Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/4432/14-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 вересня 2020 року м. Чернівці справа № 727/4432/14-ц Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Одинак О.О., Перепелюк І.Б. секретар Чубрей І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Осух Вікторії Олегівни про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2020 року, (головуючий у 1-й інстанції Ярема Л.В.),- ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Осух В.О. звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документу. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на виконанні у Чернівецькому міському відділі державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області перебувало виконавче провадження АСВП № 45602305 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 727/4432/14-ц, виданого 14 жовтня 2014 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 19053 гривні 91 копійку. Зазначене виконавче провадження відкрито 27.11.2014 року. 29.06.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. _______________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/759/20 Наказом Міністерства юстиції України №2492/5 від 04.08.2017 року, Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області реорганізовано шляхом поділу на Перший, Другий та Третій відділ ДВС м.Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області. Постановою заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника управління юстиції в Чернівецькій області Малого О.В. від 20.01.2017 року, зобов`язано передати виконавчі провадження, які перебувають на виконанні в Чернівецькому відділі ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області для їх подальшого виконання Першому відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області. Проведеною перевіркою, ревізією та інвентаризацією справ, а також документів, які були передані на виконання до Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, як правонаступнику Чернівецького міського відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, встановлено, що відсутні будь-які відомості про відправку стягувачу ОСОБА_1 виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 19053,91 грн. Наказом Міністерства юстиції України №4053/5 від 17 грудня 2019 року Перший відділ ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області ліквідовано шляхом виведення зі складу головних територіальних управлінь юстиції в областях. На підставі зазначеного Наказу створено Перший відділ ДВС у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) шляхом введення його до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції. Враховуючи вищевикладене просив видати дублікат виконавчого листа№ 727/4432/14-ц, виданого 14 жовтня 2014 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 19053 гривні 91 копійку, та направити його Першому відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2020 року в задоволенні подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки державним виконавцем при зверненні до суду із вказаним поданням було зазначено, що відсутня можливість надати будь-які відомості про належне направлення стягувачу ОСОБА_1 виконавчого документу разом з оригіналом виконавчого листа, оскільки згідно протоколу від 19.02.2018 року завершені виконавчі провадження та сформовані номенклатури справи знищено. Судом першої інстанції не перевірено, що виконавчий лист по справі №727/4432/14-ц був втрачений в ході виконавчих дій по їх закінченні та його не було надіслано стягувачу належним чином, як це передбачено чинним законодавством. Також зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 12 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, зробив необґрунтований висновок про закінчення виконавчого провадження, оскільки належне виконання за вказаним виконавчим листом не здійснювалося і цей виконавчий лист був втрачений державним виконавцем, що змусила старшого державного виконавці повторно звернутися з поданням про видачу дублікату виконавчого листа. В поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що виконавчий лист було втрачено з вини виконавчої служби, внаслідок чого не може бути виконане судове рішення. В матеріалах справи відсутні докази вручення ОСОБА_1 , як постанови про повернення виконавчого документу так само і самого виконавчого листа. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом встановлено, що 14 жовтня 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 566 гривень 71 копійку матеріальної шкоди, 5000 гривень моральної шкоди та судові витрати 487 гривень 20 копійок судового збору та 1000 гривень на відшкодування витрат на оплату правової допомоги. На виконання вказаного рішення суду 17 листопада 2014 року видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ Радиш Г.Ю. від 27 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження №45602305 з виконання виконавчого листа № 727/4432/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення матеріальної, моральної шкоди та судових витрат з ОСОБА_3 в сумі 19053,91 грн. Постановою старшого державного виконавця Чернівецького міського ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Федоряк О.В. від 29.06.2017 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу, оскільки на момент перевірки майнового стану боржника, майна, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено. Наказом Міністерства юстиції України №4053/5 від 17 грудня 2019 року Перший відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області ліквідовано шляхом виведення зі складу головних територіальних управлінь юстиції в областях. На підставі зазначеного Наказу створено Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) шляхом введення його до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції. Основними засадами судочинства, відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України). Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 712/791/2012 та від 27 листопада 2019 року у справі № 752/23053/17. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України(в редакції, на час постановлення ухвали судом першої інстанції) передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц. Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Обґрунтовуючи свою вимогу про видачу дублікату виконавчого листа № 727/4432/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Осух В.О. посилалася на те, що належних доказів про направлення чи отримання стягувачем ОСОБА_1 виконавчого листа, немає. Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що 27 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 29 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення. Виконавчий лист по справі №727/4432/14-ц виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці 14.10.2014 року, і строк пред`явлення якого до виконання до 24 жовтня 2015 року. У частині шостій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися до суду із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений. Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11. У справі встановлено, що виконавчий лист №727/4432/14-ц виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці 14.10.2014 року, було пред`явлено до виконання 27 листопада 2014 року. 29 червня 2017 року виконавчі документи були повернуті стягувачу (а.с.122,124). Оскільки з цього часу строк розпочав свій перебіг заново, то в силу вимог статей 22, 23 згаданого Закону стягувач повинен був повторно пред`явити виконавчі документи до виконання до 29 червня 2018 року. Вказані обставини свідчать про пропуск заявником строку встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання. У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону №1404- VІІІ).. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у ч.1 ст.329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПУ України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документу суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду із поданням державний виконавець просив видати дублікат виконавчого листа, без вимоги про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що є підставою для відмови у задоволенні вказаного подання. Постановляючи ухвалу за поданням старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Осух Вікторії Олегівни про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні подання з підстав завершення виконавчого провадження, оскільки право виконавця на звернення до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа можливе тільки під час здійснення виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутність заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання є обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні вказаного подання, а не з мотивів завершення виконавчого провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що неправильність висновків суду щодо підстав відмови у поданні не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, строк пред`явлення якого сплив. Отже, колегія суддів вважає, що дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Осух Вікторії Олегівни про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції при цьому неправильно встановив підстави для відмови у позові, а відтак, ухвала суду підлягає зміні в мотивувальній частині. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні в мотивувальній частині, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2020 року змінити в мотивувальній частині з підстав викладених у цій постанові. В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 04 вересня 2020 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.Б. Перепелюк О.О. Одинак