Постанова Львівський апеляційний суд № 446/1237/20

Справа № 446/1237/20 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І. Провадження № 33/811/1158/20 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бартківа Ігоря Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кам`янка-Бузького районного Львівської області від 28 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, в с т а н о в и в : постановою судді Кам`янка-Бузького районного Львівської області від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 грн. у дохід держави. Згідно з постановою судді місцевого суду, 4 липня 2020 року о 10:00 годині на а/д «Київ-Чоп М-06 503 км», водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Neoplan» №208, д.н.з. НОМЕР_1 , виконував регулярний рейс по перевезенню пасажирів без індивідуального захисту: респіратора чи захисної маски, чим порушив правила щодо карантину, передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб, а також п.п. 7 п. 3 Постанови КМУ від 20 травня 2020 року №392. На постанову судді Кам`янка-Бузького районного Львівської області від 28 липня 2020 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить дану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить визнати неналежним та недопустимим доказом складений поліцією щодо нього протокол про адміністративне правопорушення та вилучити його з матеріалів справи №446/1237/20. 2 вересня 2020 року апелянт подав зміни до апеляційної скарги, відповідно до яких просив постанову судді першої інстанції скасувати, а матеріали справи повернути до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення. Вказує, що протокол щодо нього складено не надто розбірливим почерком, в порушення ст. 256 КУпАП без двох свідків, без двох понятих, без зазначення частини статті 44-3 КУпАП. Його безпідставно зупинено без пояснення причини зупинки та фактично затримано без складання протоколу затримання, без роз`яснення його права на захист, адвоката йому не було надано, огляд місця події не проводився. Посилається на те, що він не здійснював регулярних перевезень. До того ж, поліцейські не склали протоколи та адмінматеріали на інших водіїв, які переміщалися по тій самій ділянці дороги. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бартківа І.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На переконання судді апеляційного суду, цих вимог закону суддя місцевого суду при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримався. Так, статтею 44-3 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в порушенні особою правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. При цьому згідно з вимогами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. З протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №058528 від 7 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 вміняється порушення вимог підпункту 7 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392. Підпунктом 7 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 (у редакції станом на 4 липня 2020 року) встановлено заборону здійснення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, зокрема пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більше ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та контроль використання засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення. Таким чином норма, яка встановлює обов`язковість перебування водія у засобі індивідуального захисту (зокрема, респіраторі або захисній масці) є імперативною. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Однак у суді першої інстанції він вину у вчиненому визнавав частково. Зокрема, зазначив, що маска у нього була приспущена на підборідді через те, що в нього був закладений ніс та було важко дихати. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №153991 від 4 липня 2020 року. З огляду на наведене, змінювальні покази ОСОБА_1 з часткового визнання вини на її заперечення суддя апеляційної інстанції розцінює як спосіб захисту та уникнення відповідальності за вчинене. Посилання апелянта на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №153991 від 4 липня 2020 року відсутнє посилання на частину статті 44-3 КУпАП, вчинення якої йому інкримуніється, є підставою для визнання такого протоколу неналежним доказом, не знайшли свого підтвердження, оскільки стаття 44-3 КУпАП не містить пунктів і частин. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Таким чином, відомості про свідків вказуються у протоколі тільки тоді, якщо вони є. Залучення понятих під час складення протоколу про адміністративне правопорушення чинним законодавством не передбачено, а тому доводи апелянта в цій частині не беруться до уваги суддею апеляційної інстанції. Участь захисника під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не є обов`язковою. При цьому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Тобто особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має право залучити захисника під час розгляду справи в суді. ОСОБА_1 таким правом скористався під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, порушення права на захист ОСОБА_1 відновлено шляхом подання ним апеляційної скарги та прийняття такої до розгляду суддею апеляційної інстанції. Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції не склали протоколи про адміністративні правопорушення щодо інших осіб, які у той же день пересувались на транспортних засобах на тій самій ділянці дороги, не береться до уваги суддею апеляційної інстанції, оскільки дана обставина не може бути перевірена. Крім того, зазначені факти жодним чином не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема: зупинення транспортного засобу. Крім того, відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Таким чином, поліцейські при виконані службових обов`язків вправі здійснювати зупинку транспортних засобів. Безпідставність його зупинки, як про це вказує апелянт, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки стосовно ОСОБА_1 поліцейськими було складено протокол про адміністративне правопорушення, зумовлене порушенням правил карантину. Відтак відсутність засобу індивідуального захисту у водія ОСОБА_1 і стала причиною зупинки його автобуса. Доводи апелянта в частині того, що поліцейськими його було фактично затримано без складення протоколу затримання не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 260 КУпАП У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається, зокрема, адміністративне затримання особи. Частинами 1, 2 ст. 261 КУпАП визначено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. У даному випадку відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 продовжував вчинення адміністративного правопорушення, що унеможлювало складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Навпаки, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №153991 від 4 липня 2020 року вбачається, що такий було складено на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 зазначений протокол підписав та власноручно надав письмові пояснення до нього. З огляду на наведене, у даному випадку затримання не здійснювалось. При цьому складення протоколу про адміністративне правопорушення, яке займає певний час, не можна розцінювати як адміністративне затримання особи. З огляду на наведене, суддя апеляційного суду погоджується із висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Даний висновок суддя місцевого суду зробив на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, яким надана вірна оцінка. При цьому доводи апелянта про те, що він не здійснював перевезення пасажирів, оскільки у нього відсутня ліцензія на це, жодними доказами не підтверджені. Будь-яких інших доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків, викладених у постанові судді місцевого суду, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бартків І.Б. не надали та таких суддею апеляційної інстанції не здобуто. Враховуючи наведене, вважаю, що суддя місцевого суду розглянув справу у відповідності до положень ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, повно та об`єктивно дослідив обставини справи і обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Обираючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя місцевого суду дотримався вимог ст. 33 КУпАП, урахував дані про особу порушника, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, епідеміологічну ситуацію в регіоні, а також те, що у нього були ознаки ГРВІ (зокрема закладеність носа), однак він здійснював перевезення пасажирів, ступінь його вини, та в межах санкції ст. 44-3 КУпАП призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а, отже, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в : постанову судді Кам`янка-Бузького районного Львівської області від 28 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.