Ухвала КАС ВС № 540/2426/19

УХВАЛА 30 липня 2020 року Київ справа №540/2426/19 провадження №К/9901/17168/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу виконавчого комітету Генічеської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Генічеської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», про визнання неправомірним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради «Про тарифи на послуги КП «Генічеське ВУВКГ» від 10.12.2018 року №315. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області від 10.12.2018 №315 «Про тарифи на послуги КП «Генічеське ВУВКГ» в частині затвердження тарифів на послуги водопостачання і водовідведення для населення в розмірі 15 грн. 60 коп. за 1 куб.м. питної води, тарифів за водовідведення, прийняття і очищення стічної води для населення в розмірі 17 грн. за 1 куб.м. стічної води. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, виконавчий комітет Генічеської міської ради Херсонської області звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 08 липня 2020 року. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої, частини четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та до неї додається, зокрема, документ про сплату судового збору. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявник у касаційній скарзі не зазначив жодної з передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, на яких подається касаційна скарга. При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Необґрунтування скаржником наявності підстав касаційного оскарження згідно зі статтею 328 цього Кодексу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. Крім того, касаційна скарга не відповідає вимозі частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору. З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач - фізична особа звернувся до суду з позовом у 2019 році та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1536,80 грн (200% від 768,40 грн). Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху. За таких обставин, касаційну скаргу виконавчого комітету Генічеської міської ради слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року згідно з частиною четвертою статті 328 цього Кодексу, а також документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу виконавчого комітету Генічеської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Генічеської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», про визнання неправомірним та скасування рішення.

2. Надати виконавчому комітету Генічеської міської ради десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

4. Надіслати виконавчому комітету Генічеської міської ради копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя С.М. Чиркін