Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/5166/19

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Чернівці Справа № 727/5166/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М.І., Височанської Н.К., секретар Конецька Д.Г. стягувач (заявник) ОСОБА_1 орган, діяння якого оскаржується: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 грудня 2019 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якій просив: - визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року неправомірними; - скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року. Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Манжосова М.П. знаходилося виконавче провадження №53321488 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в розмірі 10 000 000 гривень. 24 квітня 2019 року державний виконавець Манжосов М.П. виніс постанову про закінчення вищевказаного виконавчого провадження. Оскільки боржник ОСОБА_2 не виконав в повному обсязі рішення суду про стягнення з нього на користь заявника боргу, ОСОБА_1 вважав дії державного виконавця в частині винесення оскаржуваної постанови неправомірними. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року неправомірними. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року. Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази виконання боржником ОСОБА_2 рішення суду в повному обсязі, а тому дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. щодо виконання виконавчого листа № 727/2070/16-ц виданого 16 грудня 2016 року Шевченківським районним судом міста Чернівці про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 10 000 000 гривень в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року є неправомірними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права. Державний виконавець виніс оскаржувану постанову від 24 квітня 2019 року на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, так як було роз`яснено Чернівецьким апеляційним судом в постанові від 14 березня 2019 року. Суд першої інстанції не звернув увагу на наявні в матеріалах справи документи, які свідчать про виконання рішення суду про стягнення боргу шляхом укладення мирової угоди. Також судом не було дотримано вимог закону щодо вручення державному виконавцю повістки про виклик до суду, оскільки такі повістки надходили на адресу виконавчої служби з порушенням строку їх вручення, що унеможливлювало участь її представника у судовому засіданні при розгляді даної справи. У разі належного повідомлення про дату та час судового засідання, державний виконавець мав би змогу пред`явити матеріали виконавчого провадження № 53321488, в якому міститься оскаржувана постанова від 24 квітня 2019 року. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 4 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 1 грудня 2015 року в розмірі 10 000 000 гривень. На підставі вищевказаного рішення судом 16 грудня 2016 року було виписано виконавчий лист, який заявником пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.26). Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області у Чернівецькій області Манжосова М.П. від 1 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження №53321488 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 1 грудня 2015 року в розмірі 10 000 000 гривень, де боржником вказаний ОСОБА_2 (а.с.25). Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. від 6 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження №53325476 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 1 грудня 2015 року в розмірі 10 000 000 гривень, де боржником вказана ОСОБА_3 . Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня 2017 року у справі №727/2070/-ц, яка набрала законної сили 26 червня 2017 року, затверджено мирову угоду укладену в рамках виконавчого провадження №53325476 між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3 (а.с.21-23). За умовами мирової угоди ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу в розмірі 10 000 000 гривень передала у власність ОСОБА_1 у вигляді відступного належний боржнику на праві власності автомобіль марки ВМW Х5, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, та автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску. ОСОБА_1 отримує у власність вказані автомобілі та визнає припиненими усі грошові зобов`язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 у відповідності до рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці № 727/2070/16-ц від 4 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 10 000 000 гривень. З підписанням цієї мирової угоди сторони вважають, що спір який виник між ними є вичерпаним, в майбутньому сторони не будуть чинити перешкоди один одному у виконанні даної мирової угоди, зобов`язуються виконувати мирову угоду беззаперечно. 24 травня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосовим М.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №53325476 по виконавчому листу №727/2070/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики від 1 грудня 2015 року в розмірі 10 000 000 гривень - у зв`язку з ухваленням Шевченківським районним судом міста Чернівці ухвали від 16 червня 2017 року про затвердження мирової угоди між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3 та якою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 10 000 000 гривень (а.с.46-47). 14 грудня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосовим М.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №53321488 по виконавчому листу №727/2070/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики від 1 грудня 2015 року в розмірі 10 000 000 гривень - у зв`язку з постановленням Шевченківським районним судом м.Чернівців ухвали від 16 червня 2017 року про затвердження мирової угоди між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3 та якою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 10 000 000 гривень (а.с.42). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 січня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосовим М.П. та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 14 грудня 2018 року відмовлено (а.с.16-19) . Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 січня 2019 року скасовано. Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 14 грудня 2018 року неправомірними. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосова М.П. про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 14 грудня 2018 року (а.с. 13-15). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), який є правонаступником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,слід задовольнити частково з наступних підстав. У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав. Виконання судового рішення є також сферою регулюваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах виконавчого провадження №53321488 відсутні докази виконання боржником ОСОБА_2 в повному обсязі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 10 000 000 гривень, що свідчить про безпідставність винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосовим М.П 24 квітня 2019 року постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте вважає за необхідне зазначити також наступне. Помилковим є посилання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в апеляційній скарзі на те, що при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року, державний виконавець керувався висновком Чернівецького апеляційного суду, якого суд дійшов в постанові від 14 березня 2019 року про те, що в разі виконання ОСОБА_3 солідарного обов`язку перед стягувачем ОСОБА_1 в повному обсязі державний виконавець мав закрити виконавче провадження №53321488 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону у зв`язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до частини 4 статі 84 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Апеляційним судом в мотивувальній частині вказаної постанови було встановлено, що у мировій угоді, затвердженій ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 червня 2017 року, не іде мова про повне виконання солідарного обов`язку ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 , оскільки сторонами не було визначено вартість автомобілів, які були передані ОСОБА_3 ОСОБА_1 згідно вказаної угоди. Відповідно до цієї мирової угоди сторони виконавчого провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вирішили спір відповідно правил статей 175, 372 ЦПК України в результаті взаємних поступок. Вказана постанова апеляційного суду Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області не оскаржувалася. Згідно статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Зі змісту вищевказаної мирової угоди встановлено, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, які стосуються виключно прав і обов`язків сторін вказаної угоди, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому правова природа такої мирової угоди не передбачає повне виконання зобов`язань, які виникли у ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 . Окрім того, у вказаній мировій угоді не зазначено про те, що у звязку з її укладенням також припинився обов`язок сплати вказаного боргу ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи те, що в матеріалах справи відстутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як солідарні боржники, повністю погасили перед ОСОБА_1 борг в розмірі 10 000 000 гривень, стягнутий з них заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 4 липня 2016 року за договором позики від 1 грудня 2015 року, апеляційний суд вважає, що підстави для винесення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Манжосовим М.П. постанови про закінчення виконавчого провадження №53321488 від 24 квітня 2019 року були відсутні. Щодо аргументу апелянта про невручення йому судом першої інстанції у встановлений законом строк повістки про виклик до суду, що, на його думку, і унеможливило його участь у судовому засіданні при розгляді даної справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до частин 5, 8 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Згідно із частиною 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 346/1687/17. Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2019 року було відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 9 жовтня 2019 року о 10.00 год. з повідомленням учасників справи та їх викликом в судове засідання (а. с. 62). Судові засідання, які призначались на 9 жовтня, 21 жовтня та 31 жовтня 2019 року відкладались у звязку із перебуванням головуючого судді в судових засіданнях в інших справах, що підтверджується відповідними довідками(а. с. 66-68). Наступне судове засідання було призначено на 21 грудня 2019 року, про що Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області надсилалася судова повістка-повідомлення. З рекомендованого повідомлення № 5800108602168 про вручення поштового відправлення вбачається, що вказана повістка була отримана представником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 19 грудня 2019 року (а. с. 73). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). Разом з тим стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач знав про наявність в суді першої інстанції вказаної справи, у звязку з чим повинен був цікавитися ходом та результатом її розгляду. Зазначене також узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, згідно з яким сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення). Окрім того, державний виконавець не був позбавлений змоги надати суду докази та навести міркування й заперечення з приводу скарги ОСОБА_1 , в тому числі і надати суду матеріали виконавчого провадження № 53321488 на спростування вимог, заявлених ОСОБА_1 .. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 08 травня 2019 року у справі № 2/1522/11694/11. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Керуючись статтями 367, 368,374,376,381,382 ЦПКУкраїни, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 грудня 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 18 березня 2020 року. Головуючий О.О. Одинак Судді: Н.К. Височанська М.І. Кулянда