Постанова 4850 № 200/5711/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року справа №200/5711/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. (повний текст складено 23 червня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/5711/20-а (головуючий І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про зобов`язання зняти арешт з карткового рахунку,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач), в якому просила зобов`язати зняти арешт із карткового рахунку № НОМЕР_1 в ТВБВ №10004/01 філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" для отримання заробітної плати, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (арк.справи 1-5) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 200/5711/20-а позовні вимоги задоволено, внаслідок чого: зобов`язано Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича зняти арешт з грошових коштів, на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ТВБВ №10004/01 філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ). (арк.справи 73-75) Не погодившись з таким рішенням, Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. (арк.справи 114-121) Позивач в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 . 26 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Платинум банк" укладено договір №08548/0007XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту. За даним договором банк надає клієнту у користування особистий спеціальний платіжний засіб - міжнародну платіжну картку. Банк здійснює кредитне обслуговування рахунку, шляхом надання клієнту кредитного ліміту у розмірі 14000 грн. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинено виконавчий напис №618 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №08548/0007XSGF, укладеним з ПАТ "Платінум Банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "Фінансова компанія "Сіті фінанс" на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами від 22.02.2018 р. Загальна сума, що підлягає стягненню складає 32808,49 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті фінанс" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою про примусове виконання виконавчого напису №618 від 26 лютого 2020 року. 27 травня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62193825 з виконавчого напису №618 від 26.02.2020 р., якою постановлено стягнути з божника на корить ТОВ "Фінансова компанія" "Сіті фінанс" заборгованість у розмірі 33308,49 грн. та виконавчий збір у розмірі 3330,85 грн. Постановою приватного виконавця від 27 травня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать ОСОБА_1 . Суд першої інстанції як підставу для задоволення позовних вимог визначив, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404 забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404 у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне. Спірним питанням у даній справі є правомірність дій приватного виконавця, які полягають у накладенні арешту на грошові кошти по заробітній платі, що містяться на відкритому на ім`я ОСОБА_1 картковому рахунку НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404). Стаття

5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень.

1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

2. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону… . Стаття

10. Заходи примусового виконання рішень.

1. Заходами примусового виконання рішень є: 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Стаття

48. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Стаття

56. Арешт і вилучення майна (коштів) боржника (наводиться у відповідній частині).

1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Стаття

59. Зняття арешту з майна.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Стаття

68. Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

2. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Стаття

70. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.

1. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

2. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

3. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Стаття

73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення.

1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 128 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України), при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Постановою правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 (у редакції від 17.01.2020) затверджено Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» (далі - Інструкція). Пункт 68 розділ V. Банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. Пункт 69 розділ V. Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок). Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку. Постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» затверджено: План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. (далі - Інструкція та План рахунків). Додатком 1 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України «Призначення та ознаки рахунків бухгалтерського обліку банків України» передбачено, що група рахунків 262 - кошти на вимогу фізичних осіб, зокрема, 2620 - Призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. Заробітна плата позивача у розмірі не більше 80 відсотків є коштами, на які заборонено звертати стягнення, а заробітна плата у розмірі 20 відсотків - є коштами для звернення стягнення, що передбачено - Розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження». З постанови про накладення арешту колегією суддів встановлено накладення арешту на рахунки позивача, згідно вказаного переліку, у розмірі суми стягнення 36939,34 грн., окрім рахунків звернення стягнення на які заборонено. (арк. справи 16-17) При цьому право накладення арешту передбачено ст. 56 Закону № 1404. У свою чергу, єдиною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови позивач вважає неможливість накладення арешту на її зарплатний рахунок, що є рахунком зі спеціальним призначенням. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 справа № 905/361/19 зазначено наступне: «Чинним законодавством не передбачено відкриття суб`єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати … . Рахунок боржника № 2600725115 на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника … . Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено.». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 справа № 344/8982/17 і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від такої позиції. Колегією суддів встановлено, що особистий рахунок № НОМЕР_4 не є рахунком зі спеціальним призначенням, а згідно вказаної вище Інструкції та Плану рахунків група рахунків 262 - кошти на вимогу фізичних осіб, зокрема, 2620 - кошти на вимогу фізичних осіб. Факт отримання позивачем заробітної плати на цей рахунок вказаних висновків не спростовує. Як вже відзначалося, законом не заборонено звертати стягнення, зокрема, на заробітну плату та право накладати арешт на рахунки. З наявних у справі доказів: довідок роботодавця, АТ «Державний ощадний банк України, ДФС України, виписки про рух коштів на рахунку № № НОМЕР_4 колегією суддів встановлено, що на вказаний картковий рахунок надходить заробітна плата позивача, яка у повному обсязі підлягає арешту та утриманню на виконання постанови про арешт коштів боржника від 27.05.2020. При цьому, за наявними матеріалами виконавчого провадження колегією суддів не встановлено винесення постанови про звернення стягнення саме на заробітну плату. У ситуації, що склалась колегія суддів, з одного боку погоджується із доводами відповідача, що спірний рахунок не є рахунком звернення стягнення чи арешт якого заборонені, з іншого факт арешту та утримання зарплатних коштів у повному обсязі суперечить ст. 70 Закону № 1404 та ст. 128 КЗпП України. При цьому потрібно розуміти, що на спірний картковий рахунок можуть надходити не лише кошти у вигляді заробітної плати, а й будь-які інші надходження, однак арешт/утримання заробітної плати не може перевищувати 20 %. Водночас ч. 3 ст. 68 Закону № 1404 визначає особливості звернення стягнення на заробітну плату шляхом надсилання постанови для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Власне арешт у процедурах звернення стягнення на заробітну плату не застосовується. У п. п. 7.20-7.22 вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду, яку суд вважає релевантною до обставин даної справи, зазначено, що у разі виникнення в боржника зобов`язань з заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо такий накладено, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані щодо надсилання позивачем відповідачу клопотання про зняття арешту з рахунку № № НОМЕР_4 та на момент апеляційного перегляду дані щодо зняття арешту з вищезазначеного рахунку відповідачем або відмови в знятті з арешту відсутні. Колегія суддів також приймає доводи відповідача, що в оскаржуваній постанові міститься повідомлення банкам про накладення арешту на рахунки, окрім рахунків накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Системний аналіз ст. 52 та ст. 59 Закону № 1404 дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов`язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов`язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону. Матеріали виконавчого провадження не містять повернутих банками постанов приватного виконавця з вказаних вище мотивів. Власне факт накладення АТ «Державний ощадний банк України» арешту на вказаний вище рахунок свідчить, що такий рахунок не має особливого статусу. Верховний Суд в ухвалі від 07.02.2019 справа № 727/6404/18 зазначив, що в разі, коли банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано вказане в постанові застереження щодо непоширення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи. Вказане кореспондує із висновком Великою Палатою Верховного Суду (вказана вище), що арешт має бути знятий власне виконавцем на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 у випадку надходження документального підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Зі свого боку позивач не позбавлена права відповідно п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404 звернутися до приватного виконавця із клопотання та відповідним документальним підтвердженням про зняття арешту із рахунку на який вона отримує заробітну плату. У свою чергу відмова приватного виконавця у задоволенні такого клопотання є предметом розгляду суду на підставі ч. 5 ст. 59 Закону № 1404. Також колегія суддів звертає увагу, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення з боржника основної винагороди є чинними та у даній справі не оскаржуються. Водночас виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. (ч. 6 ст. 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 № 1403). Колегією суддів ознак протиправності оспорюваної у справі постанови не встановлено, а тому правові підстави для її скасування наразі відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії приватного виконавця Клименка Романа Васильовича є законними та правомірними, які не суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється. Керуючись статтями 23, 33, 139, 271, 272, 287, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 200/5711/20-а - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 200/5711/20-а - скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про зобов`язання зняти арешт з карткового рахунку - відмовити. Повне судове рішення складено 09 вересня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г.Казначеєв І.Д. Компанієць