Постанова 4824 № 753/7548/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/7548/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11409/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року, постановлену під головуванням судді Колесник О.М., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» про захист прав споживача, визнання боргу за надані послуги з централізованого постачання гарячої води, - в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити захід забезпечення позову шляхом заборони АТ «Ощадбанк» здійснювати переказ коштів з особистого рахунку ОСОБА_1 на рахунок КП «Київтеплоенерго» за надання послуги з централізованого постачання гарячої води до закінчення розгляду справи № 753/7548/20 (а.с. 69-70). Заява обґрунтована тим, що Міністерство соціальної політики України здійснює виплати розрахункової суми пільги на оплату житлово-комунальних послуг через АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості позивача перед КП «Київтеплоенерго» в середньому у сумі 1 312,40 грн. щомісяця. У зв`язку з тим, що предметом позовних вимог є визначення суми заборгованості позивача перед КП «Київтеплоенерго» та у разі винесення судом рішення на користь позивача, регулярна сплата грошових коштів АТ «Ощадбанк» на користь відповідача призведе до ситуації з поверненням грошових коштів у майбутньому, що може спричинити для позивача повторну судову тяганину з КП «Київтеплоенерго». Вважає, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Ощадбанк» здійснювати переказ коштів з особистого рахунку ОСОБА_1 на рахунок КП «Київтеплоенерго» відмовлено (а.с. 73-74). Не погодившись з ухвалою районного суду, 27 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с. 76-95). В апеляційній скарзі зазначив, що у ЦПК України відсутня норма, яка б визначала, що забезпечення позову може бути застосовано лише до осіб, які є учасниками судового розгляду, тому висновки суду є помилковими. Зазначив, що суд першої інстанції не навів жодного вагомого факту, який би свідчив про те, що у позивача є договірні відносини з АТ «Ощадбанк». При цьому зазначив, що не має договірних відносин з АТ «Ощадбанк», тому неможливо втрутитись в договірні відносини, яких не існує. Вважає, що відмова суду першої інстанції у частині забезпечення позову є формальною та такою, що суперечить законодавству. Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так апелянт ОСОБА_1 був сповіщений врученням повідомлення 21 серпня 2020 року особисто, відповідач отримав повідомлення 25 серпня 2020 року про що свідчать відмітки працівників пошти про вручення поштових повідомлень (а.с. 103-105). Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «К.ЕНЕРГО», в якому просив визнати суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води, наданих позивачу у період з 01 жовтня 2014 року по 01 червня 2017 року у розмірі 8 855,66 грн., зобов`язати відповідача проінформувати КП «Київтеплоенерго» про визнану судом суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води, поданих позивачу у період з 01 жовтня 2014 року по 01 червня 2017 року (а.с. 1-8). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України). За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Колегія суддів перевірила доводи заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивач зазначав, що у разі ухвалення рішення про задоволення позову виникне спір щодо повернення коштів та потягне за собою подання нового позову, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просив вжити захід забезпечення позову шляхом заборони АТ «Ощадбанк» здійснювати переказ коштів з особистого рахунку ОСОБА_1 на рахунок КП «Київтеплоенерго» за надання послуги з централізованого постачання гарячої води до закінчення розгляду справи № 753/7548/20 (а.с. 69-70). Обраний позивачем захід забезпечення позову спрямований на попередження дій щодо переказу його коштів з особистого на рахунок КП «Київтеплоенерго» шляхом заборони вчинення певних дій особі, яка не є учасником даної справи, тобто АТ «Ощадбанк». Враховуючи вказане, ОСОБА_1 не позбавлений можливості в позасудовому порядку звернутися до АТ «Ощадбанк» з метою редагування опції щодо здійснення переказу коштів з його особистого рахунку на рахунок КП «Київтеплоенерго» за надання послуги з централізованого постачання гарячої води. При цьому, такі заходи забезпечення позову, заборона АТ «Ощадбанк» здійснювати переказ коштів з особистого рахунку ОСОБА_1 , про які просив позивач не є співмірними із заявленими вимогами (оспорювання і визначення суми заборгованості позивача перед КП «Київтеплоенерго» за спожиту гарячу воду), і, тому, такі заходи не забезпечують виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того, у випадку задоволення позову сплачені позивачем гроші за спожиті комунальні послуги за проведеним відповідачем перерахунком можуть бути враховані у рахунок майбутніх платежів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки позивач не довів, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. При цьому, таке судове рішення не позбавляє позивача доводити можливість забезпечення позову іншими видами забезпечення можливого виконання рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню. Інші доводи цих висновків не спростовують, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів їх відхилила. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 03 вересня 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова