Ухвала КАС ВС № 540/2426/19

УХВАЛА 09 вересня 2020 року м. Київ справа № 540/2426/19 провадження № К/9901/17168/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Н.В. Коваленко, суддів: Я.О. Берназюка, Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу виконавчого комітету Генічеської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Генічеської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», про визнання неправомірним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради «Про тарифи на послуги КП «Генічеське ВУВКГ» від 10.12.2018 року №315. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області від 10.12.2018 №315 «Про тарифи на послуги КП «Генічеське ВУВКГ» в частині затвердження тарифів на послуги водопостачання і водовідведення для населення в розмірі 15 грн. 60 коп. за 1 куб.м. питної води, тарифів за водовідведення, прийняття і очищення стічної води для населення в розмірі 17 грн. за 1 куб.м. стічної води. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, виконавчий комітет Генічеської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою від 30 липня 2020 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу виконавчого комітету Генічеської міської ради та надав скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), та подання документа про сплату судового збору за звернення з цією касаційною скаргою. Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав 10 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На виконання вимог ухвали 25 серпня 2020 року від виконавчого комітету Генічеської міської ради надійшла нова редакція касаційної скарги разом з платіжним дорученням про сплату судового збору. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Якщо касаційну скаргу подано на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Разом з тим, вивчивши нову редакцію касаційної скарги, суд установив, що виконавчий комітет Генічеської міської ради вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку Встановлено, що предметом оскарження у справі №540/2426/19 є рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради №315 «Про тарифи на послуги КП «Генічеське ВУВКГ» від 10 грудня 2018 року, яким було встановлено тарифи водопостачання /водовідведення від КП «Генічеське ВУВКГ. Предметом оскарження у справі №813/1790/18, на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилається скаржник, є постанова Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення на позивача штрафу у розмірі 32000,00 грн. Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їх юридичний зміст - права й обов`язки учасників. Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, вказані у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, не заслуговує на увагу, оскільки наведене судове рішення стосуються оцінки судом інших фактичних обставин. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України. Відповідно до частини другої статті 332 та частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу виконавчого комітету Генічеської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Генічеської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», про визнання неправомірним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя С.М. Чиркін