Постанова 4804 № 264/490/20

22-ц/804/2465/20 264/490/20 Єдиний унікальний номер 264/490/20 Номер провадження 22-ц/804/2465/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Биліни Т.І., Мироненко І.П., секретар судового засідання Сікора М.М., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_4 , заінтересована особа - служба у справах дітей Кальміуської районної державної адміністрації Маріупольської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Іванченко А.М. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Кальміуської районної держаної адміністрації Маріупольської міської ради, про видачу обмежувального припису, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: - обмежити спілкування ОСОБА_3 з заявником ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_5 , 2005 року народження, та ОСОБА_6 , 2010 року народження, на строк 6 місяців з можливістю продовження на 6 місяців; - заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме за адресою їх проживання: АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця навчання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме до ЗОШ № 34, яка розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. Гастелло, 17; - заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , або контактувати через інші засоби зв`язку, як особисто так і через ОСОБА_4 , 1969 року народження; - заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_1 , а саме до ЗОШ № 20, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. Ливарна, 4; - обмежити спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - на строк 6 місяців з можливістю продовження на 6 місяців; - заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , а саме за адресою їх проживання: АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця навчання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , а саме до ЗОШ № 34, яка розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. Гастелло, 17; - заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , або контактувати через інші засоби зв`язку, як особисто так і через представника; - заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_1 , а саме до ЗОШ № 20, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. Ливарна,

4. В обґрунтування заяви вказує на те, що до жовтня 2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .. Від шлюбу мають трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із матір`ю, знаходяться на її утриманні. Рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 20.01.2014 року з ОСОБА_3 на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, до досягнення дітей повноліття, починаючи утримання з 23.12.2013 року. Батько дітей не виконує належно обов`язок по утриманню дітей. Станом на 01.01.2020 року його заборгованість по аліментам складає 18499,67 грн., відносно ОСОБА_3 Кальміуським ВП м.Маріуполя розпочато кримінальне провадження за ст.164 КК України. У зв`язку із бездіяльністю державного виконавця з приводу виконання рішення суду про стягнення аліментів відносно державного виконавця Кальміуським ВП також відкрито кримінальне провадження за ст. 366 КК України. Боржник ОСОБА_3 постійно мешкає на території РФ, де працює, проте аліменти не сплачує, чим чинить відносно неї та їх неповнолітніх дітей економічне насильство. Крім того, ОСОБА_3 чинить психологічне насильство відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_10 , 2005 року народження, після телефонних розмов з батьком дівчинка пригнічена, перебуває у поганому настрої. Конкретних доказів психологічного насильства ОСОБА_3 щодо доньки ОСОБА_10 немає. Крім того, теперішня дружина її колишнього чоловіка ОСОБА_3 ОСОБА_4 спілкується з її донькою ОСОБА_7 , вона підбурювала дитину проти матері, у зв`язку із чим, між ОСОБА_1 та донькою почали виникати конфлікти. Донька ОСОБА_10 під впливом ОСОБА_4 написала на неї заяву про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постановою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 05.09.2019 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням передбаченого ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення. Постановою Донецького апеляційного суду від 22.10.2019 року постанову Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 05.09.2019 року скасовано та провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП. ОСОБА_4 також зверталась до Кальміуського ВП із заявою про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України за те, що заявник нібито вкрала мобільний телефон у своєї доньки ОСОБА_10 . Вони з донькою пережили стрес та моральні страждання, чим зазнали психологічного насильства з боку ОСОБА_4 яка переслідує її постійно. Так ОСОБА_4 звернулась до Жовтневого ВП із заявою про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постановою Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 06.09.2019 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_4 вказану постанову не оскаржувала. Своїми діями ОСОБА_4 завдала психологічного насильства відносно неї та її доньки ОСОБА_7 . Просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з зазначеними обмеженнями та встановити строк дії застережних заходів - шість місяців. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції змінити, ухвалити рішення про обмеження права батька ОСОБА_3 на спілкування з дітьми на 6 місяців з можливим подовженням строку на 6 місяців, заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання заявника та дітей, до місця навчання дітей, заборонити ОСОБА_3 вести з заявником та дітьми листування й телефонні переговори, контактувати з ними як особисто, так і через його представника і дружину ОСОБА_4 . В частині відмови у застосуванні обмежень до ОСОБА_4 заявник рішення не оскаржує. В обґрунтування скарги посилається на те, що усі обставини для вирішення такого питання були повно і достатньо викладені у заяві про видачу обмежувального припису. Заборгованість по аліментам батьком неповнолітніх дітей не погашена і на час подачі апеляційної скарги на рішення суду. Погашення батьком дітей боргу по аліментам частками і не систематично, а час від часу, не можна вважати належним виконанням обов`язку по утриманню дітей. Тому заявник вважає, що висновки суду про відсутність доказів психологічного та економічного насильства, захистити від якого дітей необхідно шляхом винесення обмежувального припису, є неправильними, такими, що не відповідають дійсності. Як заявник, так і неповнолітні діти отримують психологічні страждання у зв`язку із відсутністю регулярної і достатньої сплати аліментів, тому вона вважає, що батька дітей необхідно таким чином спонукати виконувати батьківські обов`язки. Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Молчанов Р.Е. в судове засідання апеляційного суду, призначене на 03.09.2020 року, не явилися. Справа призначалася до розгляду на 13.08.2020 року, була відкладена на 20.08.20202 року за клопотанням представника заявника ОСОБА_1 адвоката Молчанова Р.Е., у зв`язку із зайнятістю адвоката. 20.08.2020 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із задоволенням клопотання представника ОСОБА_2 про витребування матеріалів виконавчого провадження щодо примусового стягнення аліментів з ОСОБА_3 , при цьому про час та місце наступного судового засідання були повідомлені безпосередньо в судовому засіданні, про що є розписка ОСОБА_1 (а.с.212). Про причини неявки 03.09.2020 року суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надавали. Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені. Представник заінтересованої особи - Служба у справах дітей Кальміуської районної держаної адміністрації Маріупольської міської ради надав апеляційному суду заяву про розгляд справи без його участі. У відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності учасників справи, які повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що заявником ОСОБА_1 не представлено суду доказів щодо вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фізичного, психологічного, а також фінансового насильства відносно неї чи їх спільних малолітніх дітей, тому немає підстав для застосування положення чинного Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» про обмежувальний припис. З висновками суду колегія суддів не може погодитись в повному обсязі, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 13.10.2017 року. Від шлюбу мають трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 20.01.2014 року з ОСОБА_3 на користь заявника ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, до досягнення дітей повноліття, починаючи утримання з 23.12.2013 року. Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 23.10.2015 року за поданням державного виконавця Іллічівського ВДВС Аліппу К.М. було оголошено у розшук. Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 24.02.2017 року у задоволенні подання державного виконавця Іллічівського ВДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 було відмовлено. Як вбачається з довідки про розмір заборгованості, виданої державним виконавцем Кальміуського ВДВС 02.01.2020 року, станом на 01.01.2020 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість по аліментам складає 18499,67 грн.. На 01.03.2020 року заборгованість по аліментам складає 15999,00 гривень. У зв`язку із наявною заборгованістю за заявою ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 Кальміуським ВП м.Маріуполя триває кримінальне провадження № 12019050800001581 від 12.09.2019 року за ст.164 ч.1 КК України. Також за заявою ОСОБА_1 відносно державних виконавців Кальміуського ВДВС та Центрального ВДВС за підробку офіційних документів щодо нарахування боргу по виплаті аліментів ОСОБА_3 на користь заявниці ОСОБА_1 . Кальміуським ВП відкрито кримінальне провадження № 12018050800000762 від 14.05.2018 року за ст. 366 КК України . Постановою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 05.09.2019 року заявника ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , 2005 року народження, провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постановою Донецького апеляційного суду від 22.10.2019 року постанову Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 05.09.2019 року скасовано та провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП. Постановою Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 06.09.2019 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Згідно з п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках. визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Судом першої інстанції проаналізовано норми вказаного закону, і зазначено, що відповідно до ст.1 цього Закону домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, у тому числі, на мати (батька) одного з подружжя (колишнього подружжя) та дітей подружжя (колишнього подружжя). Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 та п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. Положеннями ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті (ч.4 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Судом першої інстанції враховано вищенаведені норми закону, досліджено надані заявником докази, і вирішено, що доводи заяви не знайшли свого підтвердження. Не погодитися з ним неможливо. Судом перевірені доводи заявника про те, що у батька дітей є заборгованість зі сплати аліментів. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 допустив заборгованість, але її погашає. Так, станом на 01.01.2020 року заборгованість по аліментам складала 18499,67 грн, а на 01.03.2020 року - 15999,00 гривень. Судом першої інстанції перевірені доводи заявниці про порушення платником обов`язку по сплаті аліментів, що на її думку є економічним насильством. Так, судом врахована довідка про розмір заборгованості по сплаті аліментів, виданої державним виконавцем Кальміуського ВДВС вбачається, що ОСОБА_3 сплачував аліменти з квітня 2018 року по грудень 2019 року в різних сумах, але кожного місяця. Крім того, боржник в січні 2020 року повідомляв ДВС про нове місце проживання: АДРЕСА_2 та місце роботи ООО «ТК Древо Жизни» за адресою 124475, РФ, м. Москва, вул. Дибенко, буд. 22 корп.2. 04 лютого 2020 року він надіслав стягувачу аліментів 5211,67 гривень. 10.02.2020 року державним виконавцем роз`яснено порядок виконання рішення суду на території Російської Федерації. 27 лютого 2020 року на ім`я стягувача ОСОБА_3 надіслав 4001,00 гривень, 28 лютого - 3512,00 гривень. В суді першої інстанції заявник пояснювала, що в подальшому щомісяця отримує від боржника аліменти, так у квітні 2020 отримала від 5000 до 6000 гривень, у травні 2020 року отримала від боржника аліменти 5500 гривень. З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області вбачається, що боржник звертався до управління 20.08.2019 року з заявою - повідомленням, про неможливість перерахування аліментів з Російської Федерації, посилаючись на додаток до Указу Президента України № 467/2016 щодо закриття офіційних платежів з Російської Федерації в Україну. Таким чином, суд всебічно дослідив матеріали справи, надані докази і правильно встановив, що батько дітей надає допомогу, не перестав виплачувати аліменти, а труднощі з регулярною сплатою аліментів викликані об`єктивними причинами, зокрема, з перерахуванням грошей з іншої країни. Тому неможливо не погодитися із висновком суду про те, що батько дітей ОСОБА_3 , хоча і має заборгованість по аліментам, але переймається долею своїх дітей, піклується про їх потреби, сплачує аліменти і погашає заборгованість, отже, відсутній ризик щодо вчинення ОСОБА_3 економічного насильства відносно заявника та їх неповнолітніх дітей. Доказів психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до заявника та дітей суду не надано, і цей висновок суду в апеляційній інстанції заявником не спростований також. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із рішенням суду. Твердження заявника про те, що вона надала достатньо належних доказів для задоволення її заяви, спростовуються матеріалами справи. Всі доводи апеляційної скарги заявника були предметом розгляду в суді першої інстанції, і суд надав їм мотивовану і обґрунтовану с точки зору процесуального і матеріального права оцінку. Судом належно оцінені докази: окремо кожний та у їх сукупності, результати оцінки доказів судом відображені в рішенні. Задля перевірки доводів апеляційної скарги колегією суддів досліджені матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №264/14800/13-ц відносно боржника ОСОБА_3 .. Матеріали виконавчого провадження не спростовують висновків суду, а напроти, об`єктивно підтверджують встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для висновку про економічне насильство з боку батька дітей - платника аліментів. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Твердження заявника про те, що заборгованість по аліментам у батька дітей на час перегляду в апеляційному суді рішення суду першої інстанції не погашена, а складає 10999 грн, не спростовують правильність рішення суду, оскільки зі справи вбачається, що ОСОБА_3 намагається погасити борг по аліментам, і що заборгованість склалася з об`єктивних причин. Колегія суддів вважає, що за своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 264 ЦПК України. Суд дав вірну оцінку наданим сторонам доказам, і до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, у досліджені яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, або їх неподання було б зумовлено поважними причинами, заявником апеляційному суду не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, вбачається, що рішення суду першої інстанції постановлено згідно з вимогами чинного законодавства, належно обґрунтовано та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення . Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 08 вересня 2020 року. Судді : Є.Є. Мальцева І.П. Мироненко Т.І. Биліна