Ухвала КГС ВС № 905/302/20

УХВАЛА 07 вересня 2020 року м. Київ Справа № 905/302/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення штрафу у розмірі 44 170,00 грн, ВСТАНОВИВ: 14.08.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця (далі - АТ "Українська залізниця", Позивач) звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у цій справі. Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.04.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь АТ "Українська залізниця" штраф у розмірі 8 834,00 грн та 2 102,00 грн судового збору; в задоволенні решти вимог відмовлено. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволені позову на суму 35 336,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За частиною сьомою статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн. Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 44 170,00 грн штрафу. Зазначена сума є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові неправильно застосували норми матеріального права, а саме частину третю статті 551, частину першу статті 909 Цивільного кодексу України; статті 233, частину першу статті 307 Господарського кодексу України; статті 24, 118, 122 Статуту залізниць України. На думку скаржника, суди дійшли правильних висновків про те, що Статут залізниць є спеціальним нормативним актом, але не врахували правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17, від 05.02.2019 у справі №914/2339/17. Крім того, вважає, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики застосування статті 122 Статуту залізниць України в частині стягнення з вантажовідправника штрафу незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення, а також має суспільний інтерес для залізниці в цілому. Разом з цим, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики або має виняткове значення для скаржника, зокрема, що результат вирішення цього спору судами виходить за межі звичайних наслідків вирішення такого роду спорів. Не знаходять свого підтвердження і доводи скаржника про те, що справа становить суспільний інтерес, оскільки саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. У зв`язку з цим Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у цій справі має бути відмовлено. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 905/302/20.

2. Направити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" копію цієї ухвали, касаційну скаргу з доданими матеріалами на 17 аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення № 2958351 (#544321662705) від 07.08.2020 на суму 4 204,00 грн; копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Пільков Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак