Постанова Львівський апеляційний суд № 465/5541/17

Справа № 465/5541/17 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П. Провадження № 22-ц/811/99/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., секретаря: Салати Я.І. з участю: ОСОБА_1 , представника Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Галаджун М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2017 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось з позовом до ОСОБА_1 про виселення із нежитлових приміщень. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 04 жовтня 2006 року між Управлінням комунальної власності ДНР Львівської міської ради та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень №Ф-4718-6, у відповідності до п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2 кв.м.. Строк дії договору оренди визначено до 03 жовтня 2007 року. Відповідно до наданого повідомлення №2302-вих-4165 від 05 жовтня 2016 року Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`зок останнього повернути орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі заборгованості погасити її в повному обсязі. ОСОБА_1 відмовляється добровільно виселятися з нежитлового приміщення, яке перебуває в оренді. З урахуванням зазначеного, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просило виселити ОСОБА_1 з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2 кв.м. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 35,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради судовий збір в розмірі 1600 гривень 00 копійок. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що один із доказів, який ліг в основу даного рішення є повідомлення від 5 жовтня 2016 року про припинення договірних відносин з орендарем, яке зобов`язувало його повернути балансоутримувачу орендоване приміщення. Згадане повідомлення також фігурувало в справі №465/6171/17-ц (провадження 2/465/1091/17), де позов судовим рішення 24 липня 2017 року залишено без розгляду. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не долучив нового повідомлення про намір припинення з відповідачем договірних відносин з приводу оренди. Стверджує, що він не згоден з вимогою позивача про припинення договору оренди і заяви щодо такого припинення він не подавав, а одностороння вимога позивача для припинення дії договору оренди є недостатньою, в в`язку з чим такий договір фактично є чинним. Також звертає увагу, що орендоване приміщення ним використовується для створення пам`ятників, а вимоги позивача його фактично обмежують у реалізації конституційного права на свободу творчості та суспільно корисної праці, захищені ст.54 Конституції України. Окрім цього, скаржник звертає увагу на неточності в рішенні суду першої інстанції, а саме, що у вступній частині він зазначений як представник позивача, а також в мотивувальній частині суд зазначив, що сплачений судовий збір слід стягнути з позивача Просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року та прийняти нове рішення і відмовити в позові. Судові витрати просить покласти на позивача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, представника Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Галаджун М.Р. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач скористався своїм правом на припинення договору на законних підставах та дотримуючись умов договору, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було порушено переважне право відповідача на продовження строку дії договору. Ймовірні порушення допущені позивачем під час процедури повідомлення ОСОБА_1 про закінчення строку оренди та звільнення приміщення не заслуговують на увагу, адже в процесі судового розгляду встановлено, що позивач повідомляв відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди. З таким висновком суду погодитись не можна із наступних підстав. Судом та матеріалами справи встановлено, що 04 жовтня 2006 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвиту Львівської міської ради та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлових приміщень №Ф-4718-6, у відповідності до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2 кв.м. Строк дії договору оренди визначено до 03 жовтня 2007 року. Частина 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, визначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений. Відповідач по справі ОСОБА_1 є доктором архітектури та відомим науковцем у цій галузі, є одним із творців пам`ятинка Т.Г. Шевченка у центрі Львова, працює в інституті архітектури та дизайну Національного університету Львівська політехніка і використовує орендоване приміщення як для виготовлення та реставрації пам`яток архітектури так і для проведення практичних занять із студентами інституту архітектури та дизайну. З моменту укладення угоди з жовтня 2006 року і до жовтня 2016 року відповідач користуватися орендованим майном, виконував всі умови договору і позивач не мав жодних претензій щодо продовження терміну дії договору. У жовтні 2016 року Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, виселення з приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі (справа №465/6171/16-ц). Підставою для припинення договірних відносин між сторонами стало повідомлення Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 05 жовтня 2016 року, однак таке було відправлено на не чинну адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 (а.с.7) Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2017 року позовну заяву Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 залишено без розгляду через повторну неявку представника позивача. Ще 02 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву позивачу з проханням всю кореспонденцію та квитанції оплати направляти на адресу орендованих приміщень ( АДРЕСА_3 ). У листі він також вказав адресу його реєстрації ( АДРЕСА_4 ). На цю адресу він отримав відповідь (від 09 березня 2017 року) від Управління комунальної власності, у якому його повідомили, що адресу листування змінено на Героїв УПА,36, прим. 16-17). З метою уникнення подальшої судової тяганини і залагодження питань з оплатою, у листі від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 вказав свою нову адресу місця проживання (реєстрації) АДРЕСА_5 і діючий номер мобільного телефону. Відповідь Управління комунальної власності, датовану 06 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав вже на адресу: АДРЕСА_5 . У даній відповіді не іде мова про намір позивача розірвати договір оренди з відповідачем від 04 жовтня 2006 року №Ф-4718-6, а лише інформується про необхідність погашення заборгованості з орендної плати та уникнення судової тяганини з вказаних питань (а.с.125). Безпосередньо з позовом до ОСОБА_1 . Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося 26 вересня 2017 року і як на підставу для розірвання договору оренди №-Ф-4718-6 від 04 жовтня 2006 року покликалися на повідомлення №2302-вих-4165 від 05 жовтня 2016 року, яке не було вручено належним чином позивачу (а.с.1;7). Отже, на час звернення Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з позовом, відповідача ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про припинення або зміну умов договору оренди, такий вважався продовженим на той самий термін і на таких самих умовах, які були передбачені договором. На даний час умови договору оренди ОСОБА_1 виконуються, що підтвердила в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 , заборгованості з орендної плати немає, а тому відсутні підстави для його розірвання. Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення відмовити. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 2400 гривень судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.