Постанова 4856 № 120/3508/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3508/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 01 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , за участю: секретаря судового засідання: Платаш В.О., представників відповідача: Лозінської І.А., Панчука С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (м. Вінниця, 23 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Водолій" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 4/32/30355390 від 27.09.2019 року про застосування до Приватного підприємства "Водолій" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представники відповідача в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Приватного підприємства "Водолій" є вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (код КВЕД 01.24). На підставі направлень на проведення перевірки № 122, 123 від 11.09.2019 року, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 339 від 10.09.2019 року, проведена фактична перевірка Приватного підприємства "Водолій" з метою дотримання вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт (довідку) фактичної перевірки № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року, у якому зафіксовано порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії. На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено рішення № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. В силу підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до положень статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Зі змісту акта (довідки) фактичної перевірки № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року вбачається, що під час проведеної перевірки контролюючим органом встановлено здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним (дизельним паливом та бензином) без наявності ліцензії. На підставі даних ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система", чеки РРО, контрольної стрічки, даних скороченого звіту фіскальної пам`яті за 01.07.2019 року № 4195 встановлено реалізацію пального на загальну суму 999,50 грн., а саме: бензину А95 3,57 л на суму 99,96 грн., бензину А92Е 29,08 л на суму 799,71 грн. та дизельного палива 3,63 л на суму 99,83 грн. Водночас, відповідно до акта на списання пального від 02.07.2019 року, зазначені обсяги пального у сумі 999,50 грн. віднесені позивачем до витрат по вирощуванню продукції садівництва. Тобто, позивачем було здійснено відпуск пального на потреби виробництва, що підтверджується видатковим касовим ордером від 28.06.2019 року, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 1 від 02.07.2019 року та копіями фіскальних чеків № 1054, 1055, 1062, 1063 від 01.07.2019 року. Крім того, вказані обставини підтверджуються поясненнями, отриманими у ході проведеного, на підставі наказу директора Приватного підприємства "Водолій" № 21 від 31.09.2019 року, розслідування за фактом продажу пального 01.07.2019 року. Підпунктом 14.1.4. пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що акцизний податок визначається як непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). За змістом підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. У відповідності до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія. Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Положеннями підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Згідно статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250000 гривень. Отже, застосування до особи фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензій, прямо пов`язане із встановленням факту продажу такого підакцизного товару, виходячи з визначення поняття роздрібної торгівлі. При цьому, якщо пальне відпускається на власні потреби через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, то такі колонки є лише засобами вимірювання пального. Враховуючи встановлені обставини, відпуск позивачем пального 01.07.2019 року, у даному випадку, має місце у рамках забезпечення власних потреб, а не є роздрібною торгівлею пальним у розумінні Закону № 481/95-ВР. Як уже зазначалось вище, підставою застосування фінансових санкцій до позивача стали зафіксовані в акті фактичної перевірки факти щодо роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії (бензину А95 3,57 л на суму 99,96 грн., бензину А92Е 29,08 л на суму 799,71 грн. та дизельного палива 3,63 л на суму 99,83 грн.). Разом із тим, перевіряючими не вчинено жодних інших дій для підтвердження наведеної в акті перевірки інформації. Так, дослідивши акт фактичної перевірки та додатки до нього, встановлено, що перевіряючими зазначено відсутність ліцензії на право здійснення роздрібної пальним; супровідних документів на товар, що реалізується; розрахункових квитанцій. В акті фактичної перевірки відсутні будь-які відомості про те, що перевіркою встановлено факт реалізації (зберігання) пального. Водночас, позивачем під час проведення фактичної перевірки було надано відповідні зауваження щодо встановлених відповідачем обставин та зазначено, що відпуск пального здійснювався ним виключно у межах власної господарської діяльності, для власних потреб. Однак, висновків стосовно наданих позивачем зауважень до акта перевірки контролюючим органом не надано, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Слід зазначити, що нормами ПК України встановлене право контролюючого органу проводити контрольні розрахункові операції. Розрахункова операція під час фактичної перевірки та контрольна розрахункова операція передбачає сплату споживачем на користь продавця вартості товару (послуги) та отримання споживачем такого товару (послуги). Тобто, здійснюючи контрольну розрахункову операцію, перевіряючий проводить свого роду збір доказової бази щодо наявності порушень суб`єкта господарювання. Слід звернути увагу, що під час здійснення фактичної перевірки не було проведено контрольну розрахункову операцію пального. Відсутні також фото- і відеофіксація вказаних в акті перевірки фактів реалізації пального без наявності ліцензії. З наведеного вбачається, що в акт перевірки внесені відомості, які не підтверджуються жодним доказом. Відповідні докази не надані і у судових засіданнях. Слід також зазначити, що представник відповідача жодним чином не зміг пояснити на довести факт реалізації позивачем пального. Наявні в матеріалах справи докази, у свою чергу, спростовують висновки контролюючого органу про порушення позивачем статті 15 Закону № 481/95-ВР. Враховуючи, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість накладення на позивача штрафних санкцій. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують порушення позивачем вимоги податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на податковий орган. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2020 року. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.