Постанова Київський апеляційний суд № 759/16994/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №759/16994/17 Апеляційне провадження №22-ц/824/9113/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Семенюк Т.А., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В : 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що для застосування положень п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України необхідна сукупність таких обставин: належність повідомлення позивача, повторність неявки та неповідомлення суду про причини неявки. Однак суд не врахував ту обставину, що в судове засідання 19 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вареник А.М. не з`явився, проте він подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на запровадження в Україні карантину, тобто, повідомив суд про причини неявки, а відтак його неявка у судове засідання 19 березня 2020 року у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не може вважатися повторною. Також вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про судові засідання 29 листопада 2019 року та 19 березня 2020 року, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували зазначені обставини. Згідно усталеної практики Верховного Суду розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статтей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України. Зазначає, що при розгляді іншої справи №759/19714/18 секретар судді Миколаєць І.Ю. повідомив представника позивача, що судове засідання по даній справі, призначене на 19 березня 2020 року, буде зняте з розгляду та не відбудеться, оскільки воно припадає на перший день перебування судді на навчанні, і про наступну дату та час засідання позивача та його представника буде повідомлено повісткою. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦГЖ України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, двічі не з`являлися в судові засідання, причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надали. Також суд зазначив, що про день слухання справи позивач та представник позивача судом повідомлялися належним чином. Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2020 року представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на електронну скриньку Святошинського районного суду м. Києва ( а.с. 238 ). Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд даної справи 29 листопада 2019 року та 19 березня 2020 року, про що зазначив суд першої інстанції у своїй ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду. Таким чином, оскільки представником позивача було надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 19 березня 2020 року, та відсутність доказів про належне повідомлення позивача про розгляд справи, залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача у зазначені судові засідання порушує норму п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Враховуючи викладене, висновок місцевого суду про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦГІК України, є таким, що порушує норми процесуального права. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Як відзначив Європейський суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. А в рішенні у справі «Церква села Сосулівка проти України» від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини в п. 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції. Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. При цьому, заявник не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власної заяви, а відтак, місцевим судом використаний процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача. За таких обставин та на переконання суду другої інстанції, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст. 257 ЦПК України, знайшли своє повне підтвердження при розгляді апеляції. Окрім цього, при ухваленні судового рішення по справі, апеляційний суд, крім зазначеного, також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, яке встановлено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, ухвала суду першої інстанції постановлена із названими порушеннями, а тому, відповідно до положень ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 10-13,76-81,263,367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк В.В. Гуль Т.А. Семенюк