Постанова Львівський апеляційний суд № 465/10609/23

Справа № 465/10609/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М. Провадження № 22-ц/811/474/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Чижа Л.М. за участю: прокурора Мацюри Р.І., представника Львівської міської ради Шевченко М.І., представника ОСОБА_1 Левковича Т.В., представника УКВ ДЕР ЛМР Заяць Б.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради та Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року у справі за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна, ВСТАНОВИЛА: Керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до суду із позовом в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна, в якому просив витребувати з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 110,7 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 731095046101), та стягнути судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що Франківською окружною прокуратурою м. Львова, за наслідками опрацювання відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено порушення інтересів територіальної громади м. Львова внаслідок незаконного заволодіння майном, яке перебувало у комунальній власності. Як вбачається з інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 26.10.2011 державним реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» проведено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Будівельний Львів» на нежитлові приміщення загальною площею 111,6 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34980672). Підставою виникнення права приватної власності ТОВ «Будівельний Львів» на вищевказане нерухоме майно було рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005. В подальшому, ТОВ «Будівельний Львів» відчужило вказане майно на користь ПП «Агентство «Версаль» на підставі договору міни, посвідченого 03.04.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №

626. Через 2,5 місяці з моменту набуття права власності ПП «Агентство «Версаль» відчужило вказані нежитлові приміщення на користь ТОВ «Швидкі руки» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.06.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1156. При цьому, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 20.06.2013 видано ТОВ «Швидкі руки» довідку № 3/8396 про те, що згідно інвентаризаційних матеріалів БТІ станом на 20.06.2013 площа нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 змінилась з 111,6 кв.м на 110,7 кв.м внаслідок перерахунку та уточнення площ. В подальшому, на одному із засідань загальних зборів учасників ТОВ «Швидкі руки» прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 18.05.2015, згідно з яким задоволено заяву ОСОБА_2 про його вихід з числа засновників цього товариства та повернення йому внесених коштів в статутний капітал товариства, зокрема, нежитловими приміщеннями загальною площею 110,7 кв.м, розташованими в будівлі АДРЕСА_1 . Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Байко Т.Я. 12.09.2015 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на вищевказане майно та 22.09.2015 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер: 44290038). ОСОБА_2 відчужив вказані приміщення на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 15.02.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №

921. Прокурор вказує, що перший власник вказаних нежитлових приміщень ТОВ «Будівельний Львів» в незаконний спосіб набув право власності на них, що у свою чергу призвело до їх незаконного вибуття з комунальної власності. Як вбачається з копії рішення Пустомитівського районного суду м. Львова від 11.05.2005, таке ухвалено у цивільній справі № 2-730/05 за позовом ВАТ «Львівобленерго», правонаступником якого в порядку ст. 37 ЦПК України є ТОВ «Будівельний Львів», до ОСОБА_3 про стягнення збитків, усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності. Водночас, з листів Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.05.2023 № 01-13/50/23, від 25.05.2023 № Д-3/34/2023 та від 08.06.2023 № 01-03/37/2023 вбачається, що згідно даних алфавітного показчика цивільних справ за 2005 рік та обліково-статистичної картки на цивільну справу № 2-730/2005 в суді була зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ «Львівобленерго» Пустомитівський РЕМ до ОСОБА_3 про відшкодування збитків. Внаслідок первинного аналізу інформації про справу, наведеної у рішенні суду на підставі якого вибуло майно, та інформації отриманої безпосередньо від суду можна знайти відмінності у номері справи та позивача. Крім цього, зазначені у рішенні суду обставини ставлять під сумнів той факт, що рішення суду саме в такій редакції із зазначенням саме таких обставин у його тексті ухвалювалось Пустомитівським районним судом Львівської області, а відтак є підстави вважати, що представлене ТзОВ «Будівельний Львів» для державної реєстрації рішення суду містить неправдиві відомості. З листа начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 22.05.2023 вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований в ДРРП на підставі рішення Радянського (Франківського) райвиконкому № 271 від 26.05.1987. Нежитлові приміщення під інд. 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 111, 6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , виступали предметом договорів оренди № Ф-2361-4 від 19.11.2004 та N? Ф-5312-7 від 11.05.2007 між Управлінням комунальної власності та ОСОБА_4 01.09.2011 нежитлові приміщення загальною площею 111, 6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , згідно з акту приймання-передачі було передано балансоутримувачу ЛКП «Старий Квартал». Управлінням комунальної власності з моменту його створення - (грудень 1998 року) дані приміщення за адресою АДРЕСА_1 не відчужувались. Враховуючи наведене, прокурор вважає, що спірні нежитлові приміщення вибули із власності Львівької міської ради поза її волею, що є підставою для витребування таких у останнього власника відповідача у справі. На підставі наведеного просив задовольнити його позов. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20.01.2025 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржила Львівська міська рада. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у цій справі встановлено факт вибуття майна з володіння Львівської міської ради не з її волі (на підставі неіснуючого рішення суду, а не рішення ради), що є підставою для витребування майна незалежно від заперечення відповідача, що він є добросовісним набувачем, який набув майно на підставі договору купівлі-продажу. Враховуючи наведене, спірне майно вибуло з володіння Львівської міської ради на підставі неіснуючого рішення суду, а не на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що свідчить про вибуття майна поза волею власника. Вказана обставина є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння, незалежно від заперечень відповідача про його добросовісність та набуття ним майна на підставі договору купівлі-продажу. Можливість відшкодування збитків на підставі ч. 1 ст. 661 ЦК України виключає покладення на відповідача індивідуального та надмірного тягаря із витребуванням майна. Витребування майна на користь територіальної громади є законним, пропорційним та відповідає суспільному та публічному інтересу. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. 16, 32, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), та не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Рішення суду оскаржив Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури. В апеляційній сказі зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Будівельний Львів» в незаконний спосіб набуло право власності на спірні нежитлові приміщення, що призвело до їх незаконного вибуття з комунальної власності. Вказує, що оскільки спірні нежитлові приміщення вибули із власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради поза її волею, наявні підстави для витребування таких від останнього власника ОСОБА_1 також зазначає, що ним не пропущено стрлок позовної давності для звернення до суду із цим позовом оскільки Львівській міській раді стало відомо про порушення її прав лише 06.06.2022 під час списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити новерішення про задоволення позову. Від ОСОБА_1 та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшли письмові відзиви на апеляційні скарги. У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор Мацюра Р.І., представник Львівської міської ради Шевченко М.І., представника УКВ ДЕР ЛМР Заяць Б.Р. підтримали апеляційні скарги з підстав, зазначених у них;представник ОСОБА_1 Левкович Т.В. заперечив проти задоволення апеляційних скарг, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарги слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. Судом установлено, що на підставі рішення Радянської народної Ради народних депутатів № 271 від 26.05.1987 затверджено реєстр № І житлових будинків/будівель/, які належать місцевим радам по Радянському району м. Львова (т.1 а.с.51, 52). Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2001 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду» прийнято у власність територіальної громади м. Львова відомчі житлові будинки від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці відповідно до додатку. Галицькій та Франківський районним адміністраціям Львівської міської ради здійснено у встановленому порядку прийом-передачу житлових будинків вказаних у додатку (т.1 а.с.48). Відповідно до додатку до ухвали Львівської міської ради від 07.06.2001 № 1103 № 14 приміщення на АДРЕСА_1 передані у власність територіальної громади м. Львова (т.1 а.с.49-50). З реєстраційного посвідчення ЛОБТІ та ЕО від 18.03.2002 року вбачається, що в цілому будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві комунальної власності за місцевими радами на підставі рішення Радянського району м. Львова від 26.05.1987 за № 271 (т.1 а.с.65). Відповідно до наказу Управління ресурсів Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради № 378-0 від 19.06.2002 «Про переукладання договору оренди від 01.05.2001 № 28» переукладено договір оренди від 01.05.2001 № 28 зі ОСОБА_4 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 узгодивши площу, нумерацію та поверховість приміщень з даними технічного паспорта БТІ від 11.03.2002 № 5 (т.1 а.с.62, 63-65). 30.08.2002 між Управління ресурсів Львівської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди № Ф-1148 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) відповідно до якого орендодавець на підставі Наказу управління ресурсів від 19.06.2002 №378-0; Договору оренди від 01.05.2001 № 28 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Старий квартал» (балансоутримувач) нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м. Термін договору оренди визначений з 01.05.2001 до 01.05.2004 включно (т.1 а.с.66-69). Відповідно до наказу Управління ресурсів Львівської міської ради №378-0 від 19.06.2002 «Про переукладання договору оренди № Ф-1148 від 30.08.2002» переукладено на термін два роки договір оренди від 30.08.2002 № Ф-1148 зі ОСОБА_4 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.70). 19.11.2004 між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди № Ф-2361-4 на нежитлові півпідвальні приміщення, загальною площею 111,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Попович Г.І., зареєстровано в реєстрі за № 2417 (т.1 а.с.71-73). У даному договорі зазначено, що нежитлові приміщення, загальною площею 111,6 кв.м належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення виконкому Радянського /Франківського/райвиконкому м. Львова № 271 від 26.05.1987, зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 16.09.2004 за реєстраційним номером №7485420 (номер запису 9656). 11.05.2007 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди № Ф-5312-7 щодо нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м. Термін договору оренди визначений з 11.05.2007 до 10.05.2010 (т.1 а.с. 74-75). Згідно з актом приймання-передачі від 01.09.2011 нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 під індексами: 3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 111,6 кв.м здав суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 та прийняв ЛКП «Старий квартал» (т.1 а.с.76). З витягу про державну реєстрацію прав від 26.10.2011 та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2012 вбачається, що право власності на нежитлові приміщення (3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м (реєстраційний номер 34980672) зареєстровано 26.10.2011 за ТОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005 (т. 1 а.с.24, 25) 03.04.2012 між ТОВ «Будівельний Львів» та ПП «Агентство «Версаль» укладено договір міни, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Грень Н.М., зареєстровано в реєстрі за №626, за умовами якого договору ПП «Агентство «Версаль» міняє належні йому нежитлові приміщення (1,2,3,4) загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на нежитлові приміщення (3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення магазину загальною площею 87,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.26-27). 12.06.2012 між ПП «Агентство Версаль» та ТОВ «Швидкі руки» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.28). Договір посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Грень Н.М., зареєстровано в реєстрі за №1156. З довідки від 20.06.2013, яка видана ТзОВ «Швидкі Руки» вбачається, що площа нежитлових приміщень в б. АДРЕСА_1 змінилась з 111,6 кв.м на 110, 7 кв.м, внаслідок перерахунку і уточнення площ (т.1 а.с.30). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.09.2015 вбачається, що право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 110,7 кв.м. належать ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 22.09.2015, видавник: реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції. (т.1 а.с.34) З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.12.2023 вбачається, що власником нежитлових приміщень, загальною площею 110,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 921, виданий 15.02.2016 , видавник Дячук О.А., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу. З листа начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 22.05.2023 вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований в ДРРП на підставі рішення Радянського (Франківського) райвиконкому № 271 від 26.05.1987. Нежитлові приміщення під інд. 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 111, 6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , виступали предметом договорів оренди № Ф-2361-4 від 19.11.2004 та N? Ф-5312-7 від 11.05.2007 між Управлінням комунальної власності та ОСОБА_4 01.09.2011 нежитлові приміщення загальною площею 111, 6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , згідно з акту приймання-передачі було передано балансоутримувачу ЛКП «Старий Квартал». Управлінням комунальної власності з моменту його створення - (грудень 1998 року) дані приміщення за адресою АДРЕСА_1 не відчужувались. Проте, під час аналізу акта списання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Управлінням комунальної власності було встановлено факт вибуття приміщень з комунальної власності, а саме: виявлено зареєстроване право приватної власності на нежитлові приміщення під інд. 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 111,6 кв.м, за ТОВ «Швидкі руки» на підставі договору купівлі-продажу № 1156 від 20.06.2012. Первинна реєстрація вищевказаних приміщень була проведена 26.10.2011 за ТОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду від 11.05.2005. Разом з тим, зазначаємо, що дане рішення Пустомитівського районного суду, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутнє (т.1 а.с. 83). Директором ЛКП «Львівський ліхтар» надано відповідь від 15.08.2023, в якій зазначено, що відповідно до рішення Львівської міської ради №887 від 30.09.2011 «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі ЛКП «Старий квартал» будинок АДРЕСА_1 передано на баланс ЛКП «Львівський ліхтар». Нежитлові приміщення, площею 111,6 кв.м на АДРЕСА_1 перейшли на обслуговування ЛКП «Львівський ліхтар» за територіальністю згідно акту приймання-передачі та перебували в оренді ПП ОСОБА_4 відповідно до договору оренди №Ф-2361-4 від 19.11.2004. Згідно з даними бухгалтерського обліку ЛКП послуги з утримання будинку по вищевказаних нежитлових приміщеннях після 01.10.2011 не сплачувалися (т.1 а.с.85). На підставі акту приймання-передачі житлових будинків з балансу ЛКП «Старий квартал» на баланс та обслуговування ЛКП «Львівський ліхтар» нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 перейшли на баланс ЛКП «Львівський ліхтар» (т.1 а.с.87, 88-90). Актом про списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку ЛКП «Львівський ліхтар» від 06.06.2022 списано багатоквартирний будинок, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 з балансового обліку ЛКП «Львівський ліхтар» (т.1 а.с.101-103). Франківською окружною прокуратурою міста Львова Львівської області листом від 11.08.2023 повідомлено Львівську міську раду про те, що наявні підстави вважати, що нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_4 незаконно вибули з власності територіальної громади м.Львова (т.1 а.с.105-106, 108). Крім цього повідомлено, що у разі невжиття заходів Львівською міською радою щодо звернення до суду із відповідним позовом, такі заходи будуть вжиті прокурором. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор покликався на те, що спірні нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 вибули з комунальної власності внаслідок проведення державної реєстрації права приватної власності на них за ТзОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005, яке містило неправдиві відомості. Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нежитлових приміщень, площею 111,6 кв.м на АДРЕСА_1 , а задоволення позову про витребування майна матиме наслідком покладення на нього надмірного тягаря, що призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте погодитись з цим висновком районного суду не можна з огляду на таке. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19). Аналіз судової практики свідчить, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц). Судом установлено, що Львівська міська рада, як дійсний власник нежитлових приміщень, загальною площею 111,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Глибока, 14, та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як орган уповноважений управляти майном громади, не відчужували спірне нерухоме майно. З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2011 право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстровано за ТОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005 у справі № 2-730/05, яким визнано за ТзОВ «Будівельний Львів» право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м позначених на технічному плані 3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9; зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належним ТзОВ «Будівельний Львів» майном, а саме: нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м, позначених на технічному плані літ. 3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, шляхом їх звільнення. Разом з тим, як вбачається з відповіді Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.05.2023 згідно з даними алфавітного покажчика цивільних справ за 2005 рік та обліково-статичної картки на цивільну справи № 2-730/2005 в суді була зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків. Така позовна заява надійшла в суд в 2005 році та була передана на розгляд судді Матвієнко А.І. (т.1 а.с.41) Також, Пустомитівським районним судом Львівської області від 25.05.2023 надано відповідь, з якої, зокрема, вбачається, що інформація про повернення цивільної справи №2-730/2005 у відповідну канцелярію суду чи архів у суді відсутня. У зв`язку з вищенаведеним надати копію рішення суду не являється можливим (т.1 а.с.43). Тобто, право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстровано за ТзОВ «Будівельний Львів» на підставі неіснуючого рішення суду, тому вказане нерухоме майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, що відповідно до вимог статті 388 ЦК України є підставою для витребування цього майна на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Разом тим, із позовом до суду прокурор звернувся у у грудні 2023 року. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). Усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила статті 261 ЦК України, за яким початок відліку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов`язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 у справі № 442/5872/21 (провадження № 61-504св23)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що: «в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05. 2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц). У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів». У цій справі установлено, що спірне приміщення вибуло з володіння територіальної громади 26.10.2011 і саме з цього моменту Львівська міська рада повинна була дізнатись про порушення свого права, однак з позовом про витребування цього приміщення прокурор звернувся 29.12.2023, тобто з пропуском позовної давності. Твердження прокурора про те, що Львівській міській раді стало відомо про порушення її прав лише 06.06.2022 під час списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку, не заслуговують на увагу з таких підстав. Спірні нежитлові приміщення виступали предметом договорів оренди № Ф-2361-4 від 19.11.2004 та № Ф-5312-7 від 11.05.2007 між Управлінням комунальної власності та ОСОБА_4 01.09.2011 згідно з актом приймання-передачі були передані балансоутримувачу ЛКП «Старий Квартал», а 30.09.2011 на підставі акту приймання-передачі житлових будинків перейшли на баланс ЛКП «Львівський ліхтар» Тобто, договірні відносини щодо оренди спірних нежитлових приміщень закінчились 01.09.2011, що поклало на Львівську міську раду та на її органи, уповноважені управляти відповідним комунальним майном, обов`язок цікавитись станом свого майна та обліковувати його, враховуючи, що спірні приміщення протягом багатьох років були предметом договорів оренди. Тому, на думку колегії суддів, Львівська міська рада та її уповноважені органи мали об`єктивну можливість дізнатися про вибуття вказаних приміщень з її власності. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності у цій справі, в якій він зазначає про пропуск прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову через пропуск прокурором позовної давності. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційні скарги Львівської міської ради та Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено: 24.10.2025 Головуючий Судді