазначене наявність обтяжень нерухомого майна не перешкоджає його реалізації в примусовому порядку на прилюдних торгах в порядку виконання згаданого рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 і тому висновок суду про порушення права позивача не є обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції за безпідставністю відхиляє доводи скарги про те, що ОСОБА_2 не наділений правом звертатись до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки його правомочність як іпотекодержателя була встановлена преюдиційними рішеннями про стягнення заборгованості з відповідача та звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому такі обставини не потребують доказування у цій справі відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України. ОСОБА_2 не позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі п. 2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.12.2009, за яким у разі невиконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики вчиняється відповідний виконавчий напис, після якого право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя (т. 1 а. с. 7-8). Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Також, як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 50500204 від 22 грудня 2015 року, на квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці у позивача, накладено наступне обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 11171552, Зареєстровано: 16.05.2011 11:42:43 за № 11171552 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 61001 Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, 20-А (2-й пов.), (057) 703-44-01, Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 26468791, 16.05.2011, Московський ВДВС ХМУЮ (державний виконавець Красніков О.О. тел. 703-64-48), Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу 8309,45 грн., Власник: ОСОБА_1 , Заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міської го управління юстиції, Код: 34952461,61170 Харківська обл., м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 51-б. Як було встановлено судом першої інстанції спірне обтяження було накладене в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.02.2011 у справі № 2-14216/2010, який не був учасником розгляду цієї справи. Як роз`яснено судам у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Також, на виконання припису ч. 4 ст. 263 ЦПК України колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 04.09.2018 прийнятій за наслідками розгляду справи № 823/2042/16, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Таким чином, у даній справі належним відповідачем має бути також АТ КБ «Приватбанк». За змістом ст. 51 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Така правова позиція висловлена в постанові Великої палати Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є застосованою у цій справі. Вказане свідчить, що судом не було у повній мірі визначено коло учасників справи, а саме - не вирішено питання щодо залучення ще одного кредитора ОСОБА_1 , в інтересах якого було застосовано спірний арешт, АТ КБ «Приватбанк». Наявність довідки АТ КБ «Приватбанк» про те, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед банком (т. 2 а. с. 81), цього висновку не спростовує, оскільки суд не з`ясував, чи виконано відповідне стягнення, матеріали справи не містять відомостей про закінчення виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 про стягнення боргу у примусовому порядку в інтересах згаданого банку та забезпечувалися спірним арештом. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржене рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Питання про розподіл судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 730 (сімсот тридцять) гривень 80 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 08 вересня 2020 року. Головуючий В.Б.Яцина Судді В.І.Бурлака О.М.Хорошевський