Постанова 4811 № 1326/7689/2012

Справа № 1326/7689/2012 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М. Провадження № 22-ц/811/1947/18 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Сеньків Х.І. з участю: прокурора Герасимчука А.В., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 липня 2018 року, - ВСТАНОВИВ: прокурор Франківського району м. Львова, в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, звернувся в суд з позовом, в якому просив розірвати договір оренди нерухомого майна № Ф-6484-8 від 18.08.2008 року, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою - ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м., зобов`язати ОСОБА_1 повернути орендодавцеві згадані нежитлові приміщення та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради заборгованість по орендній платі, яка з врахуванням уточнень позовних вимог становить 84117.73 грн. В обгрунтування позову посилається на те, що 18.08.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою - творчим працівником ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-6484-8, у відповідності до п.1 якого, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передало, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення (напівпідвал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м. Строк дії договору оренди визначено до 17.08.2011 року, цільове призначення «для творчої майстерні». За умовами цього договору, відповідач взяв на себе зобов`язання, у тому числі використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди. Несплата орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. Також, згідно цього договору орендна плата сплачується не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць у встановленому нормативними документами власника майна порядку. Згідно розрахунку орендної плати за період з 01.08.2008 р. по 01.02.2012 р., (період значно перевищує три місяці) відповідачем орендна плата не вносилась взагалі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 51835,49 грн., тобто відповідачем умови укладеного з Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради договору належно не виконувались. Просив позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Розірвано договір оренди №Ф-6484-8 від 18.08.2008 року укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - півпідвал, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 29,7 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути орендодавцеві нежитлове приміщення - півпідвал, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 29,7 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість з орендної плати в розмірі 84 117 (вісімдесят чотири тисячі сто сімнадцять гривень) грн.73 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 243 (двісті сорок три гривні) грн. 60 коп. судового збору. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , вважає оскаржуване рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для неї, порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги до уваги ту обставину, чи складався акт приймання-передачі нежитлових приміщень та чи передавалось воно в оренду, а свої висновки в оскаржуваному рішенні обгрунтовує п. 3.3 договору, у якому зазначено, що у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором об`єкт оренди вважається переданим з моменту підписання цього договору. Покликається на те, що суд першої інстанції не перевірив умов договору оренди щодо строку його дії (п. 4.1 договору), не врахував п. 4.4. договору про те, що термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, або за рішенням суду, не перевірив наявності цих обставин, які б давали підстави вважати договір оренди припиненим із цього. Також, вказує, що суд першої інстанції не врахував та не перевірив п. п. 4.3, 4.5 договору про те, що договір може бути достроково припинений за ініціативою орендаря у разі попередження його не пізніше ніж за два місяці до припинення договору та виконання орендарем всіх умов договору, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення, або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін. Суд першої інстанції не з`ясував, чи був пролонгований договір, чи був припинений, не перевірив наявності підстав для припинення дії договору, не встановив, чи була відповідна згода орендодавця та чим це підтверджується, чи виконав відповідач всі умови договору. Також, покликається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про повернення майна суд першої інстанції не врахував вимоги ст. ст. 785, 795 ЦК України, п. 9.1, 9.4 договору оренди, про те, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути річ наймодавцеві, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, не встановив, чи було повернуто майно, чи складався цей акт, не надав належної оцінки цим обставинам. Враховуючи зазначене просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора Герасимчука А.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди, який суд вважав пролонгованим, всупереч умовам договору не сплачував своєчасно орендну плату за користування орендованим приміщенням, що призвело до утворення заборгованості по орендній платі, яка підлягає стягненню, а невиконання умов договору є підставами для його розірвання і зобов`язання орендаря повернути приміщення орендодавцю. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з судом першої інстанції з огляду на таке. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору у з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, в особі заступника начальника управління Цюбченко О.Л., та фізичною особою (творчим працівником) ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-6484-8. Предметом договору оренди є об`єкт нерухомого майна, що знаходився на балансі ЛКП «Старий квартал», а саме, нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,70 кв.м (п.1 договору). Згідно із договором, об`єкт оренди мав використовуватись орендарем як творча майстерня (п.2 Договору), термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні, з 18.08.2008 року до 17.08.2011 року включно (п.4.1. Договору). Орендна плата за користування об`єктом оренди згідно з договором сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою дострокового розірвання договору оренди (п.5.3. договору). Згідно умов договору оренди, орендар зобов`язується: використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; використовувати та зберігати об`єкт оренди відповідно до умов Договору; утримувати об`єкт оренди у повній справності та внести всі необхідні витрати на його експлуатацію, щоквартально здійснювати звірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця після звітного кварталу; застрахувати у встановленому порядку об`єкт оренди на термін оренди на користь орендодавця протягом місяця з дати укладення договору; укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат ( п.п. 7.1., 7.2., 7.3.,7.6., 7.8., 7.11.). Згідно з п.10.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України. Задовольняючи позов прокурора та стягуючи з відповідача на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 84117.73 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2008 року по 01.03.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, всупереч умовам укладеного договору, договірні зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати належно не виконував, що ним і не заперечувалось, що і призвело до утворення заборгованості за цей період часу, яка підлягає стягненню з відповідача. Такі висновки суду не в повній мірі відповідають умовам договору оренди та встановленим судом фактичним обставинами справи. З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2011 року ОСОБА_1 подав начальнику Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради заяву, у якій зазначив, що у квітні 2011 року одержав рахунок на оплату орендної плати на суму 36997.59 грн., однак фактично з серпня - вересня 2008 року підвальне приміщення ним не використовується, про що він попередив ЛКП «Старий квартал», і що договір оренди не був укладений, оскільки сторонами не виконані істотні умови договору. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згадана вище заява залишилася без відповідного реагування Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, матеріали справи не містять відповіді на заяву ОСОБА_1 , однак зазначена обставина не була врахована судом першої інстанції. Пункти договору оренди 3.1, 3.2 передбачають, що приймання - передача об`єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем, при передачі об`єкта оренди складається акт здачі - приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем, яким є ЛКП «Старий квартал». В суді апеляційної інстанції представник Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, представник Львівської міської ради не змогли надати колегії суддів відповіді на запитання щодо реагування на лист ОСОБА_1 , аналогічно як і не змогли на вимоги судів надати ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції акт приймання - передачі нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 , мотивуючи його відсутністю. Не зміг надати суду апеляційної інстанції акт приймання - передачі нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 , для огляду і прокурор, який звернувся з позовом в інтересах Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради. А відтак, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи, як доказу, акту приймання - передачі нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 , не мав можливості перевірити правильність передачі нежитлового приміщення в оренду, чи передавався об`єкт оренди на підставі акту приймання - передачі. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував передачу йому в оренду нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 , не заперечував той факт, що дійсно користувався цим приміщенням, а відтак з врахуванням п. 3.3 договору оренди №Ф-6484 -8 від 18.08.2008 року, згідно з яким у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору, колегія суддів вважає, що нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 , за договором оренди від 18.08.2008 року було передане орендарю ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджується та обставина, що вперше договір оренди між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладався 19.06.1998 року на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації виконкому Львівської міської ради №430 від 29.04.1998 року, термін дії договору оренди п`ять років, таке приміщення ОСОБА_1 використовувалося, і в подальшому, 08.06.2003 року ОСОБА_1 звертався до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження на новий термін, по можливості на п`ять років, оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 29.7 кв.м, і як наслідок, 31грудня 2003 року було укладено договір оренди №Ф-1898, з терміном дії до 31 грудня 2005 року. 03.03.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження договору оренди, і такий було укладено 18 серпня 2008 року з терміном дії три роки, до 17 серпня 2011 року. Слід зазначити, що під час дії договору оренди №Ф-6484, укладеного 18 серпня 2008 року, ОСОБА_1 не звертався до орендодавця із заявою про продовження його дії на новий термін. Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2011 року ОСОБА_1 подав заяву начальнику Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, у якій зазначив, що у квітні 2011 року одержав рахунок на оплату орендної плати на суму 36997.59 грн., однак фактично з серпня - вересня 2008 року підвальне приміщення ним не використовується, про що він попередив ЛКП «Старий квартал», яка залишилася без реагування орендодавця. На думку колегії суддів, зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви, можна зрозуміти про відсутність у ОСОБА_1 бажання та наміру на укладення в подальшому договору оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 29.7 кв.м, на новий строк. Незважаючи на подану ОСОБА_1 01.06.2011 року заяву, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, вважаючи договір оренди пролонгованим, продовжував нараховувати ОСОБА_1 орендну плату до01.03.2014 року, і за цей період нараховано заборгованість по орендній платі в розмірі 84117.73 грн. Пункт 4.3 договору оренди №Ф-6484 -8 від 18.08.2008 року передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно ОСОБА_1 не дотримано визначеної п.4.3 договору умови щодо припинення договору оренди, оскільки заяву слід було подати протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а не раніше за два місяці 18 днів до закінчення строку дії договору, разом з тим колегія суддів розцінює зміст заяви ОСОБА_1 від 01.06.2011 року, поданої ним на ім`я начальника Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, як таку, що беззаперечно підтверджує відсутність у ОСОБА_1 наміру та бажання на продовження оренди нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 . І за встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір оренди був пролонгований, і вважає, що нарахування орендної плати після закінчення строку дії договору оренди, є неправомірним. За вищенаведеного, нарахуванню підлягає лише орендна плата в період дії договору оренди №Ф-6484-8 від 18.08.2008 року, за період з 18.08.2008 року до 17.08.2011 року. Згідно з довідкою №2302-вих-1237 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 04.04.2014 року загальна сума заборгованості відповідача перед Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, з орендної плати складає 84117.73 грн. за період з 01.08.2008 року по 01 березня 2014 року, в тому числі за період з 01.08.2009 року до 01.09.2011 року - 45100.33 грн. З позовної заяви прокурора вбачається, що прокурор звернувся з позовом про стягнення заборгованості за період з 01.08.2008 року до 01.03.2014 року - 10.09.2012 року, тобто, з пропуском строку позовної давності, із заявою про його поновлення до суду не звертався. Як вбачається з матеріалів справи (т.2 а.с. 101), 16.01.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки прокурор подав більш ніж через чотири роки після укладення договору оренди. Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися зо суду за вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або права про особу, яка його порушила. (ч.1 ст. 261 ЦК України). Частини 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. З огляду на заяву ОСОБА_1 від 16.01.2018 року про застосування наслідків спливу позовної давності, враховуючи те, що орендна плата за користування орендованим приміщенням ОСОБА_1 не сплачувалася жодного разу, починаючи з 01.08.2008 року, що підтверджується довідкою Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, і саме з цього часу Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради було відомо про порушення прав, а відтак з цього часу починається перебіг строку позовної давності. З позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі позивач звернувся 10.09.2012 року. З врахуванням вищенаведеного, положень ст. ст. 261, 267 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що з врахуванням наслідків спливу позовної давності, про застосування яких заявив ОСОБА_1 , стягненню з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради підлягає заборгованість по орендній платі за період з 12.09.2009 року до 17.08.2011 року, що становить 29471.20 грн., (42978.74 грн. - 13507.54 грн. ) - заборгованість по орендній платі з 12.09.2009 року по 17.08.2011 року. Окрім того, відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Згідно з п.1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 № 1100 ( із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, до компетенції якого віднесено здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах, виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до ч. 2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З врахуванням вимог ст.ст. 785, 795 ЦК України,п. 9.1, 9.4 договору оренди про те, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути річ наймодавцеві, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, колегія суддів дійшовши висновку про те, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 29.7 кв.м, закінчився 17.08.2011 року, і такий, як вважає колегія суддів, не був пролонгований, підставною та такою, що підлягає до задоволення є позовна вимога про зобов`язанн ОСОБА_1 повернути орендоване приміщення Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради. Безпідставною та необґрунтованою є вимога прокурора про розірвання договору оренди №Ф-6484-8 від 18.08.2008 року, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радита ОСОБА_1 , оскільки договір, який припинив свою дію не підлягає розірванню. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 липня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги прокурора Франківського району м. Львова в інтересах Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 29471.20 грн. заборгованості по орендній платі згідно договору оренди від 18 серпня 2008 року № 6484-8. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлове приміщення - півпідвал за адресою: АДРЕСА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03.09.2020 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н. П. Цяцяк Р. П.