Постанова 4824 № 757/32834/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/9425/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/32834/19-ц 02 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Желепи О.В. - Олійника В.І. при секретарі - Осінчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,- в с т а н о в и в: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 278 573,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн., завданої неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду, з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що відповідачем по справі № 757/13781/19-ц є виключно Держава Україна в особі Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України. Звертав увагу на те, що п. 2 ст. 48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем може бути держава. Не врахувавши зазначеного, суд першої інстанції порушив ст.. 6, ст.. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та безпідставно залишив позов без розгляду. Вказував на те, що судом не враховано доводи викладені у позові, не надано їм правової оцінки, не застосовано норми матеріального права, та практику Європейського суду з прав людини, що свідчить про порушення судом ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відзиві на апеляційну скаргу представник Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області просив позовну заяву залишити без задоволення, посилаючись на те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог є недоведеними. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, позивач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, свою апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, тому колегія суддів, з урахуванням ст.. 372 ЦПК України, вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі, та призначено підготовче засідання. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду, з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав № 757/13781/19-ц. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, враховуючи наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва на розгляді перебуває цивільна справа № 757/13781/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Відтак, в провадженні цього ж суду перебуває цивільна справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у суду першої інстанції були наявні правові підстави для залишення позову без розгляду. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем по справі № 757/13781/19-ц є виключно Держава Україна в особі Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Відповідно до ч.1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Згідно ч. 4 статті 58 ЦПК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (Постанова ВП ВС від 27 листопада 2019 року Справа № 242/4741/16-ц ). Відтак відповідачем є Держава України в особі Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Предметом спору у цій справі та справі № 757/13781/19-ц є вимога позивача про стягнення з держави матеріальної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового розслідування, які протягом тривалого часу не завершили розслідування у кримінальному провадженні, чим завдали позивачу майнової шкоди у вигляді викрадених коштів та моральної шкоди. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що на розгляді у суді спір у даній справі та у справі № 757/13781/19-цміж різними сторонами, ґрунтуються на особистому тлумаченні позивачем норм процесуального права. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано доводи викладені у позові, не надано їм правової оцінки, не застосовано норми матеріального права, та практику Європейського суду з прав людини, що свідчить про порушення судом ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спір у даній справі не вирішувався по суті, а тому такі посилання в апеляційній скарзі є безпідставними. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, оскільки вона постановлена з дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року Головуючий: Судді: