Постанова 4803 № 212/8464/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3304/20 Справа № 212/8464/19 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Барильської А.П., суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання- Голуб О.О. сторони: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційними скаргами позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_38 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2019 року, яке ухвалено суддею Власенко М.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 грудня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_38 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», (надалі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», (надалі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що кожен з них є споживачами послуг АТ «Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз» з розподілу природного газу для побутових споживачів за адресою АДРЕСА_1 . На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між позивачами та відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Позивачі зазначали, що права та обов`язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов`язки. Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника». Зміст Типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 передбачає, що права та обов`язки для всіх споживачів є ідентичними. АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» встановило позивачам на будинок АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу. В травні 2017 року позивачам стало відомо, що для них АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в односторонньому порядку, з 01.04.2017 року почало нараховувати об`єми використання природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу. Позивачі вважають, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку зобов`язане газорозподільне підприємство - ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», у термін до 01 січня 2018 року. АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» є суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Жовтневого району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення квартирних лічильників газу, що передбачено статтею 3 Закону №3533-VI, де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз». Посилаючись на викладене, позивачі просили суд: визнати незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01.04.2017 року поновити для побутових споживачів природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»; визнати, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язано було за власний рахунок, в термін до 01.01.2018 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників, як побутовим споживачам природного газу, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачів відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 28430,80 грн. В апеляційній скарзі позивачі просять частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення в відповідних частинах, якими визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу - позивачів по справі; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01.04.2017 року поновити для побутових споживачів природного газу - позивачів по справі, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»; визнати, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язано було за власний рахунок, в термін до 01.01.2018 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників, як побутовим споживачам природного газу, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , в іншій частині рішення суду залишити без змін. Позивачі вказують на те, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є суб`єктом господарювання, що в установленому порядку отримав ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом з 01.07.2015 року і виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів м. Дніпро та Дніпропетровської області. Вважають, що відповідно до п.п.3 п.6.2. Типового договору постачання природного газу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» взяв на себе зобов`язання обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог, передбачених цим Договором. Вказують, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є належним відповідачем у справі, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 21.03.2019 року у справі № 171/1183/17, в аналогічній справі. Вважають, що судом першої інстанції проігноровано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 07.11.2018 року по справі № 214/2435/17. На думку позивачів, висновок суду щодо недоведеності факту відмови відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» кожному з позивачів у встановленні індивідуальних газових лічильників позивачам є хибним. В апеляційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», який є правонаступником ПАТ «Криворіжгаз», просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», який є правонаступником ПАТ «Криворіжгаз», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється на підставі спеціальних законодавчих і нормативних актів. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 30 березня 2016 року затверджено План розвитку газорозподільної системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування. Згідно розділу І Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 547 від 31 березня 2016 року, передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз». Оператор ГРМ не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки. Відзиви на апеляційні скаргі не подавались. Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачі є або власниками, або зареєстровані та проживають у квартирах будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с.21-109). Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз». Відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» протягом 2011-2017 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання до будинку АДРЕСА_1 , тобто кожен із позивачів є споживачем природного газу, який постачається до їх квартир, розташованих у будинку АДРЕСА_1 . У 2017 року ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановило на будинку АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу, у зв`язку з чим позивачам з 01 квітня 2017 року, в односторонньому порядку, почали нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку. Спір між сторонами виник з приводу неправомірного встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 , зміну відповідачем ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в односторонньому порядку режиму нарахування природного газу побутовим споживачам та відмови у встановленні позивачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачів в частині визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлення загальнобудинкового лічильника газу у житловому будинку не погоджувалось з позивачами та відповідач, АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», у відповідності до вимог статті 6 Закону № 3533-VI, не забезпечив встановлення саме індивідуального лічильнику газу кожному з позивачів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивачів до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян. Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу». Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є Оператором ГРМ. Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції на час звернення позивачів до суду з цим позовом, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з положеннями статті 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року. Як встановлено матеріалами справи, позивачі є споживачами природного газу, а Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. На підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», був укладений публічний типовий договір з постачання природного газу споживачам. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 казаного Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС. Судом першої інстанції встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ. Отже, права та обов`язки споживачів чітко визначені положеннями Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500. Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу. Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн. Оскільки позивачі по справі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Так, згідно пунктів 2,3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу ГРМ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цьогоКодексу та договору. Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Відповідно до п.4 гл.1 розділу ІХ Кодексу ГРС комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж. Відповідно до п.1 гл.5 розділу ІІІ Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ). Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. Судом встановлено, що відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» встановлено загальнобудинковий прилад обліку природного газу для мешканців будинку АДРЕСА_1 та не було надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, жодного доказу про складання Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який у встановленому законом порядку було б погоджено із споживачами або ж з їх представником. Отже, оскільки в судовому засіданні було встановлено факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на будинок АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про те, що встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинку АДРЕСА_1 виконано за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та не суперечить Законодавству України, чинного на час встановлення цього приладу обліку, колегією суддів до уваги не приймаються з з вищенаведених підстав. Крім того, згідно п.п. 3,4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору. Отже, встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання об`єму газу, який насправді не використовувався споживачем. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення вимог про визнання незаконними дій відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 , буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню. Зважаючи на те, що позивачі не надавали згоду на встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 та не забезпечені ідвивідуальними лічильниками природного газу у їх квартирах у будинку АДРЕСА_1 , сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів про визнання за ними права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивачів з такими позовними вимогами є передчасним, оскільки встановлений ч.1 ст.6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» термін для забезпечення встановлення лічильників газу споживачам суб`єктом господарювання, пролонговано до 01 січня 2021 року. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в цій частині названих вимог закону не дотримався. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Відмова відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним. Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивачів про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за позивачами, не врахував, що сам факт пред`явлення позову свідчить про наявність спору між сторонами, вирішення якого не може ставитися у залежність від відсутності досудового звернення позивачів до відповідача та отримання відповідної відмови. У такому випадку суди повинні дати правову оцінку діям відповідача. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №210/5132/19. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених позивачами вимог про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за позивачами, що мешкають у будинку АДРЕСА_1 . Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу та у який період, колегія суддів вважає за необхідне керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Саме на відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Вказаний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року. Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. 19 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким було, зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, індивідуального лічильника до 01 січня 2021 року. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року. У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що визнання за кожним позивачем права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та встановлення в подальшому такого лічильника забезпечить оплату позивачам саме того об`єму газу, який ними спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів про визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо відмови в забезпеченні ідивідуальними квартирними лічильниками побутових споживачів природного газу та про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до ст.6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», за свій рахунок, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання незаконним встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу; зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 квітня 2017 року поновити позивачам, як побутовим споживачам природного газу, режим нарахування природного газу відповідно до чинних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, з огляду на наступне. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»». Разом з тим, відповідно до постанови НКРЕКП № 653 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії з постачання природного газу, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області. В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року зазначено, що оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ. Згідно Кодексу ГРС та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 року оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяца за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №212/1796/18. На підставі викладеного, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивачів в цій частині. Доводи апеляційної скарги позивачів про те, що відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язаний встановити позивачам індивідуальні газові лічильники у строк до 01 січня 2018 року, колегією суддів відхиляються, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. В зв`язку з чим колегія суддів вважає, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язано забезпечити встановлення в квартирах позивачів, за свій рахунок, в термін до 01 січня 2021 року, індивідуальних газових лічильників, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволення позовних вимог. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системне тлумачення статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Аналогічний висновок зроблений і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання позову немайнового характеру. Позивачі, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», звільнені від сплати судового збору при зверненні з даним позовом. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави та збільшує цей розмір з 28430,80 грн. до 85292,40 грн., а також, зважаючи на звільнення позивачів від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави судового збору за подання позивачами апеляційної скарги, у розмірі 127 938,60 грн. При цьому, з урахуванням того, що за подання апеляційної скарги Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення однієї немайнової вимоги позивачів, сплатило 127 938,60 грн., замість необхідних 42 646,20 грн., з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», враховуючи що ним при поданні апеляційної скарги було переплочено судовий збір в розмірі 85 292,40 грн., на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позивачами апеляційної скарги в розмірі 42 646,20 грн. (127 938,60 грн. - 85 292,40 грн.=42 646,20 грн.) В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_38 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2019 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_38 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про визнання права на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та визнання, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», було зобов`язано за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог. Визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_11 , ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_12 , ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_13 , ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_14 , ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_15 , ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_16 , ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_17 , ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_18 , ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_19 , ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_20 , ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_21 , ОСОБА_20 , за адресою: АДРЕСА_22 , ОСОБА_21 , за адресою: АДРЕСА_23 , ОСОБА_22 , за адресою: АДРЕСА_24 , ОСОБА_23 , за адресою: АДРЕСА_25 , ОСОБА_24 , за адресою: АДРЕСА_26 , ОСОБА_25 , за адресою: АДРЕСА_27 , ОСОБА_26 , за адресою: АДРЕСА_28 , ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_29 , ОСОБА_28 , за адресою: АДРЕСА_30 , ОСОБА_29 , за адресою: АДРЕСА_31 , ОСОБА_30 , за адресою: АДРЕСА_32 , ОСОБА_39 , за адресою: АДРЕСА_33 , ОСОБА_32 , за адресою: АДРЕСА_34 , ОСОБА_33 , за адресою: АДРЕСА_35 , ОСОБА_34 , за адресою: АДРЕСА_36 , ОСОБА_35 , за адресою: АДРЕСА_37 , ОСОБА_36 , за адресою: АДРЕСА_38 , ОСОБА_37 за адресою: АДРЕСА_39 . Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», за свій рахунок, в термін до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирі індивідуального газового лічильника побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_11 , ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_12 , ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_13 , ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_14 , ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_15 , ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_16 , ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_17 , ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_18 , ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_19 , ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_20 , ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_21 , ОСОБА_20 , за адресою: АДРЕСА_22 , ОСОБА_21 , за адресою: АДРЕСА_23 , ОСОБА_22 , за адресою: АДРЕСА_24 , ОСОБА_23 , за адресою: АДРЕСА_25 , ОСОБА_24 , за адресою: АДРЕСА_26 , ОСОБА_25 , за адресою: АДРЕСА_27 , ОСОБА_26 , за адресою: АДРЕСА_28 , ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_29 , ОСОБА_28 , за адресою: АДРЕСА_30 , ОСОБА_29 , за адресою: АДРЕСА_31 , ОСОБА_30 , за адресою: АДРЕСА_32 , ОСОБА_40 , за адресою: АДРЕСА_33 , ОСОБА_32 , за адресою: АДРЕСА_34 , ОСОБА_33 , за адресою: АДРЕСА_35 , ОСОБА_34 , за адресою: АДРЕСА_36 , ОСОБА_35 , за адресою: АДРЕСА_37 , ОСОБА_36 , за адресою: АДРЕСА_38 , ОСОБА_37 за адресою: АДРЕСА_39 . Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2019 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» на користь держави судового збору з 28 430 гривень 80 копійок до 85 292 (вісімдесят дві тисячі двісті дев`яноста дві) гривень 40 (сорок) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» за подання апеляційної скарги позивачами на користь держави судовий збір у розмірі 42 646 (сорок дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 20 (двадцять) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: