Постанова 4811 № 463/4418/17

Справа № 463/4418/17 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І. Провадження № 22-ц/811/959/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Крайник Н. П. суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П. при секретарі: Сеньків Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2019 року у справі за позовом Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пшеничної Уляни Вікторівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб: управління комунальної власності Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роста Трейд» про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна, - в с т а н о в и в: 04.09.2017 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (1/4 частини), ОСОБА_1 (1/4 частини), ОСОБА_3 (1/4 частини), ОСОБА_4 (1/4 частини) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , та зобов`язати відповідачів повернути вказане майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31801228 від 11.10.2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_4 , індексний номер: 31801177 від 11.10.2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_2 , індексний номер: 31801134 від 11.10.2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_1 , індексний номер: 31801297 від 11.10.2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Львівською міською радою було встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради (на підставі рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова №176 від 10.03.1987 року), зареєстровано в рівних частках (по 1/4) за відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Роста Трейд» від 06.10.2016 року. Зазначене нерухоме майно було внесено до статутного капіталу ТзОВ «Роста Трейд» ОСОБА_5 на підставі протоколу №2 загальних зборів учасників ТзОВ «Роста Трейд» від 03.10.2016 року, акту приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу б/н від 03.10.2016 року. Право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 набуто на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №780 від 30.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І., укладеного з ОСОБА_6 , який набув право власності на спірне майно 30.09.2016 року на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР від 04.09.1995 року №451 та реєстраційного посвідчення №573 від 16.09.1995 року, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Оскільки Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, розпорядження №451 від 24.07.2017 року, яке би стосувалося спірних приміщень не приймала, вважає, що майно вибуло незаконно з володіння власника Львівської міської ради поза її волею, оскільки згоди на його відчуження міська рада не давала, а тому наявні підстави, передбачені ст. 388 ЦК України для його витребування з чужого незаконного володіння. Про незаконність заволодіння вказаним майном свідчить і розпочате по даному факту кримінальне провадження №42016141040000088 від 25.08.2016 року. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пшеничної Уляни Вікторівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб: управління комунальної власності Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роста Трейд» про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна відмовлено. Рішення суду оскаржила Львівська міська рада. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 станом на 24.02.2011 року перебувало у власності територіальної громади м. Львова, а відтак вчинення будь-яких дій щодо вказаного майна без згоди власника є підставою для його витребування відповідно до ст. 388 ЦПК України. Вважає, що внаслідок вибуття зазначеного нежитлового приміщення із комунальної власності було порушено права, майнові інтереси законного власника майна -територіальної громади м. Львова, оскільки рішення про передачу у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 Львівською міською радою не приймалось. Розпорядження № 451 від 04.09.1995 року, яке було підставою вибуття вказаного приміщення з володіння Львівської міської ради не приймалось, що підтверджується листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 24.07.2017 року № 4-31-1726. Вважає, що доводи суду першої інстанції про те, що лист від 24.07.2017 року № 4-31-1726 виданий самим позивачем в підтвердження власних інтересів є безпідставними, оскільки зазначений лист виданий не позивачем - Львівською міською радою, а Галицькою районною адміністрацією, яка є окремою юридичною особою. Крім того, станом на 30.09.2016 року розпорядження № 451 від 04.09.1995 року не могло бути підставою для набуття права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_1 , оскільки не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Зазначає, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно на незаконних підставах незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угодо щодо спірного майна недійсними. Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про недоведення позивачем факту незаконного внесення відомостей про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 , оскільки встановлення правомірності вибуття права власності спірних приміщень є предметом доказування саме у даній справі. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини. У статті 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Згідно із частиною третьою статті 16 вказаного Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. За змістом статті 30 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності. Частиною першою статті 60 Закону № 280/97-ВР, встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Частинами п`ятою, восьмою цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Судом встановлено, що 30.09.2016 року, на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР №451 від 04.09.1995 року, реєстраційного посвідчення № 573 від 16.09.1995 року Львівського міжміського БТІ та технічного паспорта № 849, виданого 13.03.2006 року ОКП ЛОР «БТІ ТА ЕО» державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І., здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 на нежитлові приміщення, загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що за адресою: АДРЕСА_1 (рішення №31653050 від 30.09.2016 року). Надалі, 02.10.2016 року на підставі договору №780 від 30.09.2016 року ОСОБА_5 набуто права приватної власності на дане майно, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №31669847 від 02.10.2016 року). На підставі протоколу №2 загальних зборів учасників ТзОВ «Роста Трейд» від 03.10.2016 року та акту приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу б/н від 03.10.2016 року ОСОБА_5 зазначене нерухоме майно було внесено до статутного капіталу ТзОВ «Роста Трейд» та було прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень на спірне майно за ТзОВ «Роста Трейд» (рішення №31729754 від 05.10.2016 року). Після внесення спірних приміщень до статутного капіталу ТзОВ «Роста Трейд» на підставі протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Роста Трейд» від 06.10.2016 року право власності на спірне приміщення зареєстровано в рівних частках (по 1/4) за відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (рішення №31801228 від 11.10.2016 року, №31801177 від 11.10.2016 року, №31801134 від 11.10.2016 року, №31801297 від 11.10.2016 року). Зазначене вище стверджується долученою до матеріалів справи, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №85936115 від 26.04.2017 року. Матеріалами справи встановлено, що згідно договору оренди № Л-8205 від 02 квітня 2012 року, укладеного з Установою дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Личаківського району м. Львова, предметом договору є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 135,4 м2 , з індексами приміщень 11-1-11-6 відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 23.05.2005 року. Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване в нього. Відповідно до статей 386, 387 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої згаданої статті). Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183 цс 18) відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02 липня 2020 року у справі 461/7082/16-ц (провадження № 61-18553св19). Згідно наданої Галицькою районною адміністрацією м. Львова інформації за номером 451 зареєстровано розпорядження райадміністрації за іншою датою 14.07.1995 року «Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітньої ОСОБА_8 », а 04.09.1995 року за іншими номерами видавалися розпорядження № 610 та № 611 , якими надано дозволи на продаж квартир від імені неповнолітніх дітей. Таким чином, розпорядження Галицької районної державної адміністрації номер 451 від 04.09.1995 року не існує. При цьому, власник спірного приміщення Львівська міська рада згоди на відчуження спірних приміщень не надавала, не видавалося відповідне розпорядження і не реєструвалося реєстраційне посвідчення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та володіння на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачами порушує права Львівської міської ради, оскільки рішення про передачу у власність об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Львівською міською радою не приймалось. Суд першої інстанції безпідставно визнав відповідь Галицької районної адміністрації м. Львова недопустимим доказом, оцінивши її як таку, що надана самим позивачем в своїх же інтересах на підтвердження позовних вимог і в спростування заперечень відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності ознак недопустимості зазначеної відповіді у розумінні ст. 78 ЦПК України. Посилання суду першої інстанції на те, що станом на жовтень 2009 року Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради було відомо, що відчужується приміщення по АДРЕСА_1 не підтверджує факту правомірного відчуження спірного приміщення зі згоди Львівської міської ради, шляхом прийняття відповідного рішення у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, з огляду на те, що про незаконне вибуття майна з відання ЛМР дізнались лише у вересні 2016 року, коли відбулась державна реєстрація права власності за первісним власником ОСОБА_6 та у зв`язку із швидкою та почерговою зміною власників майна була відсутня можливість пред`явити позов про витребування майна саме до ОСОБА_6 . З врахуванням встановлених обставин справи, суд, керуючись принципом змагальності, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності вибуло поза волею власника та у подальшому ним не схвалено. Оскільки Львівська міська рада як власник спірного об`єкта не надавало згоди на таке вибуття, таке відбулось поза волею власника, тому слід витребувати майно у відповідачів на користь власника - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано в рівних частках (по 1/4) за відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відтак, підлягають до задоволення позовні вимоги Львівської міської ради про витребування у них спірного майна. Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійним правочином чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, Львівською міською радою сплачено 3200 грн судового збору за подання позовної заяви та 4800 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівської міської ради належить стягнути судовий збір у розмірі 2000 грн. з кожної. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2019 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пшеничної Уляни Вікторівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб: управління комунальної власності Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роста Трейд» про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна - задовольнити. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (1/4 частини), ОСОБА_1 (1/4 частини), ОСОБА_3 (1/4 частини), ОСОБА_4 (1/4 частини) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення, загальною площею 406,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати відповідачів повернути вказане майно. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31801228 від 11.10.2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_4 , індексний номер: 31801177 від 11.10.2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_2 , індексний номер: 31801134 від 11.10.2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_1 , індексний номер: 31801297 від 11.10.2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частину приміщення за ОСОБА_3 . Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 2000 грн. з кожної. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 04 вересня 2020 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Шеремета Н. О. Цяцяк Р. П.